Справа № 951/803/25
Провадження №2/951/49/2026
27 лютого 2026 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Чапаєва Р.В.
за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Козова цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 33 015 грн, з яких 9 300 грн заборгованість за основним боргом, 22 320 грн заборгованість за процентами, 1395 грн заборгованість за комісією.
Свої вимоги представник позивача Котова С.М. обґрунтовує тим, що 15.02.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір - договір про відкриття кредитної лінії № 1051-4622.
Вказаний договір відповідач як позичальник підписав одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 9 300 грн 00 коп.; строк кредитування - 300 днів; базовий період 14 днів; процентна ставка - 1,00 % в день. Також в договорі сторони обумовили сплату позичальником комісії за видачу кредиту, що становить 15,00% від суми виданого кредиту.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» видало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок відповідача, чим виконало свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
В подальшому відповідач всупереч умовам Кредитного договору порушив взяті на себе зобов'язання та не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав інші грошові зобов'язання перед кредитодавцем за Кредитним договором, навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами Кредитного договору.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 26.12.2024 уклали договір факторингу №УКФ-261224-2, відповідно до якого до товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до відповідача за цим договором.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором у відповідача перед позивачем виник борг ів сумі 33 015 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом становить 9300 грн 00 коп., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 22 320 грн 00 коп., заборгованість за комісією становить 1 395 грн 00 коп.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за вказаним кредитним договором в сумі 33 015 грн, сплачений при зверненні до суду судовий збір. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Враховуючи наведене, товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 28.11.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін, відповідачу наданий строк на подання відзиву на заявлену вимогу.
Представник позивача у судове засідання не прибув, проте в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання повторно не прибув, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, клопотань, заяв не подавав.
На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є його адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, із зазначенням дати судового засідання, проте лист із вказаними документами повернувся до суду без їх отримання відповідачем та з відміткою пошти.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18).
Крім того, йому направлялись повістки, у яких повідомлялися дати судових засідань, та на зазначених повістках є підпис про їх одержання, проте відповідач у судове засідання не прибув.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Разом з тим, до суду надіслав документи, що підтверджують повноваження представника відповідача, адвокат Кметик В.Я., а також 26.02.2026 він подав до суду письмові пояснення, відповідно до тексту яких він просить відмовити в позові в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідач як фізична особа, яка отримала кредит для особистих потреб, перебуває у статусі споживача фінансових послуг. Позивач не враховує того, що відповідач як споживач у спірних правовідносинах не має рівних переговорних можливостей із фінансовою установою, а тому автономія волі сторін обмежується імперативними нормами, спрямованими на запобігання зловживанням з боку професійного кредитора. Відтак, як зазначено у поясненнях представника, позивач намагається перекласти на відповідача негативні наслідки власної недобросовісної договірної практики та порушення спеціального законодавства.
Також представник відповідача у своїх письмових поясненнях вказує на порушення обов'язку повного та зрозумілого інформування споживача, що виявилося у ненаданні кредитодавцем до укладення договору відповідачеві як споживачу повної та зрозумілої інформації про всі істотні умови кредитування. На думку представника відповідача, позивач не довів, що відповідач фактично отримав паспорт споживчого кредиту у спосіб, який дозволяв би йому усвідомити реальні фінансові наслідки договору. Представник відповідача звертає увагу на відсутність доказів того, що відповідач був поінформований про реальну річну процентну ставку, загальну суму платежів та співвідношення між сумою отриманих коштів і сумою, яку йому фактично пропонувалося сплатити. Покликається на те, що формальне, на його думку, посилання на електронний формат договору не може підміняти собою доказ реального доведення інформації до відома споживача.
Представник відповідача також звертає увагу суду на несправедливі, на його думку, умови договору та їх правові наслідки, очевидну неспівмірність умов кредитного договору та істотний дисбаланс, який вони створюють внаслідок непропорційності між тілом кредиту та сумою, що підлягає стягненню згідно з умовами договору.
