Справа № 489/4357/25
Номер провадження 2/489/194/26
Іменем України
27 лютого 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за утримання спільного спадкового майна
встановив
В червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 58748,60 грн., об'єктивно витрачених на оформлення спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 у вигляді житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також витрачених на утримання та збереження цього будинку. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 існують правовідносини, що виникли на підставі відкриття спадщини, що залишилася після смерті їх рідного батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого відкрилася спадщина, яка складалася із: житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач спадщину м прийняв безумовно, проте оформлення спадщини здійснив лише на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_2 Таким чином, Відповідач ухиляється не лише від сплати податків на нерухоме майно, але й не дбає про нього, адже не несе витрат на утримання такого майна, більш того, ухиляється від відшкодування понесених Позивачкою витрат для отримання можливості отримати цю спадщину, чим порушує права та законні інтереси Позивачки.
В той же час оформленню спадщини на належне спадкоємцям після смерті ОСОБА_3 майно (житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ),, перешкоджали ряд обставин, а саме: існування заходів, вжитих в рамках виконавчого провадження № 12027236 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва. №1-95/09, виданого 10.03.2009р. Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 41600,00 грн на користь ОСОБА_4 , у вигляді арешту та оголошеної заборони на відчуження об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою усунення перешкод для здійснення спадкування, ОСОБА_1 вжито безпосередніх заходів щодо погашення боргу та припинення заходів виконавчого провадження, що в свою чергу зумовило сплату грошових коштів, а саме: 41 600,00 грн ОСОБА_4 відповідно до зазначеного рішення суду, про що свідчить розписка, складена ОСОБА_4 , 4160,00 грн - суми виконавчого збору, які сплачено 23.11.2020р, про що свідчить квитанція №ПН 4351 від 23.11.2020р, 205, 00грн - сума витрат виконавчого провадження сплачено 23.11.2020р, про що, свідчить квитанція №ПН 4350 від 23.11.2020р, 7 000,00 грн - витрат на правову допомогу адвокатом, про що свідчить акт приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2020р.
З метою подолання перешкоди у оформленні спадщини на будинок АДРЕСА_1 , було ініційовано судовий розгляд справи, предметом якої було визнання права власності на зазначений будинок в порядку спадкування. Внаслідок чого було витрачено грошові кошти: 1971,20 грн. для сплати судового збору, згідно квитанції №44542 від11.02.2021р, 20 000,00 грн. - витрат на правову допомогу адвокатом, про що свідчить Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.11.202р. Тобто, 21971,20 грн.
26.09.2022р рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі №489/851/21 вирішено повернути з державного бюджету 985 гривні 60 коп. судового збору сплаченого за квитанцією від 11 лютого 2021 року № 44542. За таких умов, вартість витрат, пов'язаних із необхідністю участі в судовому процесі склав :21 971,20грн- 985,60 грн = 20 986,20 грн. Зазначеним рішенням суду, визнано право власності у будівлі наступним чином: 1/2 за ОСОБА_5 , по ? за Позивачкою та Відповідачем.
З метою утримання спільного будинку, в подальшому, Позивачкою понесено та продовжується несення витрат від моменту набуття спадщини витрачено коштів на утримання та обслуговування будинку , що полягають в оплаті газопостачання для здійснення опалення будинку, сплаті земельного податку, вартості з вивозу побутового сміття, і т.п., яких , починаючи з 18.12.2020р . й до цього часу, що підтверджується довідками АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме: від 04.09.2023р № R504PDAMVGE791GJ за період з 18.12.202р - по 09.08.2023на суму 34 475,60грн. від 30 04/2025 №92S71JPQLSM85A8U за період з 11.09.2023р-по 24.04.2025р на суму 52 616,81 грн. Всього, з 18.12.2023 по 24.04.2025р, на суму 87 092,41 грн. Враховуючи той факт, що частка Відповідача в зазначеному об'єкті становить ? , то сума коштів для відшкодування відповідно становить : 87 092,41 /4 = 21 773,10грн.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву, в якій представник просив суд розглядати справу за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явився,про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, відзив до суду не подав.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Постановою Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз'яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), після його смерті заведена спадкова справа №20/2020. З заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
24.12.2020 на ім'я ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 .
Також, 25.01.2021 на ім'я ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 .
04.01.2021 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 через протиріччя, які містяться в документах.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.09.2022 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: житлового будинку літ. А-1, вбиральні літ. В, душ літ. Г, гараж-сарай-погріб літ. Д-2, навіс літ. Л, огорожі № 1-4, споруди № 5, І, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності - задоволено; визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: житлового будинку літ. А-1, вбиральні літ. В, душ літ. Г, гараж-сарай-погріб літ. Д-2, навіс літ. Л, огорожі № 1-4, споруди № 5, І, в порядку поділу спільного майна подружжя після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розпискою від 21.11.2020 ОСОБА_4 підтвердив, що отримав від представника позивача грошові кошти, належні йому за виконавчим листом № 1-95/09, виданого судом 10.03.2009 кошти у повному розмірі.
