справа № 488/2563/17
провадження № 1-кп/488/31/26
09.02.2026 року
Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
неповнонолітньої потерпілої ОСОБА_9 ,
законного представника ОСОБА_10 ,
представника потерпілої ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, зі середньо - технічною освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,-
В період з першої декади квітня 2017 року по 09 травня 2017 року з 15:00 год. до 17:00 год., ОСОБА_7 знаходячись по вул. Тарле в Корабельному районі м. Миколаєва, зустрівши малолітню ОСОБА_9 , керуючись єдиним умислом спрямованим на задоволення своєї статевої пристрасті, з метою вчинення щодо останньої розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення малолітньої, запропонував ОСОБА_9 піти до приміщення його гаражу, розташованого на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , де пообіцяв пригостити малолітню солодощами. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на розбещення малолітньої потерпілої, ОСОБА_7 знаходячись з ОСОБА_9 в приміщенні свого гаража, порушуючи нормальний розвиток малолітньої, яка внаслідок свого малолітства не інформована щодо сутності відносин між чоловіком і жінкою та не усвідомлювала характеру та змісту вчинюваних відносно неї дій, використовуючи її безпорадний стан, посадив ОСОБА_9 на розташований в приміщенні гаражу стіл. Після цього ОСОБА_7 знявши з себе штани та труси, оголив свої статеві органи та запропонував малолітній ОСОБА_9 помацати їх руками, а потім, почав притискатись до малолітньої ОСОБА_9 , торкаючись своїм статевим органом до її статевих органів, задовольнивши таким чином свою статеву пристрасть, внаслідок чого порушив нормальний, психічний і соціальний розвиток малолітньої ОСОБА_9 .
Загалом за період часу з першої декади квітня 2017 року по 09 травня 2017 року в денний час, ОСОБА_7 використовуючи гаражне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , з невстановленою періодичністю вчинив 10 розпусних дій сексуального характеру, аналогічних вищезазначеним, відносно малолітньої ОСОБА_9 , керуючись при цьому єдиним умислом направленим на задоволення своєї статевої пристрасті з самого початку своїх протиправних дій.
Крім того, в період з першої декади квітня 2017 року по 09 травня 2017 року з 15:00 год. до 17:00 год., ОСОБА_7 знаходячись по вул. Тарле в Корабельному районі м. Миколаєва, керуючись єдиним умислом спрямованим на задоволення своєї статевої пристрасті, з метою вчинення щодо останньої розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітньої, запрошував малолітню ОСОБА_9 до салону автобуса ЛАЗ 699Р державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який припарковував поблизу будинку № 21 по вул. Тарле в Корабельному районі м. Миколаєва. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на розбещення малолітньої потерпілої, ОСОБА_7 знаходячись з ОСОБА_9 в салоні зазначеного автобусу, порушуючи нормальний розвиток малолітньої, яка внаслідок свого малолітства не інформована щодо сутності відносин між чоловіком і жінкою та не усвідомлювала характеру та змісту вчинюваних відносно неї дій, знявши з себе штани та труси, оголив свої статеві органи та запропонував малолітній ОСОБА_9 помацати їх руками, а потім, почав притискатись до малолітньої ОСОБА_9 , торкаючись своїм статевим органом до її статевих органів, задовольнивши таким чином свою статеву пристрасть, внаслідок чого порушив нормальний, психічний і соціальний розвиток малолітньої ОСОБА_9 .