Також представник відповідача посилається на недоведеність обсягу права вимоги нового кредитора, а саме на те, що позивач не довів відступлення заявленого ним обсягу вимог за договором факторингу, оскільки надані документи, на думку представника відповідача, не дозволяють однозначно встановити, що право вимоги у частині процентів і комісій перейшло до позивача у законний спосіб. Зауважує, що спосіб повідомлення відповідача про зміну кредитора не забезпечував реального та достовірного доведення такої інформації до його відома, що також має істотне значення для оцінки правомірності вимог позивача.
У судове засідання представник відповідача - адвокат Кметик В.Я. не прибув, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.
Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши правову позицію сторін, з огляду на зміст спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.
15.02.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1051-4622.
Предметом договору сторони зазначили, що кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Відповідно до підпункту 2.2. Договору про відкриття кредитної лінії № 1051-4622 Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.
Згідно з п.4.1. вказаного договору дата видачі кредиту 15.02.2022, загальний розмір кредиту 9 300 грн 00 коп.
Відповідно до підпункту 3.1. Договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Підпунктом 4.2. Договору визначено спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.
Згідно із підпунктом 4.4. Договору визначено, що Базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.
Підпунктом 4.6. Договору визначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на суму виданого Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: 1,00 % (одна цiла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом.
Відповідно до підпункту 4.9. Договору Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 12.12.2022. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов'язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором. Продовження Строку кредитування Сторонами в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань Позичальника.
Згідно із підпунктом 4.10. Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає п?ять тисяч сто двадцять п?ять цiлих, нуль сотих відсотки(-ів). Відповідно до п.п. 5.1. вказаного Договору позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування, вказаний у п. 4.9. цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого Кредиту на банківський рахунок Кредитодавця.
Підпунктом 10.1. Договору передбачено, що позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця ( https://navse.in.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним
Крім того, у підпункті 10.1. Договору зазначено, що цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця ( https://navse.in.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (а.с.20).
Наведене, на думку суду, спростовує доводи сторони відповідача про порушення обов'язку повного та зрозумілого інформування споживача, що виявилося у ненаданні кредитодавцем до укладення договору відповідачеві як споживачу повної та зрозумілої інформації про всі істотні умови кредитування.
Як вбачається із інформації, наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» листом від 26.01.2026 № БТ/Е-2532, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , та 15.02.2022 о 13:59:08 год. на вказану картку перераховано грошові кошти в сумі 9 300 грн за допомогою платіжної системи EasyPay (а.с.77).
Наведена інформація повністю узгоджується з інформацією, що міститься у довідці товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1051-4622 від 15.02.2022 ОСОБА_1 (а.с.15).
Перед укладенням договору про відкриття кредитної лінії відповідачем 15.02.2022 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А117 було підписано договір про відкриття кредитної лінії № 1051-4622, і вказаний документ містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. (а.с.16-21). Також позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А117 було підписано інші документи: правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с.21 зв. -27 зв.) та паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.28-29 зв.).
Отже, суд, проаналізувавши зміст спірних правовідносин, встановив, що договір між товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надіслало ОСОБА_1 за допомогою засобів зв'язку, одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження.
Положення щодо порядку застосування у договірних правовідносинах одноразового ідентифікатора містяться у п.5.2 Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів). Оскільки даний кредитний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20, від 08.08.2022 року у справі № 234/7298/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.
З огляду на наведене, укладання кредитного договору між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами.
Підписавши вказані документи, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані з огляду на обрані ним умов кредитування.
Водночас, факт укладення ОСОБА_1 згаданого кредитного договору та отримання ним кредитних коштів стороною відповідача не заперечується (а.с.81 зв.).
Відповідно до розрахунку заборгованості за укладеним договором, ОСОБА_1 надана фінансова послуга, а саме видано кредит, і станом на 26.12.2024 щодо виданого кредиту № 1051-4622 від 15.02.2022 загальна заборгованість становила: прострочена заборгованість за кредитом 9300 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 22 320 грн 00 коп. (а.с. 38-50). Наданий розрахунок підтверджує розмір зазначеної заборгованості, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.
