Справа № 638/10893/24
Провадження № 1-кс/638/532/26
Іменем України
26 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024226050000068 від 14.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, стосовно підозрюваної:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Підлиман Ізюмського району Харківської області, громадянки України, із вищою освітою, не заміжньої, офіційно не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,-
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова знаходиться клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024226050000068 від 14.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, стосовно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що 22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами зс та інших військових формувань рф здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом президента російська федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні сили рф та федеральну службу військ національної гвардії російської федерації.
Так, одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів зс рф, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, підрозділів Національної гвардії України для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії рф, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії зс рф; пошкодження військових об'єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє і до сьогодні.
Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів російської федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема на території Ізюмського району Харківської області.
В ході досудового розслідування встановлено, що після незаконного вторгнення на територію України збройних сил російської федерації та окупації території Ізюмського району Харківської області, тобто після 24 лютого 2022 року, у ОСОБА_5 виник злочинний протиправний умисел, направлений на колабораційну діяльність з країною - агресором російською федерацією, а також добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
З цією метою, ОСОБА_5 приблизно з червня 2022 року по вересень 2022 року, більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, перебуваючи на окупованій військовослужбовцями рф території Ізюмського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно надала згоду представникам окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території Ізюмського району Харківської області на призначення її на посаду, не пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Ізюмського району Харківської області, а саме на посаду: «спеціаліста по екології та природнім ресурсам відділу житлово-комунального господарства Борівського територіального управління військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» відповідно до наказу №15 від 16.06.2022 року та трудового договору б/н від 23.06.2022 року, укладеного між представником незаконно створеної на території Ізюмського району окупаційної адміністрації - так званим «и.о. главы временной гражданской администрации Изюмського района Харьковской области» ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Перебуваючи на посаді «специалиста по экологии и природним ресурсам Боровского территориального управления временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» ОСОБА_5 з червня 2022 року по вересень 2022 року, точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, продовжуючи реалізацію свого злочинного протиправного умислу сприяла розвитку діяльності на території Ізюмського району Харківської області незаконно створеного окупаційними силами російської федерації органу влади - «Боровского ТУ ВГА Изюмского района Харьковской области», а саме: згідно відомостей, складених окупаційною владою регулярно відвідувала та виконувала роботу, за що отримувала так звану заробітну плату, проводила приймання від окупаційної влади та особисто їздила та займалась видачою грошових коштів для місцевого населення.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Старшим дізнавачем СД Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 30 липня 2024 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке погоджено прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України 17 серпня 2024 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр» та 01 серпня 2024 року на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістки про виклик на ім'я ОСОБА_5 на 06.08.2024 о 10 год., 07.08.2024 о 10 год., 08.08.2024 о 10 год. до кабінету № 10 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: м. Ізюм, пл. Садова, 17/85 для вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту в якості підозрюваної за кримінальним провадженням №12024226060000068 від 14.02.2024 року. На вказані у повістках дати та час ОСОБА_5 не з'явилась, причини неявки не повідомила, до теперішнього часу органом досудового розслідування її місцезнаходження не встановлено.
В порядку ст. 40-1 КПК України оперативному підрозділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області направлено доручення на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , однак згідно рапорту о/у СКП ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, встановити місцезнаходження ОСОБА_5 не виявилося за можливе, місцеперебування останньої не відоме.
У зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_5 не встановлено, остання ухиляється від явки до органу досудового розслідування, 08 серпня 2024 року винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваної ОСОБА_5 в розшук.
Слід зазначити, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 - тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Під збройними формуваннями Російської Федерації Закон № 1207-VII визначає регулярні з'єднання і підрозділи, підпорядковані Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділи та спеціальні формування, підпорядковані іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхні радники, інструктори та іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України (п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України № 1207-VII).
Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).
Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 (ч. 1 ст. 297-1 КПК України).
Наведені вище обставини унеможливлюють завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні без проведення спеціального досудового розслідування, оскільки підозрювана ОСОБА_5 виїхала на тимчасово окуповану територію України та переховується на території рф від органів досудового розслідування.
Слідчий зазначає, що враховуючи наведене, з метою досягнення завдання кримінального провадження, дотримання належної правової процедури, необхідним вбачається отримати дозвіл слідчого судді на проведення спеціального досудового розслідування, оскільки наявні достатні підстави для проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024226050000068 від 14.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 підтримала та просила його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні, заперечувала проти задоволення клопотання.
Дослідивши викладені в клопотанні обставини та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, слідчим суддею встановлено наступне.
Сектором дізнання Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування в групі слідчих у кримінальному провадженні №12024226050000068 від 14.02.2024 року стосовно підозрюваної: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Підлиман Ізюмського району Харківської області, громадянки України, із вищою освітою, не заміжньої, офіційно не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:
1) протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що в період тимчасової окупації Борівської ОТГ Ізюмського району він перебував за місцем свого мешкання, в цей час за місцем мешкання також перебувала родина ОСОБА_9 з якої він знайомий особисто. В кінці травня 2022 року до окупаційної Борівської РДА працевлаштувалася ОСОБА_10 і згодом до окупаційної Борівської РДА працевлаштувалася ОСОБА_11 , яка є донькою ОСОБА_10 . В подальшому в ході неодноразового спілкування з ОСОБА_5 йому стало відомо, що вона регулярно відвідувала роботу, за що отримувала так заробітну плату, а також вона проводила приймання від окупаційної влади та особисто їздила і займалась видачою грошових коштів для місцевого населення.
2) протоколом допиту в свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що в період окупації тимчасової окупації Борівської ОТГ Ізюмського району вона перебувала за місцем мешкання в с. Підлиман. Як колишній діловод Підлимансьої сільської ради їй відома родина ОСОБА_13 , який має дружину ОСОБА_14 та доньку ОСОБА_15 , щодо останньої їй відомо, що під час окупації Борівської ОТГ ОСОБА_5 займала посаду в окупаційному Борівському територіальному управлінні ВЦА, оскільки їй надавали на ознайомлення списики пенсіонерів які потребують допомоги і на вказаних списках перебував підпис ОСОБА_5 . В подальшому ОСОБА_5 разом з ОСОБА_16 неодноразово приїжджали до с. Підлиман, де збирали місцеве населення та складали вищевказані списики.
3) протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що під час окупації Підлиманської громади Борівської ОТГ він перебував за місцем мешкання. З дитинства йому відома ОСОБА_5 , яка мешкала неподалік від нього У вересні 2022 року йому стало відомо, що ОСОБА_5 співпрацювала з окупаційною владою, а саме з серпня 2022 року ОСОБА_5 була працевлаштована до окупаційної Борівської РДА. В ході неодноразового спілкування з родиною ОСОБА_18 , в тому числі ж з ОСОБА_5 , остання повідомляла, що наразі інші часи та з окупаційною владою можливо співпрацювати, оскільки потрібно заробляти на життя. Також останні казали, що підтримують новостворену владу рф та інших окупаційних сил, також зазначали, що рф окупувала Борівську ОТГ на завжди.
4) протоколом допиту свідка ОСОБА_19 , яка в період тимчасової окупації с. Підлиман Борівської ОТГ Ізюмського району перебувала за місцем мешкання. З дитинства їй відома ОСОБА_5 , яка мешкала по сусідству за адресою: АДРЕСА_1 . В ході тимчасової окупації рф ОСОБА_5 28.08.2022 святкувала свій день народження за місцем мешкання в колі військових рф, також була працевлаштована в якості секретаря в окупаційній Борівській РДА, остання кожного дня їздила на авто з с. Підлиман до смт. Борова в супроводі військових рф.
6) Вилученими оригіналами та копіями документів:
- оригінал «Приказ Боровского территориального управления Временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области № 15 от 16.06.2022 « О приеме на работу ОСОБА_5 » (мовою оригіналу) за підписом « ОСОБА_5 » в 1 примірнику на 1 арк.;
- копія «Трудовой договор от 23.06.2022 Военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области, в лице и.о. Главы ВГА ОСОБА_6 и гражданки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 об принятии на работу ОСОБА_5 в качестве специалиста по экологии и природным ресурсам отдела жилищно-комунального хозяйства Боровского территориального управления ВГА Изюмского района Харьковской области» (мовою оригіналу) за підписом « ОСОБА_5 » в 1 примірнику на 2 арк.;
- копія «Штатная структура ВГА Изюмского района Харьковской области по состоянию на 30.06.2022» за підпписом «И.о. заместителя главы ВГА Изюмского района Харьковской по економике и финансам ОСОБА_20 и начальника отдела кадрового обеспечения ОСОБА_21 » (мовою оригіналу) на 5 арк.;
- копія «Список сотрудников Боровского территориального управления ВГА Изюмского района Харьковской области за июнь … года» за підписом «И.о. начальника Боровского территориального управления Изюмского района Харьковской области ОСОБА_22 » (мовою оригіналу) на 1 арк.;
- копія «Список фактически работающих сотрудников Боровского территориального управления ВГА Изюмского района Харьковской области по состоянию на август 2022 года» (мовою оригіналу) на 7 арк.;
- копія «Табель учета рабочего времени сотрудников Боровского территориального управления ВГА Изюмского района Харьковской области за июль 2022 года» (мовою оригіналу) на 2 арк.
Той факт, що підозрювана ОСОБА_5 перебуває на території держави-агресора, підтверджується матеріалами кримінального провадження, відповіддю на доручення оперативного підрозділу 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НПУ, який здійснює розшук підозрюваного:
1)Додатковим допитом свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що ОСОБА_5 , 2002 року народження відома їй, оскільки вони односельчани, які мешкали в с. Підлиман Борівської ОТГ Ізюмського району Харківської області. Під час тимчасової окупації с. Підлиман Борівської ОТГ Ізюмського району, ОСОБА_5 працювала у тимчасовій цивільній адміністрації на окупаційну владу. Свідок повідомила, що ОСОБА_5 на початку вересня 2022 року за декілька днів до деокупації с. Підлиман виїхала з родиною на власному авто у напрямку не підконтрольної території України (ОРДЛО) та по теперішній час за адресою проживання не з'являлась.
2)Додатковим допитом свідка ОСОБА_23 , який пояснив, що знає ОСОБА_5 , оскільки вони односельчани, які мешкали в с. Підлиман Борівської ОТГ Ізюмського району Харківської області. Під час тимчасової окупації с. Підлиман Борівської ОТГ Ізюмського району, ОСОБА_5 працювала у тимчасовій цивільній адміністрації на окупаційну владу. Свідок повідомила, що ОСОБА_5 на початку вересня 2022 року за декілька днів до деокупації с. Підлиман виїхала з родиною на власному авто у напрямку не підконтрольної території України (ОРДЛО) та по теперішній час за адресою проживання не з'являлась.
3)Допитом свідка ОСОБА_24 , кора повідомила, що особисто знає ОСОБА_5 , оскільки вони односельчани, які мешкали в с. Підлиман Борівської ОТГ Ізюмського району Харківської області. Під час тимчасової окупації с. Підлиман Борівської ОТГ Ізюмського району, ОСОБА_5 працювала у тимчасовій цивільній адміністрації на окупаційну владу. Свідок повідомила, що ОСОБА_5 на початку вересня 2022 року за декілька днів до деокупації с. Підлиман виїхала з родиною на власному авто у напрямку не підконтрольної території України (ОРДЛО) та по теперішній час за адресою проживання не з'являлась.
4)Відповідно до інформації з ІП «АРКАН», в період часу з 2018 року по 18.02.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 державний кордон не перетинала.
Згідно державного реєстру Державної міграційної служби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримувала паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 27.07.2021 року терміном дії до 27.07.2031 року, після чого з дати видачі до 18.02.2026 до будь-яких державних органів з метою обміну, продовження дії або видачі нових документів на її ім'я не зверталася.
На переконання слідчого судді, органом досудового розслідування були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаною вище статтею КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями, дають підстави слідчому судді для висновку, що могли мати місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто, оцінюючи сукупність отриманих відомостей, слідчий суддя констатує, що кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин.
Після встановлення достатньої ймовірності того, що кримінальне правопорушення могло бути вчинено за описаних у клопотанні обставин, суд вважає за можливе перейти до питання щодо можливості здійснення спеціального досудового розслідування.
Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому КПК України (ст.ст. 20, 21 КПК України).
З аналізу зазначених норм вбачається, що участь підозрюваного на досудовому розслідуванні є обов'язковою, а звуження процесуальних прав особи під час здійснення кримінального провадження не допускається.
Разом з цим, із прийняттям низки законів про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України з'явилася можливість здійснювати кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого, тобто спеціального досудового розслідування «in absentia».
