справа № 622/966/17
провадження № 6/619/33/26
Ухвала
27 лютого 2026 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 622/966/17,
ім'я (найменування) сторін:
заявник: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
боржник: ОСОБА_1 ,
представниця заявника: Носова В.С.
Питання, що вирішується ухвалою.
АТ КБ «ПриватБанк» у системі «Електронний суд» 06.02.2026 звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документу по справі №622/966/17 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 20.01.2012 у розмірі 53934,57 грн, посилаючись на те, що АТ КБ «ПриватБанк» отримані виконавчі листи та направлені до Державної виконавчої служби для примусового виконання. 05.05.2023 у виконавчому провадженні ВП № 71624940, відкритому на підставі виконавчого листа № 622/966/17 про стягнення з ОСОБА_1 53 934,24 грн заборгованості та 1600,00 грн судового збору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. За інформацією Богодухівського ВДВС 15.05.2023 державним виконавцем Денисенком В.С. також винесено постанову про повернення документа, відомості про її направлення відсутні, відкриті провадження в АСВП та Єдиному реєстрі боржників не значиться.
Представниця заявника - адвокат Носова В.С. у судове засідання не з'явилася, надавши до суду у системі «Електронний суд» заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності.
Боржник у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду заяви повідомлявся шляхом направлення судової повістки на зареєстроване місце проживання та про наявність заяви АТ КБ «ПриватБанк» у суді обізнаний, оскільки згідно з вимогами ч. 2 ст. 183 ЦПК України, матеріали заяви містять докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Перевіривши заяву з додатками, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на таке.
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 27.04.2018 по справі №622/966/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 20.01.2012 станом на 31 серпня 2017 року у розмірі 53934,57 грн та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.
Частиною 1 статті 6 зазначеної Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Проте, закріплене в цій статті право на справедливий суд було би неповним, якщо би воно обмежувалося лише справедливим судовим рішенням без гарантій його виконання та без якого таке право було б ілюзорним.
Державою у конституційний спосіб шляхом ухвалення судового рішення іменем України було захищено право позивача, за рахунок якого в майбутньому гарантується його виконання. Нехтування цими гарантіями недопустимо в інтересах суспільства і держави, а в розумінні ст. 6 Конвенції поряд з інтересом відповідача у справі виправдовує переслідувану мету позивача на справедливий доступ до суду в завершальній стадії захищеного права.
Відповідно до листа Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області, 15.05.2023 державним виконавцем Денисенком В.С. та Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, 05.05.2023 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», за виконавчим провадженням ВП № 71624940 відкритим на підставі виконавчого листа №622/966/17, що виданий 27.04.2018, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, який під час подальшого зберігання було втрачено.
Богодухівським відділом державної виконавчої служби складено акт про те, що в матеріалах виконавчого провадження ВП № 71624940 відсутній оригінал виконавчого листа № 622/966/17, виданого 27.04.2018 Золочівським районним судом Харківської області, та відсутні відомості про направлення постанови про його повернення стягувачу, у зв'язку з чим зазначені виконавчі документи вважаються втраченими.
За відомостями довідки про втрату виконавчого документа, встановлено, що виконавчий лист № 622/966/17, виданий 08.06.2018 Золочівським районним судом Харківської області на користь ПАТ «Приватбанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору у сумі 53934,57 грн та судового збору 1600,00 грн, втрачено і до виконання повторно не пред'явлено. Виконавчий лист не був направлений стягувачу, а його оригінал відсутній у матеріалах виконавчого провадження.
Пунктом 17.4 Розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд зазначає, що вказані обставини в сукупності переконують у відсутності у заявника виконавчого документа та підтверджують доводи його втрати внаслідок незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Відповідно до п. 1 ч. 4, 5 цієї ж статті, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Так, постанова про повернення винесена 05.05.2023, отже, строк пред'явлення до 05.05.2026, також, Законодавцем введена спеціальна норма Закону на час воєнного стану.
Відповідно до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII, а саме пункту 10(2) визначені Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже виконавчий документ підлягає пред'явленню, а строки пред'явлення не вважаються пропущеними.
За таких обставин, суд вважає за необхідне заяву про видачу дубліката виконавчого документа задовольнити та видати дублікат виконавчого документа, оскільки оригінал втрачено, рішення не виконано і не втратило своєї законної сили.
Керуючись п. 17.4 Розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України суд,
постановив:
Заяву АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Видати АТ КБ «ПриватБанк» дублікат виконавчого листа по справі №622/966/17 на виконання рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27.04.2018 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору без номеру від 20.01.2012 у розмірі 53934,57 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору у розмірі 1600,00 грн.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Нечипоренко