Спір виник унаслідок порушення відповідачем зобов'язань у частині повернення кредитних коштів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
Так, у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частинами сьомою та дванадцятою статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа, і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України закріплено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Пунктами 1, 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; розірвання договору; сплата неустойки.
За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З обставин справи встановлено, що 15.02.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали Договір про відкриття кредитної лінії № 1051-4622. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір процентів за користування кредитом. Уклавши договір, сторони підтвердили, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов'язання та переказало суму кредиту на картковий рахунок відповідача, натомість відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунків, поданих позивачем, складається із простроченої заборгованості за кредитом 9300 грн 00 коп.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 22 320 грн 00 коп. В цій частині позову наявність заборгованості та її розмір не спростовані позичальником.
Надаючи правову оцінку викладеному, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. В частині розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами стороною відповідача розрахунок заборгованості не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів виконання боргових зобов'язань.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту розмірі 1395 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, у кредитному договорі № 1051-4622 від 15.02.2022, укладеним між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 1395 грн, яка нараховується за ставкою 15,00 процентів від суми кредиту.
Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1395 грн, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 у справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 у справі № 209/789/15, від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору № 1051-4622 від 15.02.2022 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1395 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача як позичальника за згаданим договором заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1395 грн.
З врахуванням наведених мотивів щодо безпідставного стягнення заборгованості за комісією, суд частково погоджується з доводами представника відповідача про невідповідність умов договору в частині стягнення комісії чинному законодавству, та щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача комісії за договором.
Водночас в решті доводів щодо несправедливих, завідомо обтяжливих для позичальника умов спірного кредитного договору, невідповідності визначеної умовами договору відповідальності за його невиконання через непропорційність наслідкам правопорушення сторона відповідача не послалася на передбачені нормами матеріального права підстави та обґрунтування своїх доводів. При цьому суд не встановив, що умови спірного договору суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, зокрема через очевидну неспівмірність сум процентів за користування кредитними коштами. Також сторона відповідача не навела даних щодо недобросовісної договірної практики та порушення спеціального законодавства, про що представник відповідача зазначив у поясненнях. Тому суд відхиляє ці доводи сторони відповідача.
Також суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 26.12.2024 уклали договір факторингу №УКФ-261224-2, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за плату відступило товариству з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» своє право грошової вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників.
Із пунктів 2.1 - 2.4 договору факторингу №УКФ-261224-2 випливає, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами відповідного реєстру боржників (додаток №1). Після підписання реєстру боржників до фактора переходять всі права та обов'язки клієнта як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.
Відповідно, на виконання умов зазначеного договору, укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1051-4622 від 15.02.2022 на залишок, зокрема, основної суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом, боржником за яким є ОСОБА_1 .
В свою чергу позивач 30.12.2024 на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_3 направив СМС повідомлення такого змісту: «Укладено Договір факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 1051-4622 від 15.02.2022. Ваш новий кредитор ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР": 43170298;01133; м.Київ; вул.Алмазова Генерала; буд.13; оф.601; 0-800-20-33 20; Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».
