Справа № 489/7597/25
Номер провадження 2/489/227/26
Іменем України
27 лютого 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк» або позивач) до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості
встановив
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ"ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав(-ла) Заяву № б/н від 06.12.2018 року та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.
Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50000.00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 05/19 , тип - Універсальна. Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього. В процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 20.01.2021 року має заборгованість -46980.50 грн.., яка складається з наступного: 39394.60 грн. - заборгованість за тілом кредита, 7585.90 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
У зв'язку з цим просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № б/н від 06.12.2018 у розмірі 46980.50 грн. станом на 20.01.2021, судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника позивача надійшла до суду заява, в якій він просить розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду відзив, в якому вказав, що у позивача у розрахунку заборгованості є помилка, яка полягає у неправомірному зарахуванні сум погашення в рахунок відсотків, тоді як фактично здійсненні ним платежі повинні були зменшувати тіло кредиту. Банк фактично не зараховував платежі на погашення основного боргу. Таким чином, сума відсотків є завищеною, загальна заборгованість штучно збільшена. Банк самовільно змінив черговість погашення заборгованості. Також позивачем проігноровано пільговий період (55 днів), відсотки нараховуються з першого дня користування кредитними коштами, відсутні будь-які відомості щодо застосування пільгового періоду; не зазначено, які саме операції перебували у межах грейс-періоду; не наведено жодних розрахунків щодо факту порушення пільгового періоду. Нарахування пені не відповідає тарифному плану "Універсальна Gold". Окрім того, подав суду заяву про застосування строку позовної давності.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
06.12.2018 ОСОБА_1 підписав власноручним підписом Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Представником позивача надано виписку за договором на ім'я відповідача за період з 03.03.2019 по 28.08.2025, з якої слідує, що усього витрат за період 89656,28 грн., усього надходжень - 42675,78 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого представником позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором № б/н від 06.12.2018 станом на 20.01.2021 складає 46980.50 грн.., з яких: 39394.60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7585.90 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається зі змісту відзиву, відповідач оскаржує правомірність нарахування позивачем відсотків, зокрема порушення черговості погашення таких, факт нарахування і погодження процентної ставки, зарахування сплаченого боргу в сплату відсотків а не тіла кредиту.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, АТ КБ "ПриватБанк", крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, зазначає, що ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.
Проте, Умови та правила надання банківських послуг в даному випадку не можуть бути належним доказом, оскільки інформація в них повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано при розгляді вказаної справи.
У постанові від 13.11.2019 р. N 337/1605-16ц Верховний Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ ПриватБанк в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин при розгляді даної справи суду не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03.07.2019 зауважує, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з особою АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що надана суду копія «Анкеты-Заявления» від 06.12.2018 не містить відомостей про строк дії кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку здійснення оплати кредиту та процентів по договору (строки сплати, розміри періодичних платежів тощо), відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки. Тому позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погодження між сторонами процентної ставки, відтак вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати відсотків задоволенню не підлягають.
Поряд з тим, відповідач не оскаржує факт отримання та користування кредитним лімітом. Підтвердженням цьому є і виписка по рахунку, надана представником позивача.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Проте, враховуючи той факт, що суд не знайшов підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, то кошти, сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості, які зараховувалися Банком на погашення відсотків, необхідно перерахувати в рахунок погашення тіла кредиту. Так, згідно з випискою за договором б/н від 03.03.2019 по 28.08.2025, ОСОБА_1 сплатив 1000 грн. (05.09.2020), 500 грн.(23.07.2020), 500 грн. (16.06.2020), 500 грн. (22.05.2020), 1,00 грн. (15.04.2020), 2100 грн. (24.03.2020), 2100 грн. (03.03.2020), 2300 грн. (05.02.2020), 4000 грн. (08.01.2020), 1800 грн. (08.01.2020), 22000 грн. (13.12.2019), 48, 63 грн. (30.10.2019), 600 грн. (30.08.2019), 716,58 грн. (26.06.2019), 350,00 грн. (25.06.2019), 400,00 грн. (25.06.2019), 300 грн. (23.06.2019), 200,00 грн. (22.06.2019), 138 грн. (19.06.2019), 129 грн. (19.06.2019), 1992,00 грн. (17.05.2019),1000 грн. (01.04.2019). Відтак, відповідачем в рахунок погашення кредитної заборгованості внести кошти у загальному розмірі 42074,21 грн. Вказану суму необхідно відрахувати від нарахованої Банком заборгованості за тілом кредиту. Враховуючи, що згідно з розрахунком заборгованості, наданим представником позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором №б/н від 06.12.2018 за тілом кредиту складає 39394,60 грн., то відповідачем повністю погашено вказану суму, що підтверджується випискою по рахунку.
Що стосується посилання відповідача на застосування позовної давності, то суд зазначає таке.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частина 1 статті 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила
Згідно частини 3 статті 267 ЦК України заява про застосування строків давності може бути подана лише до винесення судом рішення.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початку їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується. Положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
Тому початок перебігу строку за вказаних обставин починається з наступного дня після відповідної календарної дати.
Між тим, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року.
Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 257 ЦК України, на час дії карантину продовжуються автоматично.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, та було скасовано з 01 липня 2023 року.
Окрім того, відповідно до пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в країні запроваджено воєнний стан, який на даний час триває.
Разом з тим, відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740ск23) щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Як слідує з матеріалів справи, Кредитний договір №б/н укладено між сторонами 06.12.2018.Враховуючи вищевикладене, а також те, що Банк звернувся до суду з позовом 12.09.2025 року, суд вважає, що позивач не пропустив позовну давність для звернення із даним позовом до суду.
Таким чином, відповідач станом на час розгляду справи в суді не має непогашеної заборгованості за тілом кредиту.
Окрім того, відповідач вказує, що нарахування пені не відповідає тарифному плану "Універсальна Gold", проте суд спростовує такі твердження, оскільки позивач не просить суд стягнути з відповідача пеню. Не містить такої складової заборгованості і наданий представником позивача розрахунок заборгованості.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України, суд вирішив
В задоволенні позову відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27.02.2026.
Суддя В. В. Кокорєв