Іменем України
(заочне)
Справа № 145/106/26
Провадження № 2/145/416/2026
27.02.2026 селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І.
за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
в інтересах якої діє адвокат Лепетуха Ярослава Валентинівна
до
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
про збільшення розміру аліментів,
До Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана та підписана в її інтересах адвокатом Лепетухою Ярославою Валентинівною, до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що шлюб, що був укладений між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Тиврівського районного суду від 15.10.2015 року (справа № 145/1186/15-ц). За час перебування сторін у шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_3 виданим Виконавчим комітетом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 березня 2019 р. По справі 145/250/19 з відповідача на користь позивача присуджено стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 1000 гривень.
Станом на 2026 рік розмір аліментів, що стягуються на користь позивача на утримання сина, є вкрай низьким та таким, що не забезпечує навіть базових потреб дитини десятирічного віку. Враховуючи сучасний рівень цін, сума аліментів не відповідає реальним витратам, необхідним для належного забезпечення харчування, одягу, взуття, медичного обслуговування, а також освітніх і культурно-розвиваючих потреб дитини. Зокрема, малолітній син сторін, ОСОБА_3 , наразі навчається у 5 класі загальноосвітнього навчального закладу. У цьому віці дитина потребує активної участі в навчальному процесі, що передбачає регулярне придбання підручників, канцелярського приладдя, доступу до додаткових освітніх ресурсів, а також можливості відвідувати гуртки, секції та інші форми позашкільного розвитку. Усе це потребує стабільного та адекватного фінансування.
Недостатній обсяг аліментів суттєво обмежує можливості забезпечити дитині повноцінний розвиток та належний рівень життя, який відповідає її віковим особливостям і соціальним стандартам. Вказане є підставою для перегляду розміру аліментів з метою приведення його у відповідність до реальних витрат на утримання дитини.
Таким чином, розмір аліментів, встановлений майже 7 років тому, не відповідає ні сучасному рівню життя, ні потребам самої дитини. Це створює значне навантаження на одного з батьків та обмежує можливості розвитку дитини, порушуючи принципи рівного батьківського внеску в її добробут. З огляду на викладене, вважається обґрунтованим перегляд розміру аліментів з урахуванням актуальних потреб дитини та реального рівня витрат на її утримання.
З 01 січня 2026 року Державним бюджетом України встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 512,00 гривень. Цей показник є офіційно визнаним мінімальним рівнем матеріального забезпечення, необхідного для задоволення базових фізіологічних, соціальних та освітніх потреб дитини. Водночас фактичні витрати на повноцінне утримання дитини значно перевищують зазначену суму, особливо з урахуванням вартості навчальних матеріалів, додаткових занять, медичного обслуговування, харчування, одягу, взуття та культурного розвитку.
Розмір аліментів, що сплачується на даний час, є меншим за встановлений прожитковий мінімум, що прямо свідчить про його неспроможність забезпечити навіть мінімальні потреби дитини. Це створює суттєвий фінансовий дисбаланс, який перекладає майже весь тягар утримання дитини на одного з батьків, що є несправедливим і суперечить принципам рівного батьківського обов'язку.
З огляду на зазначене, вважається необхідним перегляд розміру аліментів з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму та реальних витрат на утримання дитини у 2026 році. Такий перегляд відповідатиме інтересам дитини та вимогам чинного законодавства України.
Позивачу невідомо, чи офіційно працевлаштований відповідач, однак їй відомо, що він є працездатною особою та має можливість утримувати дитину у заявленому розмірі.
Мати утримує дитину самостійно, без будь-якої фактичної участі відповідача в процесі виховання та фінансування витрат, пов'язаних з повсякденними потребами сина. Вона офіційно працевлаштована та отримує мінімальну заробітну плату, розмір якої також недостатній для забезпечення усіх потреб дитини в умовах зростання цін на продукти харчування, ліки, комунальні послуги, транспорт та освітні заходи.
Навантаження на один бюджет у сім'ї з дитиною створює постійний дефіцит коштів, що, у свою чергу, негативно впливає на якість життя дитини, її можливість повноцінного розвитку, навчання та інтеграції в соціальне середовище. Ситуація, коли один із батьків фактично самостійно виконує фінансові зобов'язання обох, порушує принцип рівності прав і обов'язків батьків, закріплений у законодавстві України.
З урахуванням вищезазначеного, є всі підстави вважати, що поточний розмір аліментів є неспівмірним з фактичними витратами на дитину та потребує перегляду з метою встановлення справедливого і достатнього фінансового забезпечення. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Враховуючи викладене, позивачка просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , з розміру 1000 гривень на 3000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 04.02.2026 даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Призначено розгляд справи по суті на 13-00 год 25 лютого 2026 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не прибули, про розгляд справи були належно повідомлені. 23.02.2026 представник позивача ОСОБА_4 подала заяву, в якій просить судовий розгляд проводити без сторони позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення. Позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, про розгляд справи був належно повідомлений в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128, п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, відзиву до суду не подав.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Так, згідно відповіді з ЄДДР № 2299805 від 02.02.2026 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.19). На зазначену адресу 04.02.2026 рекомендованим листом скеровано копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі та призначення судового розгляду в судовому засіданні на 25.02.2026 разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. 16.02.2026 на адресу суду поштове відправлення повернуто до суду у зв'язку з відсутністю адресата.
Будь-яких заяв та клопотань від нього, відзиву на позов, на час розгляду справи не надійшло.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами, та відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Сторони у даній справі мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження(а.с.8).
З позовної заяви вбачається, що сторони перебували у шлюбі, який 15.10.2015 розірвано. Дитина проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні, позивачка не в змозі самостійно забезпечити дитину найнеобхіднішим.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.03.2019 у справі №145/250/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, щомісячно, починаючи з 19 лютого 2019 року до повноліття дитини, що стверджується копією рішення від 22.03.2019 (а.с.12-13).
Позивачкою долучено до матеріалів справи форму ОК-5, відповідно до якої розмір її щомісячного доходу у 2025 році складав від 8500 до 8900 грн (а.с.14-15)
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями СК України.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум на час розгляду справи для дитини віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень на місяць (ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-ІХ ).
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
За змістом частини 3 статті 181 СК України право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейне право встановлює принцип рівності прав та обов'язків як батька, так і матері, передбачає здійснення батьківських прав та обов'язків відповідно до інтересів дітей.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Висновки суду.
Встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, забезпечення її життєвих потреб, а тому розмір аліментів в сумі 1000 гривень, які стягуються за рішенням суду з 22.03.2019 року, враховуючи економічні реалії сьогодення, вік, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, явно не є достатньою сумою для задоволення потреб дитини та більш ніж в три рази є меншим від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому суд виходить із захисту інтересів перш за все самої дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.
Відповідач є здоровою людиною працездатного віку, інших утриманців немає, протилежних доказів матеріали справи не містять, а тому відповідач має змогу і обов'язок згідно з положеннями Сімейного кодексу України надавати допомогу на утримання дитини для забезпечення її життєвих потреб.
Враховуючи викладене, суд переконаний, що необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде розмір аліментів 3000 грн, щомісячно, що узгоджується з вимогами статтей 182, 184, 192 СК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 180-184, 192 СК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину задовольнити.
Змінити розмір аліментів, стягнутих рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.03.2019 в цивільній справі №145/250/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.03.2019 в цивільній справі №145/250/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, припинити з дня набрання законної сили даним рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, № рахунку: UA908999980313111256000026001, код та найменування класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 27.02.2026.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Суддя Патраманський І. І.