Суд не погоджується із твердженням сторони позивача про те, що спосіб повідомлення відповідача про зміну кредитора не забезпечував реального та достовірного доведення такої інформації до відома позивача. Такий спосіб повідомлення відповідача про відступлення кредитором прав вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 1052-4622 від 15.02.2022 обумовлений положеннями цього договору, а саме п.9.4., відповідно до якого, укладаючи цей Договір, Сторони узгодили та визначили, що Кредитодавець в процесі врегулювання строкової/простроченої заборгованості, яка може виникнути за цим Договором та/або у випадку відступлення права вимоги за цим Договором/залучення колекторської компанії, з метою повідомлення Позичальнику інформації, що вимагається законодавством (в т.ч. під час першої взаємодії із Позичальником після відступлення прав вимоги за Договором, залучення колекторської компанії для врегулювання простроченої заборгованості за Договором, направлення детального розрахунку заборгованості Позичальника та інше) або запитується Кредитодавцем у Позичальника відповідно до умов цього Договору або чинного законодавства України, може використовувати додаткові контактні дані Позичальника та/або адресу електронної пошти, що зазначені Позичальником під час укладення Договору та/або законно отримані Товариством з інших джерел (зокрема з бюро кредитних історій), для здійснення спілкування, надсилання текстових, голосових та інших електронних повідомлень. У випадку якщо для інформування Позичальника Кредитодавцем було обрано Особистий кабінет, Кредитодавець після розміщення відповідного повідомлення (інформування) для Позичальника в Особистому кабінеті може додатково (але не обов'язково) надсилати Позичальнику смс-повідомлення (або інший вид повідомлення з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо) на номер телефону Позичальника, з інформуванням про таке розміщення та/або з активним лінком, за яким Позичальник може здійснити перехід в Особистий кабінет на відповідне повідомлення (інформування). При цьому, якщо Позичальником після укладення цього Договору було надано Кредитодавцю інформацію про зміну поточних контактних даних або про додаткові контактні дані, в тому числі шляхом внесення змін та доповнень, що містяться в Особистому кабінеті, Кредитодавець має право використати такі контактні дані (доповнені/змінені номери телефоні, адреси електронної пошти) для зазначених цілей. Інформація надіслана на контактні дані (номери телефонів, адресу електронної пошти) Позичальника, надані останнім Кредитодавцю в будь-який спосіб а тому числі через Особистий кабінет вважається такою, що направлена Позичальнику. Водночас, сторона відповідача не заперечує факт підписання ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії № 1052-4622 від 15.02.2022. Також відповідно до п.10.1. згаданого договору ОСОБА_1 , укладаючи цей договір, підтвердив, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://navse.in.ua), повністю зрозумів всі їх умови, зобов'язався та погодився неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо уклав договір та бажав настання правових наслідків, обумовлених ним.
Наведене, на думку суду, підтверджує повідомлення Боржника про зміну кредитора належним чином, у визначеному договором порядку та у не заборонений законодавством спосіб. Відтак суд вважає неспроможними доводи сторони відповідача про відсутність підстав для погашення заборгованості за кредитним договором перед позивачем через неналежне повідомлення позивачем відповідача про перехід права вимоги.
Також сторона відповідача посилалася на недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.
Суд не погоджується з такими доводами сторони відповідача.
Факт переходу права вимоги доведено договором факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 (а.с.31-34 зв.), реєстром боржників №1 до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від «26» грудня 2024 року (а.с.35-36 зв.).
Отже суд вважає, що право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача належним чином, оскільки відповідний реєстр боржників за цим договором був підписаний сторонами за договорами факторингу та передані відповідно до умов цього договору.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи не міститься жодних даних про погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором ані перед позивачем, ані перед первісним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Суд не погоджується із доводами сторони відповідача щодо неналежності позивача у справі та щодо відсутності підстав для стягнення боргу на його користь.
Наведене випливає із правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц, від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц, від 06.02.2019 у справі № 667/11010/14-ц.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором № 1051-4622 від 15.02.2022 на загальну суму 31 620 грн, яка складається із: 9300 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 22 320 грн - сума заборгованості за процентами. Зазначений розмір заборгованості підтверджується умовами договору і не викликає сумніву у суду.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3720478058 від 24.11.2025.
Оскільки позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягають задоволенню частково на загальну суму 31 620 грн, що становить 95,77% від ціни позову (33 015 грн), тому на користь позивача з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 2319,93 грн.
З огляду на викладене, керуючись статтями 11, 280, 526, 527, 530, 549, 550, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 634, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, статтями 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість в розмірі 31 620 (тридцять одна тисяча шістсот двадцять гривень) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2319 (дві тисячі триста дев'ятнадцять) гривень 93 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.02.2026.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», адреса місця знаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, м.Київ, індекс 01133, ЄДРПОУ 43170298;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий суддя Р.В. Чапаєв