Загалом, за вказаний період ОСОБА_7 , використовуючи автобус ЛАЗ 699Р державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з невстановленою періодичністю вчинив 2 розпусні дії, сексуального характеру, направлені на задоволення своєї статевої пристрасті, відносно малолітньої ОСОБА_9 , керуючись при цьому єдиним умислом з самого початку своїх протиправних дій.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав; пояснив, що ніяких розпусних дій відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_9 не вчиняв. ОСОБА_12 зі своїм братом приходила до його онуків, вони грали на вулиці. У дружини ОСОБА_7 було декілька конфліктів з матір'ю ОСОБА_12 у зв'язку з чим у останньої були підстави обмовляти обвинуваченого. На територію домоволодіння ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_9 не заходила, гараж не відвідувала. Особисто ОСОБА_7 нікого не пригощав цукерками, пригощала дружина у помінальний день. Крім того, свій автобус ОСОБА_7 не залишав на вулиці біля будинку, постійно на ньому працював. Вважає, що потерпіла говорить суду неправду.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 , допитана поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відео конференції показала суду, що дядя ОСОБА_13 давав їй цукерки, звав її в гараж, показував їй свій статевий орган, заставляв з погрозами її роздягнутися та торкався своїм статевим органом до її статевих органів. Події були приблизно влітку 2017 року. ОСОБА_7 запрошував в гараж, пропонував цукерки тоді, коли не було його дружини вдома. В гаражі просив роздягатися. Просив торкатися його статевого органу. Крім того, він торкався сам свого статевого органу, мастурбував. З статевого органу ОСОБА_7 витікала рідина, яку він витирав ганчірками, що були в гаражі. Ніяких пояснень своїх дій не давав. Це відбувалось часто, але не кожного дня. Погрожував, що зробить їй гірше, якщо розповість своїм батькам про ці дії, було страшно і вона сприймала вказані погрози реально, боялась його і вважала, що він може зробити боляче.
Дії сексуального характеру один раз відбувались в автобусі. ОСОБА_7 позвав її у великий автобус, що стояв біля двору. Сам її туди позвав. Запропонував цукерки та щось показати. Закривав шторки, показував свій статевий орган. Просив роздягнутися і торкався своїм статевим органом до її статевих органів, було трішки боляче. Вона сказала йому про це, але йому було все одно. Скільки по часу тривало не пам'ятає. В автобусі теж погрожував, щоб нікому не розповідала. Друзі бачили, коли ОСОБА_7 заводив її до гаража та автобуса. Коли був концерт, то вона розповідала ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що робив з нею ОСОБА_16 . Обвинувачений не проникав до її статевих органів, торкався своїм статевим органом її статевих органів та один раз руками. Просила його цього не робити, їй було боляче, але він все одно робив. ОСОБА_17 один раз був присутній, коли ОСОБА_7 робив з нею вказані дії, ОСОБА_17 стояв та дивився. Обвинувачений торкався її тільки за статеві органи. Коли була роздягнута, обвинувачений торкався своїм статевим органом до її статевого органу. В гаражі є яма, коли заходиш, то прямо великий стіл, маленьке вікно та багато інструментів.
ОСОБА_16 був вдягнутий у рвані штани, робочий одяг біля статевого органу, то футболка, то кофта. Випадків, коли він повністю роздягався, не було, тільки спускав низ та показував статевий орган. Не менше трьох було зустрічей з обвинуваченим. Мамі розповіли ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про ці події. В поліцію повідомили чи в той день чи в наступний. Після таких зустрічей з обвинуваченим, відчувала страх та була подавленою. Боялась, бо він погрожував, що буде гірше. Боялась цих погроз.
З ОСОБА_20 зараз не спілкується, а в дитинстві добре спілкувалися. Вона при цих подіях не була присутня. Вона питала про вказані події тоді, коли дізналась про них від когось. В гаражі інколи стояла машина, на вулиці обвинувачений ремонтував то автобус, то машину. Зі свідком ОСОБА_21 залишились нормальні відносини. Намагань забрати заяву з поліції від мами та неї не було. Коли ОСОБА_22 була в гаражі, вона лежала на столі, а ОСОБА_7 стояв і торкався її статевих органі своїм, їй було неприємно і відчувала біль. Неодноразово казала, що їй боляче, однак обвинувачений не реагував. І один раз поліз пальцем, теж казала, що боляче. Про проникнення повідомляли поліцію. Слово ерекція не відомо потерпілій.
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні повідомила суду, що вона є матір'ю малолітньої потерпілої ОСОБА_9 .
Відомо про те, що дочка прийшла до неї та розповіла як гуляла на вулиці біля будинку, ОСОБА_7 позвав її до свого гаражу, де знімав труси, показував свій статевий орган, мастурбував на неї. Також розказала, що у ОСОБА_7 при цьому зі статевого органу витікала «водичка» (як дитина їй розповідала). Такі дії відбувались не один раз і не тільки в гаражі у сусіда ОСОБА_7 , а й у його автобусі, який він ставив неподалік від свого будинку. ОСОБА_7 пригощав ОСОБА_12 за свої дії з нею цукерками.
