Справа № 535/234/23
Провадження № 2/638/634/26
Іменем України
27 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У квітні 2023 року до Шевченківського районного суду міста Харкова за підсудністю з Котелевського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № K3R9GA0000000001 від 21.11.2019 у розмірі 696685,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 21.11.2019 ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір № K3R9GA0000000001, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 850050,00 грн, а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Крім того, в рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань було укладено договір поруки з поручителем ОСОБА_2 . Банк свої зобов'язання виконав повністю, тоді як відповідач кредит не повернула, відсотки не сплатила, у зв'язку з чим станом на 19.01.2023 утворилася заборгованість у розмірі 696685,46 грн, з яких: 575806,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 120878,92 - заборгованість за відсотками.
ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 подала відзив на позов, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що станом на 21.02.2022 загальний розмір відсотків, строк оплати яких наступив, складає 376 897,52 грн; загальний розмір тіла кредиту, строк якого наступив, складає 261 484,27 грн.; загальний розмір платежів Відповідача-1 складає 677931,03 грн. Таким чином, розмір переплати Відповідача-1 за Договором про іпотечний кредит станом на 21.02.2022 р. складає 39 549,24 грн.
За період з 21.02.2022 р. по 21.01.2023 р.:
- загальний розмір відсотків, строк оплати яких наступив (без урахування переплати), складає 104 475,95 грн.;
- загальний розмір тіла кредиту, строк оплати якого наступив (без урахування переплати), складає 152 605,52 грн.;
- загальний розмір платежів Відповідача-1 складає 0 грн.
Таким чином, розмір прострочених зобов'язань Відповідача-1 за Договором про іпотечний кредит станом на 21.01.2023 р. складає 220 532,23 грн., а саме:
- загальний розмір відсотків, строк оплати яких наступив (з урахуванням переплати), складає 86 216,40 грн.;
- загальний розмір тіла кредиту, строк оплати якого наступив (з урахуванням переплати), складає 134 315,83 грн.
Посилаючись на воєнний стан та листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р відповідач вважає, що в разі, якщо строк виконання зобов'язань за Договору про іпотечний кредит № K3R9GA0000000001 від 21.11.2019 р. припадає на період дії вказаних форс-мажорних обставин, строк виконання вказаних зобов'язань може бути подовжено на строк дії вказаних форс-мажорних обстави.
У відповіді на відзив АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що відповідач не має спеціальних знань та належної освіти цій сфері, а тому наданий ним розрахунок не може бути взятий до уваги. Щодо форс-мажорних обставин позивач зазначив, що лист ТТП не є підтвердженням настання форс-мажорних обставин, оскільки сторони договору чітко визначили порядок та строки повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин. Доказів надіслання такого листа Банку матеріали справи не містять. З цих підстав просило задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27 квітня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явилися, в матеріалах справи містяться заяви представників сторін про розгляд справи за їх відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 21.11.2019 АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали Договір про іпотечний кредит № K3R9GA0000000001, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 835000,00 грн. (далі - Кредит) у формі строкового кредиту на ціль - споживчий кредит під заставу нерухомості, та 15050,00 грн. у вигляді відновлювальної кредитної лінії на ціль - сплата страхових платежів. а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит , платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором, у тому числі відсотки за користування кредитом в строки, визначені цим Договором в наступному розмірі
Згідно п. 1.1.1. Договору про іпотечний кредит розмір відсотків за користування Кредитом складає 22,90 % річних.
Позичальник зобов'язується сплатити винагороду за надання фінансового інструменту та ведення рахунку у розмірі 1,00% від суми наданого кредиту у момент його надання (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3. Договору позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 21 листопада 2024 року. Кредит надається під заставу нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.6. Договору передбачено, що детальний розпис загальної вартості платежів по цьому Договору, що включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню Кредиту, відсотків, інших супутніх платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної відсоткової ставки, визначається цим Договором та Додатком № 1 до цього Договору.
Кредит надається шляхом зарахування Кредитором коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у Кредитора (п. 2.2 Договору).
Згідно з п. 2.3-2.4. Договору позичальник зобов'язується до 21 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору місяця, здійснювати повернення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки за користування Кредитом, ануїтетними платежами в розмірі, зазначеному відповідно до Графіку погашення Кредиту (далі - Графік), шляхом зарахування на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Кредитора. Останній ануїтетний платіж Позичальник зобов'язується здійснити не пізніше 21.11.2024 р. Нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється Кредитором щомісяця, не пізніше дня сплати ануїтетного платежу, зазначеного в п.2.3. цього Договору, за фактичний час користування Кредитом, включаючи день зарахування Кредитором коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Кредитора, та виключаючи день повернення Кредиту. Відсотки розраховуються на фактичну суму неповернутого Кредиту, за методом «факт /360», згідно якого для розрахунку днів використовується фактична кількість днів у місяці, умовна кількість днів у році - 360).
У разі несплати Позичальником чергового платежу у строки та в сумі, які визначені цим Договором, сума такого платежу вважається простроченою заборгованістю (п. 2.6 Договору).
Відповідно до п. 5.2.4 Договору Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми Кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь яких зобов'язань за цим Договором або за Іпотечним договором, в тому числі, але не виключно, у випадку, зокрема, прострочення сплати чергового платежу за Кредитом та відсотків за користування Кредитом понад 3 (трьох) місяців.
Згідно з Графіком платежів за формою Додатку № 1 до кредитного договору № K3R9GA0000000001, розмір щомісячного ануїтетного платежу складає 23643,77 грн (останній платіж - 24269,09 грн); дата платежу - до 21 числа кожного місяця, починаючи з 21.12.2019, закінчуючи 21.11.2024.
Також 21 листопада 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 на підставі Довіреності, посвідченої Трубніковим С. О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 22.10.2019 року за реєстровим № 2140, уклали Договір поруки № К3R9GA0000000001, відповідно до п. 1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником (Позичальником) ОСОБА_5 , ІН НОМЕР_3 , усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит № K3R9GA0000000001 від 21.11.2019 р. та додатковими угодами до нього (далі - Договір про іпотечний кредит), як існуючими на момент укладення Договору, так тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.
Зобов'язання грошові зобов'язання: Боржника за Договором про іпотечний кредит включають, зокрема, обов'язкові з повернення основної суми заборгованості (кредиту); зі сплати процентів за користування кредитом; та зобов'язання, які можуть виникнути: зі сплати пені і штрафів у разі виникнення обставин, відповідно до Договору про іпотечний кредит та/або чинного законодавства, термін платежу ва якими настав на момент пред'явлення Кредитором вимоги про виконання Поручителем зобов'язань відповідно до цього Договору (п.1.3 Договору поруки).
Згідно з п. 2.4.1. поручитель зобов'язаний виконати за Боржника зобов'язання за Договором про іпотечний кредит шляхом перерахування суми заборгованості Боржника, вказаної Кредитором, в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами, вказаними в договорі про іпотечний кредит, у строки, зазначені в п. 2.1.1. з моменту отримання від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником зобов'язань за Договором про іпотечний кредит.
Поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з Договором про іпотечний кредит перед Кредитором в тому ж обсязі, що і ОСОБА_6 , включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відшкодування збитків тощо. Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною (п.3.1., 3.2. Договору поруки).
Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору поруки цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами (уповноваженими представниками Сторін). Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за Договором про іпотечний кредит.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № K3R9GA0000000001 від 21.11.2019, складеним АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість ОСОБА_1 станом на 19 січня 2023 року складає 696685,46 грн, з яких: 575806,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 120878,92 - заборгованість за відсотками.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання (ч. 1 ст. 559 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі (ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає наступне.
Позивач належними, допустимими та достатніми доказами довів обставини укладення між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Договору про іпотечний кредит № K3R9GA0000000001 від 21.11.2019, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 850050,00 грн, який зобов'язалася повернути не пізніше 24.11.2024 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 22,9% річних, здійснюючи погашення заборгованості шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів згідно з Графіком платежів.
Вказані обставини також не заперечувалися відповідачем.
Позивачем доведено і відповідачем не спростовано, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти у розмірі 850050,00 грн.
Долученою до позовної заяви випискою з 21.11.2019 до 24.01.2023 за рахунком № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 підтверджується користування позичальником кредитними коштами, періодичне внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Відомості, зазначені у виписці, не викликають сумніву у їх достовірності, оскільки відповідачем не надано доказів та не наведено аргументів щодо невідображення у виписці тих чи інших оплат, внесених позичальником. Дослідженням виписки також встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконувала не належним чином, а саме несвоєчасно та не в повному розмірі вносила чергові платежі.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором про іпотечний кредит № K3R9GA0000000001 у розмірі 696685,46 грн, з яких: 575806,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 120878,92 - заборгованість за відсотками, розмір якої підтверджується розрахунком заборгованості позивача та узгоджується з випискою по рахунку.
