Справа № 489/1594/26
Провадження № 2-з/489/5/26
Ухвала
Іменем України
27 лютого 2026 року м. Миколаїв
Інгулсьський районний суд м. Миколаєва у складі: судді Костюченко Г.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечння позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
27 лютого 2025 ОСОБА_1 звернвася до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що одночасно із заявою до суду також подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
За твердженням позивача, заборгованість за договором позики, який було укладено між сторонами по справі складає 409601 грн. 60 коп.
У зв'язку з чим, оскільки існує очевидна небезпека відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка є власністю відповідача, виникла необхідність щодо накладення на неї арешту з метою недопущення уникнення відповідача від виконання зобов'язання.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Види забезпечення позову передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом частини третьої статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зобов'язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
За змістом постанови Верховного Суду від 15.01.2020 №362/1102/19 (провадження № 61-12856св19) обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, предметом позову, є стягнення заборгованості за договором позики, який було укладено між сторонами по справі у сумі 409601 грн. 60 коп., у зв'язку з чим, заявник просить накласти арешт на вказану квартиру, оскільки існує загроза відчуження цього майна.
В обґрунтування вимог заявник надав суду відомості про належність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 із зазначенням вартості 65390 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу, що вартість нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 зазначена станом на 23.03.2010, що не відповідає реальній ринковій вартості зазначеного нерухомого майна на час розгляду заяви.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.149-153,260 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечння позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу № 686 від 23.03.2010, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С.
Копію ухвали направити сторонам у справі для відома.
Копію ухвали для виконання направити до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Г.С. Костюченко
Повний текст судового рішення складено «27» лютого 2026 року.