Справа №487/4139/25
Провадження №2/487/219/26
25.02.2026 м.Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Щербини С.В.,
за участі секретаря судового засідання - Брижатої А.С.,
за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У червні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
11 жовтня 2024 року, будучи клієнтом банку ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір АВН0СТ155101339677, щодо надання останній кредиту в розмірі 100000,00 грн. строком на 60 місяців, тобто до 10 жовтня 2029 року зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.
Зазначають, що згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору, ліміт цього договору: 100000.00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 10 жовтня 2029 року, терміном на 60 місяців. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 75.00 річних. Відповідно до п. 7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн.
Станом на 19 червня 2025 року заборгованість відповідачки за даним кредитним договором складала суму в розмірі 129860,44 грн., яка складається з:
98445,36 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 30001,55 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.
00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією.
1413,53 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Враховуючи вищевикладене та невиконання відповідачкою умов кредитного договору просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі в розмірі 129860,44 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалами Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 листопада 2025 року та від 22 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеокоференції відмовлено, у зв'язку із зайнятістю обладнання для залу судового засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачка та її представник будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явились, про причини своєї неявки не повідомили.
За такого, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2024 року відповідачка, будучи клієнтом банку, уклала з АТ «Акцен-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101339677 щодо надання їй кредиту в розмірі 100000 грн строком на 60 місяців - до 11 жовтня 2029 року зі сплатою відсотків за ставкою 75% на рік. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту. Розмір щомісячного платежу складає 6500,48 грн.
З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 19 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 129860 грн 44 коп., з яких: 98445,36 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30001,55 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 1413,53 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Посилаючись на невиконання відповідачкою умов кредитного договору позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Виконання зобов'язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею).
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 128446,91 грн.
Посилання позивач на звернення до банку із заявою про реструктуризацію боргу та їх відмова у реструктуризації не впливає на необхідність виконання ОСОБА_1 передбачених договором зобов'язань.
Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 1413 грн 53 коп., суд виходить з такого.
За умовами кредитного договору, пеня у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.
Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом на час виникнення спірних правовідносин ще не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування".
Таким чином, на день нарахування неустойки чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).
У постанові від 22.06.2021р. у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний разом із законопроектом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.
Враховуючи те, що договір позики між сторонами укладено 11 жовтня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення виконання зобов'язання нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває дотепер, станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки пені у розмірі 1413,53 грн та відсутність підстав для їх задоволення.
Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором у період воєнного стану.
Отже, посилання Банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають закону.
Щодо судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом через систему Електронний суд позивач сплатив 2422,40 грн. судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 98,91% то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2395,99 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 81, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101339677 від 11 жовтня 2024 року, яка утворилася станом на 19 червня 2025 року у розмірі 128446 (сто двадцять вісім тисяч чотириста сорок шість) грн. 91 коп.,з яких: 98445,36 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30001,55 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) 2395 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 99 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 25 лютого 2026 року.
Суддя С.В. Щербина