Крім того, розрахунок заборгованості, складений АТ КБ «ПриватБанк», містить відомості про усі здійснені позичальником оплати, узгоджується з умовами кредитного договору, відповідає узгодженому сторонами Графіку платежів, наведеному у Додатку №1 до договору, а тому визнається судом належним та допустимим доказом заборгованості відповідачки за кредитним договором. Доказів того, що розрахунок заборгованості містить недостовірні відомості відповідачем не надано.
Натомість, складений представником відповідача контррозрахунок суперечить узгодженому сторонами Графіку платежів (Додаток №1 до договору), а тому не береться судом до уваги.
Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала суду доказів належного, тобто відповідно до умов кредитного договору та додатку №1 до нього, виконання своїх зобов'язань з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
Враховуючи предмет та підстави позову, надані відповідачем докази пошкодження нерухомого майна не стосуються предмету доказування у цій справі, оскільки не впливають на обсяг її та її поручителя прав та обов'язків у зобов'язанні.
Що стосується доводів відповідача про продовження строку виконання зобов'язань на строк дії воєнного стану, який є форс-мажорною обставиною згідно з листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, то суд їх відхиляє з огляду на таке.
У постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21, від 22 червня 2022 року у справі № 904/5328/21 визначено, що ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати України» (далі - Закон № 671/97-ВР) шляхом видачі сертифіката.
У статті 141 Закону № 671/97-ВР вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 вказано, що «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21».
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
На підтвердження дії форс-мажорних обставин та неможливості виконання своїх зобов'язань відповідачкою надано суду лише лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.
Оцінивши належність та допустимість таких доказів у справі, суд вважає, що вони не підтверджують виникнення форс-мажорних обставин, які перебувають у причинному зв'язку із неможливістю виконання саме зобов'язань з внесення грошових коштів за кредитним договором.
Водночас лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорну обставину - військову агресію РФ проти України, сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про порушення цивільних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк» внаслідок неналежного виконання зобов'язання ОСОБА_1 , що є підставою для судового захисту таких прав та інтересів в обраний позивачем спосіб, у зв'язку з чим позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 з огляду на таке.
Як встановлено судом, договір поруки від 21.11.2019 підписано від імені та в інтересах майнового поручителя ОСОБА_4 представником на підставі Довіреності, посвідченої Трубніковим С. О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 22.10.2019 року, - Мариничев Юрієм Павловичем.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Таким чином, договір поруки підписано ОСОБА_2 не від власного імені та не у своїх інтересах, а на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_4 .
Отже, солідарним боржником за зобов'язанням ОСОБА_1 за іпотечний кредитом № K3R9GA0000000001 є саме ОСОБА_4 як майновий поручитель, а не ОСОБА_2 , оскільки останній, підписуючи договір, здійснював представництво (ст. 237 ЦК України) та діяв від імені та в інтересах довірителя - ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб'єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Згідно з частинами першою-другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц, у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19.
Під час підготовчого провадження АТ КБ «ПриватБанк», незважаючи на заяву ОСОБА_2 від 15.06.2023 про заміну неналежного відповідача, своїм процесуальним правом на заміну первісного відповідача на належного не скористалося.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому, суд враховує, що незалучення належного відповідача до участі у справі має наслідком неможливість вирішення судом питання про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог до такої особи, оскільки вони можуть бути вирішені за належного суб'єктного складу учасників справи, оскільки належний відповідач позбавлений можливості вчинення процесуальних дій, які передбачені законом, зокрема, подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, заяви про застосування позовної давності тощо.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 711/1344/21 (провадження № 61-28св23).
З урахуванням викладеного, суд відмовляє АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд стягує з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 5225,14 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 12-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за Договором про іпотечний кредит № K3R9GA0000000001 від 21.11.2019 у розмірі 696685,46 грн (шістсот дев'яносто шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 46 копійок).
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір у розмірі 5225,14 грн (п'ять тисяч двісті двадцять п'ять гривень 14 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 27 лютого 2026 року.
Суддя О.В. Шишкін