Справа № 473/6513/25
іменем України
"27" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності в порядку спадкування за законом
встановив:
11 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на частку житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої входить до частка житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, яка звернулася з заявою про прийняття спадщини до Вознесенської державної нотаріальної контори, однак їй було відмовлено, оскільки право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, тому неможливо визначити склад спадкового майна, а саме розмір часток, які належали спадкодавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тому було рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання спадкування за законом.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 16 грудня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, в матеріалах справи є заява від представника позивача Вуїв О.В. про розгляд справи у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, на адресу суду надіслала заяву, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В судовому засіданні було встановлено, що на підставі Свідоцтва на право власності на житло, яке було видане 09 вересня 1994 року органом приватизації радгоспу «Зелений гай», позивачу ОСОБА_7 , її батькам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також її сестрі ОСОБА_8 належав одноквартирний будинок АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване 13.09.1994 року у Вознесенському міжрайонному бюро технічної інвентаризації за №8882. (а.с.10)
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_4 . (а.с.11)
Спадкоємцями за законом першої черги стали: його дружина ОСОБА_3 , його дочка (позивачка у справі) ОСОБА_9 та його інша дочка ОСОБА_10 .
В Першій Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївської області на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк» заведено спадкову справу № 129/2020 року від 01.08.2020 року після смерті ОСОБА_4 .
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка проживала та була зареєстрована разом з ним на час відкриття спадщини, що підтверджується будинкової книгою про реєстрацію місці проживання в житловому будинку.
До складу спадщини ОСОБА_4 ввійшло право на частку в будинку по АДРЕСА_1 , яке було успадковано його дружиною ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3 . (а.с.12).
Спадкоємцями за законом першої черги стали її доньки - позивачка у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що підтверджується копією спадкової справи №153/2021. (а.с.40-85)
Також в Першій Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївської області на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк» заведено спадкову справу № 153/2021 року від 19.08.2021 року після смерті ОСОБА_3 .
При зверненні позивачки до нотаріуса з приводу видачі на її ім'я свідоцтва про право на спадщину після смерті як батька, так і матері, їй було відмовлено, так як в свідоцтві на право власності на житло не зазначено, яка частка належить кожному співвласнику квартири, в тому числі померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (довідка роз'яснення державного нотаріуса від 07.11.2025 року - а.с.69)
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22 грудня 1995 року розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.
Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Таким чином, оскільки будинок по АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності чотирьом співвласникам, відсутні докази, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою, а тому частка спадкодавця у вказаному майні є рівною часткам інших співвласників та становить 1/4 частку цього майна.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 вказано, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч 4ст. 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст. 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18, від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, від 14 серпня 2024 року у справі №522/3974/20 та багатьох інших.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст.ст. 1217, 1223 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом.
Позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, належним чином прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав на його частку в будинку.
Враховуючи викладені обставини, виходячи з того, що позивачка має право на спадщину, проте не має іншої можливості оформити свої спадкові права, зокрема через органи нотаріату, тому її право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме: на 1/4 частку будинку після її смерті та на 1/4 частку будинку, яку вона успадкувала за законом після смерті ОСОБА_4 , але не оформила свої спадкові права.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: на 1/4 частку будинку після її смерті та на 1/4 частку будинку, яку вона успадкувала за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 лютого 2026 року.
Суддя: М.М. Ротар