Позивачем надано суду довідку АТ КБ Приватбанку від 30.04.2025, відповідно до якої за період з 01.09.2023-29.04.2025 вона здійснила платежі, перелік яких наданий в Додатку №1 (оплата комунальних послуг за адресою будинку АДРЕСА_3 ) та довідку АТ КБ Приватбанку від 04.09.2025, відповідно до якої за період з 01.01.2020 по 04.09.2023 вона здійснила платежі, перелік яких наданий в Додатку №1 (оплата комунальних послуг за адресою будинку АДРЕСА_3 ).
Сума платежів, перевірена судом з наданої позивачем довідки АТ КБ Приватбанку від 30.04.2025 становить 52605,07 грн.
Окрім того, позивач надав суду копії квитанцій (а.с. 19, 20) від 23.11.2020, здійсненні від імені ОСОБА_3 у сумі 205,00 грн., 10 грн., 4160,00 грн., 41.60 грн., з призначенням "витрати по виконавчому збору ВП №12027236" та "комісія Банку".
03.10.2023 позивачем направлено відповідачу вимогу про компенсацію витрат, у зв'язку з необхідністю оформлення спадщини та утримання спільного майна.
Відповідно до ст. 15,16 ЦК України, ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
При цьому, суд зазначає, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦКУ. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦКУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦКУ спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною 1 ст. 1297 ЦКУ передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦКУ).
Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.
Окрім того, згідно з ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 7 ,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач, зокрема, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 статті 544 ЦК України).
ВС вказав, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог чинного законодавства, суд вважає позов, що підлягає частковому задоволенню.
Так, ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення витрат на утримання спадкового майна, суд виходить з того, що обов'язок утримання майна, в т. ч. оплата житлово-комунальних послуг, за загальним правилом покладається законом на власника такого майна.
В даній справі судом встановлено, що відповідач набув право на спадщину, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_2 та частина будинку по АДРЕСА_4 , з моменту відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 . В подальшому він отримав свідоцтво про право на цю спадщину за законом (щодо будинку по АДРЕСА_2 ) та вважається таким, що прийняв спадщину і щодо будинку по АДРЕСА_1 (1/4 частка), проте не оформив своїх спадкових прав. Тому, відповідно, як співвласник зазначених об'єктів нерухомості зобов'язаний здійснювати заходи та нести витрати на його утримання.
Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено оплату нею комунальних послуг за утримання спільного майна.
Проте суд зазначає, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12850/16-ц від 26.09.2018 зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Позивач на обґрунтування своєї вимоги про стягнення з відповідача витрат на утримання спільного нерухомого майна, а саме: за газопостачання, вартості з вивозу сміття та ін. не надав суду доказів чи встановлено в будинку газовий лічильник, період споживання такої послуги, обсяги споживання наданих послуг відповідачем. Не надано суду і доказів чи користувався відповідач наданими комунальними послугами, оскільки місце реєстрації відповідача значиться за іншою адресою ( АДРЕСА_5 ).
Вимоги щодо стягнення з відповідача коштів за сплачений земельний податок не підтверджені позивачем жодними доказами.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за судовий розгляд справи, предметом якої було визнання права власності на будинок в порядку спадкування (витрати зі сплати судового збору, витрати на правову допомогу), то суд зазначає, що питання про їх розподіл вже було вирішено судом під час ухвалення рішення від 26.09.2022, а тому відсутні підстави для його вирішення у даній справі. Окрім того, відповідно до положень ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Що стосується вимоги про стягнення витрат за вжиті позивачем заходи щодо погашення боргу та припинення заходів виконавчого провадження, в тому числі витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідач є таким, що прийняв спадщину, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_2 та частина будинку по АДРЕСА_4 , з моменту відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 . Таким чином він успадкував не тільки права, але і обов'язки.
Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено понесені нею витрати на припинення заходів виконавчого провадження, з якими погоджується суд. Тому вимоги про стягнення з відповідача від їх суми є такими, що підлягають задоволенню. (41600грн.+4160грн.+205 грн)
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн., то суд зазначає, що позивачем не надано договору, розрахунку та інших доказів понесення таких витрат. Тому відсутні підстави для задоволення цієї вимоги.
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 379,06 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсація частки боргу спадкодавця у розмірі 22982,50 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дві гривні п'ятдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 379 грн. 06 коп. (триста сімдесят дев'ять гривень шість копійок).
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27.02.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Кокорєв