Справа № 472/82/26
Провадження №1-кп/472/97/26
23 лютого 2026 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 селища Веселинове в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025153260000086 від 16.12.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця с. Кубряки Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, повністю згодний із встановленими органом дізнання обставинами вчиненого ним кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 394 КПК України, і у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 подав письмову заяву щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та про згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні. Також судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_5 в присутності законного представника, представника та психолога повністю згодна із встановленими органом дізнання обставинами вчиненого відносно неї кримінального проступку, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 394 КПК України, і подала письмову заяву за участю законного представника, представника та психолога щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та про згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
За результатами спрощеного провадження судом встановлено, що з 27.11.2008 року ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , де 28.04.2009 року у них народилась донька - ОСОБА_5 .
У зв'язку із тим, що подружжя не проживало однією сім'єю з лютого 2010 року, шлюбні відносини припинили у зв'язку з частими сварками та непорозуміннями, рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29.09.2010 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано. Окрім того, після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишено прізвище « ОСОБА_7 ».
У подальшому, ОСОБА_3 не брав участі в утриманні малолітньої дитини ОСОБА_5 , у зв'язку з чим ОСОБА_6 подано позов до Веселинівського районного суду Миколаївської області до ОСОБА_3 про зміну розміру та способу стягнення аліментів.
На підставі виконавчого листа Веселинівського районного суду Миколаївської області № 472/1026/17 від 29.12.2017 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі розміром 900 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили (09.12.2017 року) та до досягнення дитиною повноліття.
Незважаючи на вищезазначене рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29.12.2017 року, ОСОБА_3 , знаючи про свій обов'язок щодо сплати аліментів, всупереч вимогам ст.ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України та ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дитини - ОСОБА_5 , доходи від тимчасових заробітків не декларував, про джерела доходів державного виконавця не повідомляв, тобто добровільно рішення суду не виконував, внаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
Наразі, ОСОБА_3 , будучи обізнаним про аліментні зобов'язання та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби в Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіогнального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про необхідність виконання аліментних зобов'язань за рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29.12.2017 року, у період часу з 09.12.2017 року по грудень 2025 року ОСОБА_3 , працюючи у фізичних та приватних осіб і, маючи тимчасовий заробіток з доходів, а також земельну ділянку у власності площею 7,0608 га з 18.01.2005 року, яку здавав в оренду, грошові кошти на утримання дитини (аліменти) у повному обсязі не сплачував, будь-якої іншої допомоги дитині не надавав.
Також ОСОБА_3 в Миколаївській філії Миколаївського обласного центру зайнятості та в інших центрах зайнятості України не перебував, статусу безробітного не має, допомогу по безробіттю не отримував, що свідчить про небажання офіційно працевлаштуватися та сплачувати аліменти на дитину, на попереджувальні листи державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби в Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіогнального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про необхідність погашення заборгованості не реагував, в результаті чого у ОСОБА_3 у період часу з 09.12.2017 року по грудень 2025 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів, у розмірі 100 924 грн. 24 коп., що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані: за ч. 1 ст. 164КК України, тобто ухилення від сплати аліментів на утримання дитини.
Обставини вчинення указаного кримінального проступку не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акту письмові заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта в порядку спрощеного провадження.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.
На виконання вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані: 1) заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_4 , про визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні; 2) заява потерпілої ОСОБА_5 про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, поданої в присутності законного представника, представника та психолога; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись вимогами КПК України щодо особливостей спрощеного провадження стосовно кримінальних проступків, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, доведена, при цьому дії обвинуваченого кваліфіковані правильно.
При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, має на утриманні одну неповнолітню дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до характеристики Степівської сільської ради ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Скарг на ОСОБА_3 до сільської ради не надходило, характеризується посередньо.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподаковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є особою працездатного віку, не обмежений в працездатності, розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, раніше не судимий, а тому, враховуючи ці обставини, суд доходить висновку, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, з покладенням обов'язків, відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, є необхідним і достатнім.
З метою реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду стимулюватиме ОСОБА_3 у подальшому до правомірної поведінки.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Також судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368-371, 373-374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 164 КК України - у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України в період пробаційного нагляду покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Веселинівський районний суд Миколаївської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_1