Справа № 473/6341/25
іменем України
"27" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Ротар М.М.,
за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу запозовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У грудні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 21 березня 2024 року банк в межах проекту «monobank» уклав з відповідачкою кредитний договір б/н, відповідно до якого зобов'язався надати останній на споживчі потреби кредит у вигляді відкриття кредитної лінії та встановлення кредитного ліміту, який встановив у розмірі 5 000 грн, а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами (4 % від заборгованості, але не менше 100 грн та не більше залишку заборгованості) повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним (після завершення 62 денного пільгового періоду, протягом якого проценти нараховуються за ставкою 0,00001 % річних) у розмірі 3,1 % на місяць (37,2 % річних) від суми заборгованості.
Проте позичальниця умови договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 21 жовтня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 16 068,56 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 6 537,47 грн; нарахована пеня 2 217 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 7 314,09 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Мєшнік К.І. не з'явився, проте в окремій заяві клопотав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 21 березня 2024 року АТ «Універсал Банк» в межах проекту «monobank» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили його умови.
Договір складається із Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (що містить підпис позичальниці).
Відповідно до договору банк зобов'язався надати ОСОБА_1 на споживчі потреби кредит у вигляді відкриття кредитної лінії та встановлення кредитного ліміту, який встановив у розмірі 5 000 грн, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним (після завершення 62 денного пільгового періоду, протягом якого проценти нараховуються за ставкою 0,00001 % річних) у розмірі 3,1 % на місяць (37,2 % річних) від суми заборгованості.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Матеріалами справи підтверджено, що Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг містить підпис позичальниці.
Таким чином, сторони уклали між собою кредитний договір, узгодили у ньому усі його істотні умови, відповідачка погодилася з ними та посвідчила правочин та погодження з зазначеними в ньому умовами власним підписом, тим самим набувши права та обов'язки позичальниці.
Що стосується посилання в позові на Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank|Universal Bank, як на частину укладеного між сторонами кредитного договору, то суд не може погодитися з такими доводами, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що вказані Умови були погоджені та підписані позичальницею, а тому, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17, не є частиною кредитного договору.
Також є недоречними твердження позову про те, що частиною кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (у якому визначена умова щодо сплати позичальницею неустойки) у зв'язку з наступним.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року у справі № 393/126/20 висловлено правовий висновок про те, що паспорт споживчого кредиту не може вважатися частиною кредитного договору, а є лише інформацією, необхідною позичальнику для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Про те, що наданий банком паспорт споживчого кредиту (незважаючи на його підписання позичальницею електронним підписом) не є частиною укладеного з відповідачкою кредитного договору, зазначено і у тексті цього паспорта, а саме що зазначена у ньому інформація актуальна лише до 01 січня 2025 року та що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, в той час як позичальниця порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості та виписки з рахунку позичальниці, станом на 21 жовтня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 16 068,56 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 6 537,47 грн; нарахована пеня 2 217 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 7 314,09 грн.
Суд погоджується із таким розрахунком лише частково, а саме в частині нарахування заборгованості за кредитом.
Хоча частина вказаної заборгованості виникла за рахунок списання банком частини нарахованих процентів (за ставкою 37,2 % річних) за користування кредитом шляхом їх включення до заборгованості за тілом кредиту, проте слід врахувати, що сторони обумовили в кредитному договорі плату за користування кредитом у вказаному розмірі, а тому такі дії банку не суперечать умовам договору та не призвели до нарахувань, що не передбачені умовами правочину. Водночас, заборгованість в цій частині неоспорена відповідачкою.
Що стосується нарахування неустойки (пені) а також заборгованості за порушення грошового зобов'язання, то в цій частині слід зазначити наступне.
Як раніше встановив суд, сторони договору не узгоджували між собою нарахування неустойки, оскільки у відповідній Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг (яка становить собою кредитний договір) відповідна умова сторонами не узгоджувалася, у той же час Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (у якій визначена умова щодо сплати позичальницею неустойки) не є частиною кредитного договору, а тому зазначені в ньому положення не можна приймати до уваги.
Крім цього, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1ст. 14 ЦК України).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.
За встановленого, нарахована позивачем неустойка та заборгованості за порушення грошового зобов'язання не підлягає стягненню.
Тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 537,47 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог - 41%) також слід стягнути 1 241,48 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Оленівська, 23; код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором б/н від 21 березня 2024 року, що утворилася станом на 21 жовтня 2025 року, а саме заборгованість за кредитом 6 537,47 гривень, а також судовий збір 1 241,48 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Суддя: М.М. Ротар