Іменем України
26 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 641/3177/25
провадження № 22-ц/818/2295/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів:Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення надміру виплаченої пенсії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Чорної Б.М., -
У травні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача переплату пенсії в розмірі 31149,97 грн.
Рішенням Основ'янського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ГУ ПФУ в Харківській області задовольнити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; Зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю на підставі заяви від 29 січня 2024 року № 451, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 310891 від 26 січня 2024 року, виданої районною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. На підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров'я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 27 грудня 2024 року № 78 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 26 січня 2024 року було припинено виплату пенсії та скасовано рішення про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Відповідача було повідомлено про призупинення виплати пенсії з 26 січня 2024 року у зв'язку із скасуванням інвалідності та запропоновано внести на рахунок Пенсійного фонду України зайво виплачену пенсію у розмірі 31149,97 грн. На момент звернення до суду відповідачем зазначені кошти не повернуто.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин щодо зловживань з боку відповідача, подання відповідачем недостовірних даних, у зв'язку з чим підстави для стягнення сплачених сум пенсії відсутні, оскільки не встановлено ні факту недобросовісного отримання відповідачем зазначених коштів, ні наявності рахункової помилки, тому посилання позивача на те, що спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами ст. ст. 1212, 1215 ЦК України є необґрунтованим. Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 310891 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 26 січня 2024 року за загальним захворюванням безстроково (а.с. 9).
З довідки про невизнання інвалідом № 78 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27 грудня 2024 року заочно оглядався РЕК № 2 КЗОЗ «ОЦМСЕ». За результатами огляду не визнаний інвалідом з 26 січня 2024 року. Рішення Слобідської міжрайонної МСЕК скасовано (а.с. 10).
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17 лютого 2025 року № 204850016810 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 26 січня 2024 року, призначену на підставі заяви від 29 січня 2024 року № 451, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 310891 від 26 січня 2024 року, виданої міжрайонною Слобідською МСЕК м. Харкова. Рішення від 05 лютого 2024 року за № 204850016810 про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи скасовано з дати призначення пенсії 26 січня 2024 року. Ініційовано питання стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманих пенсійних коштів за період з 26 січня 2024 року по 28 лютого 2025 року у судовому порядку (а.с. 6).
Як на підставу позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області посилалось на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю, яку в подальшому скасовано. Відповідачем у добровільному порядку не було перераховано переплату по пенсії на рахунок Пенсійного фонду України у зв'язку із скасуванням інвалідності за період з 26 січня 2024 року по 29 лютого 2025 року у розмірі 31149,97 грн., що є підставою для звернення її стягнення у судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4Закону №1058).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності , пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
Згідно із п. 2.2. Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; індивідуальні відомості про застраховану особу, надані органом, що призначає пенсію та відомості про місце проживання особи.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з вимогами ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа не з'явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 року № 6-4 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2014 року № 25-3) визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.
Зі змісту п. 3 вказаного Порядку вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи, призначену на підставі особистої заяви від 29 січня 2024 року № 451, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 310891 від 26 січня 2024 року, виданої районною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова, яку в подальшому було скасовано, у зв'язку із скасуванням інвалідності ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області- залишити без задоволення.
Рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина