справа № 619/1146/26
провадження № 1-кп/619/275/26
27 лютого 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025221230001210 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
Так, в провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого на шістдесят діб, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені при обранні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу продовжують існувати, тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор просив продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , з підстав, які зазначені у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти продовження дії запобіжного заходу відносно нього.
Захисник, ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 . Просила застосувати цілодобовий домашній арешт.
Так, ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 03 грудня 2025 року відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, який останній раз ухвалою слідчого продовжено строком до 02 березня 2026 року включно. Також обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави, у розмірі в розмірі у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень).
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Згідно зі ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків, потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання, у разі визнання його винним, у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченні та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого, свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
У обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, прокурором зазначено, що ОСОБА_6 не має постійних законних джерел доходу, постійного місця роботи та навчання, неодноразово судимий.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, суд зазначає, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, не працює, тому є підстави вважати, що він може продовжити протиправну поведінку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого,суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , доведені прокурором та продовжують існувати.
Отже, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, з метою недопущення погіршення стану обвинуваченого ОСОБА_6 , суд продовжує суму застави, в раніше визначеному розмірі та не вбачає підстав для зміни її розміру.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 309, 331, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , до 24.04.2026 року включно.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави, у розмірі у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень), які можливо внести на відповідний рахунок до сплину терміну тримання під вартою.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1