Чинний КПК України хоч і не надає визначення поняттю «in absentia», проте цей інститут посідає окреме місце в системі кримінального процесуального права з огляду на його ознаки та специфіку законодавчих норм, які застосовуються в межах такого провадження. Аналізуючи в сукупності такі законодавчі норми, можливо дійти висновку, що спеціальне кримінальне провадження «in absentia» є одним із різновидів заочного кримінального провадження, що застосовується за відсутності підозрюваного, обвинуваченого. Його застосування дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства і суду та переховуються за межами України.
Завданням введення такого інституту є забезпечення дотримання розумних строків під час досудового розслідування, розгляду справи, а також притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Цей інститут має упередити ситуації коли особа, що вчинила злочин на території України та переховується за її межами, стає фактично недосяжною під час здійснення відносно неї досудового розслідування, судового розгляду та для застосування до неї кримінальної відповідальності.
Можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого підтверджує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях приходить до висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження (наприклад, рішення у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року, «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року, «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року, «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року). З огляду на це можна констатувати, що на міжнародному рівні немає заборони здійснення спеціального досудового розслідування, як і спеціального судового провадження.
Підстави здійснення спеціального кримінального провадження в Україні відображенні в положеннях чинного кримінального процесуального кодексу.
Зі змісту ч.5 ст. 139 КПК України вбачається, що ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду підозрюваним, обвинуваченим, який, зокрема, оголошений у міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатності доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення (ч.2 ст. 297-4 КПК України).
Тобто, КПК України встановлено перелік правових підстав, за сукупністю яких можливе проведення спеціального досудового розслідування, а саме: можливість здійснення спеціального досудового розслідування за фактом інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення; оголошення підозрюваного у міжнародний розшук; переховування підозрюваного з метою ухилення від органів слідства; набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного; відповідність повідомленої ОСОБА_5 підозри критерію «обґрунтована підозра».
Зі змісту ч.2 ст. 297-1 КПК України випливає, що під час розгляду питання про спеціальне досудове розслідування слідчий суддя повинен з'ясувати чи оголошена особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального досудового розслідування, у міжнародний розшук. Суд не вправі вимагати доведення факту здійснення розшукових заходів чи вчинення будь-яких інших додаткових дій, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 оголошено у державний та міжнародний розшук постановою старшого дізнавача сектору дізнання Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 19 лютого 2026 року, яку скеровано для виконання до Головного управління міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції в Харківській області.
При цьому, з огляду на те, що законом для можливості здійснення спеціального досудового розслідування визначається лише необхідність оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, то слідчий суддя вважає достатнім для підтвердження факту оголошення підозрюваної ОСОБА_5 в міжнародний розшук прийняття слідчим відповідної постанови та скерування її для виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва ГУ НП в Харківській області.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність факту оголошення підозрюваної ОСОБА_5 у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Слід зазначити, що наявність в особи статусу підозрюваного є умовою для застосування щодо неї запобіжних та інших заходів забезпечення кримінального провадження, в результаті чого можуть мати місце істотні обмеження прав і свобод, а також у неї з моменту повідомлення про підозру виникає право на захист, тому правова регламентація моменту повідомлення про підозру і застосування відповідних норм КПК України має узгоджуватися з принципом юридичної визначеності, а перехід від звичайного до особливого порядку вручення повідомлення про підозру можливий за наявності вагомої підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У КПК України не конкретизовано випадки, про які йдеться у цій нормі, тобто не сформульовано причини, з яких вручення повідомлення про підозру можна вважати неможливим, однак у разі наявності таких випадків закон передбачає можливість вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Одним з таких способів є спосіб, передбачений з ч. 2 ст. 135 КПК України, згідно з якою, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Підставою застосування особливого порядку вручення повідомлення про підозру варто розглядати факт тимчасової відсутності особи за місцем проживання не сам по собі, а в сукупності з фактом невстановлення місцезнаходження особи. Наявність цих двох фактів і свідчитиме про наявність «випадку неможливості вручення повідомлення», про який ідеться в ст. 278 КПК України. Тобто, слідчий суддя вважає, що лише після встановлення фактів тимчасової відсутності і невстановлення місця знаходження особи у слідчого, прокурора виникає право застосовувати особливий порядок вручення повідомлення про підозру, адже у ситуації, коли особа не просто тимчасово відсутня за місцем проживання, а й невідомо де знаходиться і коли з'явиться за місцем свого проживання, перевагу над приватними інтересами, забезпечуваними засадами верховенства права і наявністю права на захист, мають публічні інтереси, що полягають у притягненні особи до кримінальної відповідальності. В такій ситуації застосування особливого порядку повідомлення про підозру буде виправданим і доцільним.
