Справа № 489/3268/23
Номер провадження 1-кп/489/326/26
25 лютого 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
встановив
На розгляді Інгульського районного суду м. Миколаєва перебувають матеріали вищевказаного кримінального провадження.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з нічного домашнього арешту на особисте зобов'язання. Своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_6 є пенсіонером, не працює. Його дружина також є пенсіонером та не працює. Коштів на сплату комунальних послуг, придбання ліків їм не вистачає. ОСОБА_6 запропоновано офіційно працевлаштуватись на посаду сторожа до ДП "Експериментальне виробництво" за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 43/1.
Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання підтримав.
Прокурор заперечувала проти задоволення вказаного клопотання.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, суд виходить з такого.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено обраний відносно нього запобіжний захід - нічний домашній арешт строком до 03.04.2026.
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачене право обвинуваченого та його захисника подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Зміна запобіжного заходу ОСОБА_6 на особисте зобов'язання обґрунтовується його адвокатом необхідністю працевлаштуватись, оскільки не вистачає коштів на життя.
За ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у зобов'язанні обвинуваченого виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором. Обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку запобіжного заходу суд встановлює чи не зменшилися ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу та чи доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відповідальність за який встановлена у виді від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі, а тому, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в сукупності з тим, що ОСОБА_6 є особою пенсійного віку, якому більше 60 років, що з урахуванням введеного в країні Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, воєнного стану (який неодноразово продовжувався та існує на даний час), не позбавляє ОСОБА_6 можливості виїхати за межі України. Крім того, місто Миколаїв розташоване поруч (межує) з тимчасово окупованими територіями України, що збільшує ризик незаконного переправлення ОСОБА_6 на ці території. Тому суд, проаналізувавши обставини в сукупності, дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, як переховування від суду.
Суд також враховує право ОСОБА_6 закріплене ст. 43 Конституції України право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Також, згідно з Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права (ООН, 1966 рік), кожна людина має право на працю, що включає її право на отримання можливості заробляти на життя працею, а держава повинна вживати заходів з метою повного здійснення цього права (ст. 6).
В цьому аспекті суд також бере до уваги і певну тривалість кримінального провадження, що з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема загальних висновків, викладених у справах «Штепа проти України», «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), щодо зменшення ризику непроцесуальної поведінки підозрюваного зі спливом часу, за умови відсутності з'явлення нових обставин, що виправдовуватимуть застосування раніше обраного запобіжного заходу, а відтак, з урахуванням відсутності компрометуючих відомостей щодо неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , дослідження судом доказів у справі, допитано свідків та дотримання конституційного права ОСОБА_6 на працю, на переконання суду, в даному конкретному випадку, існують достатні підставі для застосування до останнього менш суворого запобіжного заходу, ніж нічний домашній арешт, зокрема особистого зобов'язання. Окрім того, особисте зобов'язання є найбільш м'яким із передбачених КПК України запобіжних заходів та у вигляді, визначеному судом, не порушить інтересів обвинуваченого, забезпечивши його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи вищевказані обставини, тривалість розгляду справи та посилання обвинуваченого та його захисника на необхідність працевлаштування обвинуваченого для утримання сім'ї, суд дійшов висновку, що запобігти встановленим ризикам може більш м'який запобіжний захід, тому необхідно зміни запобіжний захід з нічного домашнього арешту на особисте зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Керуючись ст. 176КПК України, суд
постановив
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний відносно нього запобіжний захід нічний домашній арешт на особисте зобов'язання строком на 2 місяці, тобто до 23.04.2026.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із м. Миколаєва без дозволу суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
4) утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв'язку) зі свідком ОСОБА_8 та іншими свідками, експертами у справі;
5) носити електронний засіб контролю (у випадку його застосування).
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3