Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 488/2726/25
Провадження № 2/945/485/26
(заочне)
16 лютого 2026року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Будак К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Позивач ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до Миколаївського районного суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування позову зазначено, що 03.08.2023 року між ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової вдповідальності власників наземних транспортних засобів «216082971, згідно якого ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду,заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внаслідок експлатації транспортного засобу «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 . 24.05.2024 року сталося ДТП, за участю автомобіля марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та т.з «АТ АТВ-13/1» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до Постанови Корабельного районного суду м.Миколаєва від 08.08.2024року (справа №488/2516/24), винного у вчиненні вищезазначеного ДТП було визнано відповідача. Відповідно до Рахунку на оплату № АН-0000799 від 30.05.2024 року наданого ТОВ «ТД «Автосвіт Миколаїв» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «АТ АТВ-13/1» д.н.з. НОМЕР_3 , складає 106672,86 грн. У зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування позивачем було виплачено страхове відшкодування, за врахуванням франшизи в розмірі 105172,86грн., що підтверджується платіжним дорученням №28068971. У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить стягнути з відповідача в користь позивача шкоду в розмірі 105172,86грн, а також суму судового збору в розмірі 3028,00грн.
Ухвалою судді від 02.10.2025року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Представник ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в судове засідання не з'явився, при цьому в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про розгляд справи без участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та оголошеннями про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті «Судова влада», відзив не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».
Згідно із ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд встановив, що ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216082971. Забезпеченим транспортним засобом за полісом є «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 .
Як вбачається із змісту постанови Корабельного районного суду м.Миколаєва від 08.08.2024 року, ОСОБА_1 , 24.05.2024 року об 11:23 год. керував автомобілем FORD, д.н. НОМЕР_1 , в районі будинку № 117 по пр. Богоявленському у м. Миколаєві, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився згідно висновку КНП "МОЦПЗ" МОР № 640 від 24.05.2024 року, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Крім того, 24.05.2024 року об 11:25 год. Лютов керував автомобілем FORD, д.н. НОМЕР_1 , в районі будинку № 117 по пр. Богоявленському у м. Миколаєві, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, порушивши вимоги п. 2.3б, 13.3 ПДР України, допустив зіткнення з автомобілем АТ АТВ-13/1, д.н. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 08.08.2024року вдповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.130 КУпАП та ст.124 КУпАП.
У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб АТ АТВ-13/1, д.н. НОМЕР_3 , що підтверджується вказаною постановою.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником транспортного засобу марки «АТВ-13/1», державний номерний знак НОМЕР_3 », є КП ММР «Миколаївські парки».
Згідно ремонтною калькуляцією № 163/0-24 від 07.06.2024 та звіту №163/06-24 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 24.05.2024 року, загальний розмір збитку, завданого власнику автомобіля, д.н. НОМЕР_3 , становить 108955,44грн.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу АТВ-13/1, д.н. НОМЕР_3 , власником якого є КП «Миколаївські парки», згідно з якими сума завданого збитку становить 105172,86грн.
ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 105172,86грн.. що підтверджується копією платіжної інструкції №28068971 від 11.06.2024.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченийст.16 Цивільного кодексу України.
За змістом п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Згідно з положеннями частини першої ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно положення ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно підпункту «в» ч.1 ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Отже, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
З урахуванням положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд вважає, що обставини щодо спричинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом та відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану наркотичного сп'яніння підтверджуються постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 08.08.2024 року та доказуванню не підлягають.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого потерпілому відшкодування у сумі 105172,86 грн.
Враховуючи, що відповідач доказів добровільного відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування ненадав, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» вказаних коштів.
За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимогст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028,00грн.
Керуючись ст.ст.1166;1187;1188,1191ЦК України, ст.5-7,27 Закону України «Про страхування», ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.4; 13; 76-82; 89; 141; 259; 263-265; 280, 284, 354 ЦПК України, суд,
Позов ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322; місцезнаходження: м.Київ вул.Борщагівська,154) в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 105172,86грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт № НОМЕР_5 ; зареєстрований: АДРЕСА_2 ) на користь ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322; місцезнаходження: м.Київ вул.Борщагівська,154) витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028,00грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М.М.Войнарівський