Дочка розповіла, що ці дії відбувались на початку квітня 2017 року. Крім того, про все, що з нею відбувалось, вона розповіла спочатку своїм друзям - ОСОБА_24 та ОСОБА_17 . Друзі ОСОБА_12 їй вірили, оскільки з ними була теж якась ситуація, коли вони йшли до школи та зі школи додому.
Крім того, ОСОБА_12 сказала, що ОСОБА_17 був присутній при вказаній ситуації в гаражі та в автобусі. На той час дочці ОСОБА_12 було 8 років. В гаражі ОСОБА_7 знімав труси, просив знімати труси ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . ОСОБА_7 вчиняв певні дії зі своїм статевим органом, з якого витікала водичка, яку він витирав ганчірками, що були в гаража на столі. Діти приходили в гараж, коли він ремонтував машину, спостерігали за ремонтом. Ніяких негативних відносин у її дочки та ОСОБА_7 не було. Коли ОСОБА_12 розповідала, що з нею сталось, вона боялась, думала, що її будуть сварити. За що саме обвинувачений давав цукерки ОСОБА_12 , не знає, може просто як дітям, а може за ті дії сексуального характеру, що вчиняв з нею.
Також, ОСОБА_12 розповідала, що обвинувачений крім гаражу, вчиняв дії сексуального характеру ще й у автобусі. Вони заходили в автобус, ОСОБА_7 зачиняв шторки і робив ті самі дії, що й в гаражі. Скільки разів це відбувалось свідок пояснити не може.
Після звернення в поліцію з вказаною заявою ОСОБА_12 стала більш замкнутою та сором'язливою, вона отримала психологічну травму.
Захисник в судовому заперечував проти допиту ОСОБА_23 в якості свідка оскільки вона не була присутня при подіях, а знає все зі слів доньки ОСОБА_9 . Також зауважив, що бабуся ОСОБА_25 не може бути законним представником потерпілої ОСОБА_9 , оскільки мати ОСОБА_23 не позбавлена батьківських прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КПК України як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.
Також суд зазначає, що ст. 65 КПК України передбачено, що свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Якщо мати володіє інформацією про обставини справи, вона має виступати або як законний представник (захищати дитину), або як свідок, але ці ролі не можна поєднувати в одному провадженні. У разі потреби дати свідчення, інтереси дитини має представляти інший законний представник або орган опіки.
Допит матері як свідка, якщо вона одночасно не є законним представником неповнолітнього/малолітнього учасника, є загалом допустимим згідно зі ст. 65 КПК України, оскільки свідком може бути будь-яка особа, що володіє інформацією.
Таким чином, сама по собі відсутність статусу законного представника не робить допит матері автоматично недопустимим, ключовим є дотримання процесуального порядку.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні повідомив суду, що зі слів ОСОБА_12 , обвинувачений звав її до себе в двір, пропонував їй чіпати його статевий орган. За це він давав ОСОБА_12 бутерброди та цукерки. ОСОБА_12 розповідала, що декілька разів це з нею відбувалось, що вона торкалась його статевого органу. Крім того, свідок бачив як ОСОБА_12 заходила у двір обвинуваченого, це відбувалось ввечері здебільшого. Також, ОСОБА_12 заходила в гараж. Вхід у гараж видно з АДРЕСА_2 заходила в гараж сама.
Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні повідомила суду, що знайома з ОСОБА_12 давно, раніше в дитинстві товаришували, зараз не спілкуються. ОСОБА_12 спілкувалась також з ОСОБА_17 . Не пам'ятає, чи заходила ОСОБА_12 у двір до обвинуваченого, біля двору ОСОБА_7 свідок бачила ОСОБА_12 .
Крім того, показала, що про дії ОСОБА_7 не пам'ятає в силу віку, однак пам'ятає, що ходили чутки за обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , що остання ходила в гараж до обвинуваченого.
Повідомила, що ОСОБА_12 могла як дівчина щось фантазувати та прикрашати дійсність.
Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні повідомила суду, що є бабусею свідка ОСОБА_29 . Остання була присутня при допиті свого онука та їй стало відомо з його слів, що обвинувачений ОСОБА_7 показував ОСОБА_9 та ОСОБА_17 свій статевий орган в гаражі.
Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні повідомив суду, що знає обвинуваченого та часто приходив до обвинуваченого в гості. Підстав казати неправду щодо обвинуваченого не має. Обвинуваченого знає як сусіда своєї бабусі. Приходив до нього в гості. З ОСОБА_12 вчились в одній школі. В гості до обвинуваченого не ходили. В гараж не заходили, з ОСОБА_12 дуже давно не спілкується, не пам'ятає, що було, був дуже маленький. Ситуації, щоб обвинувачений знімав труси та оголяв статевий орган не пам'ятає, нічого з тих подій не пам'ятає. Дружив з ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_17 . Приходив до бабусі частенько на АДРЕСА_3 . Не пам'ятає як привозили в поліцію на допит, був дуже маленький. ОСОБА_12 пам'ятає зі школи, не дружили, пам'ятає як дівчину, що гуляла на вулиці. Думає, що ОСОБА_12 казала неправду, були маленькі, може вона щось собі накрутила. Автобуса не пам'ятає. ОСОБА_12 скоріше за все часто виходила на вулицю, але він цього не бачив, бо був вдома, а не в бабусі. Бачив ОСОБА_12 з подругами та з хлопцями, але свідок з нею не спілкувався. У обвинуваченого є жінка. За ОСОБА_12 наголошував, що остання каже неправду, а його друзі кажуть правду. Посилався на малий вік дітей та себе. Припускає, що його друзі ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_17 могли щось запам'ятати з тієї ситуації 2017 року.
Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні повідомила суду, що є дружиною ОСОБА_7 . Перебувають у шлюбі 48 років. Сім'я ОСОБА_36 проживає від них за 4 будинки, вони з ними не товарищували та не спілкувались. ОСОБА_12 с братом грали біля них. Діти були неохайні, нечесані, ОСОБА_37 неодноразово робила зауваження бабусі ОСОБА_12 та казала, що буде скаржитись. Одного дня ОСОБА_12 з братом та їх онучкою грались на вулиці, ОСОБА_37 почула, як ОСОБА_12 розказувала що бачила у дяді великий половий орган, після чого ОСОБА_37 вийшла та відвела ОСОБА_12 з братом до їх бабусі та почала ругатись і погрожувати. Бабуся накричала на ОСОБА_12 , сказала, що ще в інтернат заберуть за те що вона розказує. Після цього, вони звернулись до поліції та написали заяву. Також повідомила, що всі вони працювали. Чоловік ОСОБА_7 працював допізна, оскільки в них були борги. Працював ОСОБА_7 на автобусі, замовлення були щоденно. Автобус біля будинку не залишав. В гаражі постійно стоїть автомобіль, а тому там не має місця щоб стояти людині. Крім того, підтвердила, що чоловік з 2014 року страждає на еректильну дисфункцію.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, суд вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за пред'явленим обвинуваченням підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами, а саме:
- витягом з ЄРДР № 12017150050001312 від 20.05.2017 року;
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.05.2017 року;
- постановою про залучення законного представника потерпілого від 14.11.2019 року;
- протоколом затримання особою, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 20.05.2017 року;
- клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту від 21.05.2017 року;
- ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.05.2017 року;
- клопотанням на проведення обшуку від 22.05.2017 року;
- ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.05.2017 року;
- протоколом обшуку від 22.05.2017 року згідно якому в приміщенні домоволодіння та у приміщенні гаражу, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , предметів, зазначених в ухвалі суду від 22.05.2017 року, не виявлено;
- протоколом огляду предмета від 22.05.2017 року;
- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 22.05.2017 року;
- постановою про призначення комплексної судової психолого - психіатричної експертизи від 07.06.2017 року;
- постановою про призначення комплексної судової психолого - психіатричної експертизи від 07.06.2017 року;
- висновком судово-психіатричного експерта № 209 від 21.06.2017 року згідно якому (мовою оригінала): « ОСОБА_38 , 14.06.2008 года рождения, каким-либо психическим расстройством не страдает, а обнаруживаются признаки интеллектуального снижения вследствие педагогической запущенности, которое не достигает уровня умственной отсталости. У ОСОБА_39 в результате настоящего исследования выявлено не соответствие уровня психологического развития возрастным особенностям, снижение интеллектуального уровня, недостаточная сформированность процессов обобщения и абстрагирования, логики суждений, недоразвитие высших форм запоминания, недостаточный уровень общих сведений и знаний, пониженная ориентировка в практических ситуациях, ограниченный словарный запас, а также недостаточная критичность, мотивационная и волевая незрелость, примитивность морального сознания, при котором социальным фактором является педагогическая запущенность. Отмечается естественная возрастная внушаемость, подчинённость старшим; адекватная зависимость от других, без выраженного чувства неуверенности и опасности. Уровень тревожности (личностной), так и ситуативной - несколько повышен. Среди выявленных индивидуально-психологических особенностей подэкспертной - высокая эмоциональная чувствительность к внешним воздействиям; подверженность колебаниям настроения, морально-нравственная незрелость; мягкость, доброжелательность, самооценка занижена. Отмечаются потребность иметь чувство безопасности, оградить себя от опасности, тревога, но в рамках реальности, незащищённость. Выраженной фиксации на проблеме секса, сексуальных отношений, повышенного интереса к данной области не прослеживается.»