З матеріалів клопотання вбачається, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження 30 липня 2024 року прокурором погоджено складене слідчим повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Перебування підозрюваної ОСОБА_5 на окупованій території України позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру від 30.07.2024 року у день його складання та неявка на виклики для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №12024226050000068, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваної тощо.
У зв'язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства, 08.08.2024 підозрювану ОСОБА_5 оголошено у розшук, здійснення якого в подальшому доручено оперативному підрозділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 297-2 КПК України (виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності): враховуючи те, що підозрювана належним чином викликалася до органу досудового розслідування, в тому числі для вручення повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, проте не з'явилася у призначений час та не повідомила про причини неприбуття, беручи до уваги той факт, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 у вересні 2022 році перебувала на тимчасово окупованій території, в подальшому виїхала в напрямку тимчасово окупованих територій України та на даний час можливо знаходиться на території російської федерації, з урахуванням наведеного, необхідно вважати, що підозрювана ОСОБА_5 переховується від органу досудового слідства на території тимчасово окупованих територіях України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку з відсутністю ОСОБА_5 за місцем проживання та неможливістю вручення їй письмового повідомлення про підозру особисто, виклик ОСОБА_5 для проведення слідчих дій було здійснено у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України, шляхом публікації виклику на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Разом з тим, на виклики слідчого підозрювана ОСОБА_5 до органу досудового розслідування не з'явилася, про причини неявки не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місце проживання особи підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання - документом, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Документом, який за чинним законодавством може засвідчувати місце проживання особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», оскільки факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов'язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно із встановленою процедурою реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання.
З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку- резидентом, у випадку зміни проживання у зв'язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов'язки та здійснити певні дії, необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби.
Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України на протязі окремого періоду або певних років).
Як бачимо, процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин непроведення відповідних процедур, пов'язаних зі зміною місця проживання.
Факт перебування ОСОБА_5 за кордоном не позбавляє її обов'язку прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб (ст. 42 КПК України).
Щодо відповідності повідомленої ОСОБА_5 підозри критерію «обґрунтована підозра».
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммедов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується на стадії досудового розслідування, є значно нижчим аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.2 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження, які були дослідженні в ході розгляду цього клопотання, дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та про можливу причетність до його вчинення ОСОБА_5 . Встановленні під час досудового розслідування відомості з достатньою вірогідністю свідчать про те, що ОСОБА_5 могла брати участь у інкримінованому їй органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні за описаних в клопотанні обставин.
При цьому, вирішуючи питання щодо обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчий суддя вважає за необхідне, серед іншого, зазначити, що аналіз представлених органом досудового розслідування доказів об'єктивно пов'язує підозрювану зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження.
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є зв'язок особи з кримінальним правопорушенням вірогідним та достатнім для висновку про те, що саме вона могла вчинити кримінальне правопорушення. З огляду на конкретні обставини даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування спеціального досудового розслідування, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо обізнаності підозрюваної ОСОБА_5 про розпочате стосовно неї кримінального провадження.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини встановлює, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень, однак лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в такому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення від 01 березня 2006 року у справі «Сейдовіч проти Італії»).
Зважаючи на те, що повістки про виклик ОСОБА_5 до органу досудового розслідування та повідомлення про підозру, а такожвиклики для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №12024226050000068, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо, суд вважає, що підозрювана обізнана про наявність стосовно неї кримінального провадження.
Крім того, слід наголосити, що у відповідності до ч. 5 ст. 297-4 КПК України, з моменту з'явлення ОСОБА_5 до органу досудового розслідування подальше досудове розслідування щодо нього здійснюватиметься згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 2971-2974, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024226050000068 від 14.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024226050000068 від 14.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, стосовно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1