«Учитывая выявленную задержку психического развития, обусловленную педагогическими факторами, ОСОБА_39 способна воспроизводить только фактическую сторону интересующих следствие событий, то есть способна к пониманию внешней стороны событий, которые разворачивались в рамках криминальной ситуации (указала время, место, описала личность обидчика, последовательность совершенных им действий, описала своё поведение и т.п). В результате исследования не выявлено таких индивидуально-психологических особенностей испытуемой, которые существенно повлияли на характер её показаний по делу, в частности повышенной внушаемости. Она не отличается повышенной склонностью к фантазированию. Не характерна ей и патологическая склонность (псевдология) к сообщению ложной информации, к сочинению фантастических историй, с целью обратить на себя внимание других путём "доказательства" собственной значимости.»
«Учитывая её индивидуально-психологические особенности, интеллектуальный уровень, эмоциональное состояние, а также уровень сексуального самосознания, степень осведомлённости в области сексуальных отношений она не понимала характер и значение совершаемых с ней сексуальных действий, что свидетельствует о её неспособности правильно воспринимать имеющие значение для дела обстоятельства на смысловом, содержательном уровне. Она не могла оказывать осознанного сопротивления действиям сексуального характера, которые осуществлялись в отношении неё.»;
- висновком судово-психіатричного експерта № 210 від 21.06.2017 року згідно якому (мовою оригінала): « ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент инкриминируемого деяния и на настоящее время не страдал и не страдает какими-либо психическими расстройствами. В принудительных мерах медицинского характера ОСОБА_7 не нуждается. Достаточная дифференцированность, сформированность системы эмоционально - смысловых отношений позволяет ОСОБА_7 осуществлять регуляцию собственного поведения на достаточном уровне, не ограничивая его способности соотносить свои поступки с общественными нормами и ценностями. У подэкспертного ОСОБА_7 грубых нарушений интеллектуально - мнестических функций не выявлено. При настоящем экспертном исследовании отмечаются усиленно защитные тенденции, он не достаточно искренен при заполнении личностных опросников. ОСОБА_7 не раскрывает наличия у него сексуальных перверсий, у подэкспертного не выявлено акцентирования внимания на проблеме секса. Для него характерны: мягкость, доброжелательность, сочувствие к людям, склонность к глубокой привязанности при мало выраженной сексуальной озабоченности, миротворческие тенденции. Однако он проявляет при этом избирательность в контактах, скрытность, подозрительность, ранимость в отношении критики, настороженность, стремление к правдоискательству и разоблачению неправедных деяний, недоверчивость, настороженность, окружение воспринимается как враждебное. У него ослабленный контроль над собственной подозрительностью. В то же время следует указать, что это вполне может носить защитный характер, на что указывалось выше, а усиленно защитные тенденции подэкспертного обусловлены страхом разоблачения его противоправного поведения. ОСОБА_7 , учитывая уровень умственного развития, индивидуально-психологические особенности, эмоциональное состояние, вполне способен понимать характер и значение совершаемых им действий.»;
- запитом № 13963/53-2019 від 04.11.2019 року;
- протоколом огляду від 08.11.2019 року відповідно до якого об'єктом огляду є карта пам'яті чорного кольору Kingston micro sd adapter. При огляді виявлено запис судового засідання по кримінальному провадженню відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, судовий розгляд проводився суддею Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_41 ;
- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 09.11.2019 року;
- медичними документами про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 .
Захисником заявлялось клопотання про виклик судово-медичного експерта для його допиту в якості спеціаліста для роз'яснення стану здоров'я обвинуваченого на момент вчинення інкримінованого правопорушення або призначення судово-медичної експертизи. Судом вирішено допитати спеціаліста, після допиту вирішити питання про призначення експертизи. Організацію виклику спеціаліста покладено на сторону захисту. В подальшому, сторона захисту повідомила, що здійснити виклик спеціаліста не виявилось можливим у зв'язку з відмовою судово-медичних експертів.
Ухвалою суду від 18.10.2024 року, за клопотанням прокурора,замінено законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
На підставі ухвали суду від 27.11.2024 року для здійснення захисту інтересів неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залучено до участі в судовому провадженні представника з Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги - ОСОБА_11 .
Суд критично оцінює показання свідків, зокрема:
свідок ОСОБА_27 в судовому засідання в своїх показах зазначила, що ОСОБА_9 могла щось фантазувати та прикрашати дійсність, однак ці покази спростовуються висновком експерта згідно якому ОСОБА_9 не відрізняється підвищеною схильністю до фантазування;
свідок ОСОБА_37 , яка є дружиною обвинуваченого та покази якої суд розцінює як такі, що направлені на уникнення обвинуваченим відповідальності;
свідок ОСОБА_42 в судовому засіданні плутався в своїх показах.
Покази свідка ОСОБА_28 суд не бере до уваги, оскільки з її показів вбачається, що їй стало відомо про події тільки при допиті її онука ОСОБА_43 .
Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що своїми діями ОСОБА_7 , за кваліфікуючими ознаками - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України.
При призначенні покарання суд враховує практику рішень Європейського суду з прав людини, де в справі "Скополла проти Італії" від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Крім того, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його відповідальність.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи є посяганнями на особистість і пов'язані з грубими порушеннями норм суспільної моралі, тому кримінальним законодавством за їх вчинення передбачено суворе покарання.
Згідно ч. 2 ст. 52 Конституції України, будь-яке насильство над дитиною переслідується за законом.
Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, раніше не судимого, є пенсіонером, особою похилого віку (72 роки), одруженого, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно наданих медичних документів має ряд захворювань, які потребують оперативного лікування та постійного пролонгірованого прийому сердцево-судинних препаратів та обставинами, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
Згідно обвинувальному акту, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , є вчинення злочину щодо малолітньої дитини, разом з тим вказана обставина є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 .
При вирішенні цього питання судом враховуються положення ч. 4 ст. 67 КК України, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Отже, з врахуванням кваліфікації вчиненого ОСОБА_7 діяння за ч. 2 ст. 156 КК України вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_9 , судом не може бути визнано обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи.
Враховуючи наведене, обставин, які обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України, не встановлено.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Враховуючи викладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язані з навчанням, вихованням та дозвіллям дітей але умовно, із застосуванням до покарання положень, передбачених ст.ст.75, 76 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.
Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд, що знайшло своє відображення у положеннях статей 7, 10, 22 КПК, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК, свобода сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. При цьому, суд зобов'язаний, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов'язків.
Обираючи міру покарання, суд враховує особу обвинуваченого, який є особою похилого віку (72 роки), пенсіонером, одруженим, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має ряд захворювань, його процесуальну поведінку; позицію потерпілої сторони, суд розцінює як незацекавленість у розгляді кримінального провадження, яка виражалась у затягуванні розгляду кримінального провадження, а саме у тривалому ігноруванні викликів суду. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого статтю 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням та з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, так як його виправлення можливе без реального відбування покарання.
Доля речового доказу підлягає вирішенню у відповідності до статті 100 КПК України.
Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 100, 369, 370, 373, 374 КПК України,-
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язані з навчанням, вихованням та дозвіллям дітей на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки; на підставі ст. 76 КК України зобов'язати його періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Включити інформацію про обвинуваченого ОСОБА_7 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб.
Речові докази - диск Arena DVD-R 4,7 Gb з відеозаписом фіксації обстановки вчинення кримінального правопорушення, карту пам'яту з аудіозаписом судового засідання Корабельного районного суду м. Миколаєва - залишити в матеріалах кимінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1