Справа № 346/5948/25
Провадження № 2/349/256/26
іменем України
26 лютого 2026 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Гаврилюк О.О.
з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
встановив:
У листопаді 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції», інтереси якого представляє Дідух Є.О., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 30 000,00 грн.
В обгрунтування позову зазначено, що 23 січня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит №4322065, згідно якого ОСОБА_1 отримавла кредит у розмірі 3000,00 грн, строком кредитування 360 днів з 23 січня 2024 року по 17 січня 2025 року зі сплатою відсотків у розмірі 2,5% в день.
23 вересня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено договір факторингу №23/09/2024 відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором №4322065 року, від 23 січня 2024 року, який був укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ОСОБА_1 .
Взяті на себе зобов'язання позичальник ОСОБА_1 не виконула. Розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом відповідно до розрахунку заборгованості становить 30 000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 18 375 грн; заборгованість за відсотками нарахованих позивачем 8 625,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 000,00 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 не подала відзив на позов.
Ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 рокусправу передано за підсудністю на розгляд Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін, витребувано в АТ «Ощадбанк» докази, щодо перерахування відповідачці кредитних коштів та належності їй платіжної карти на яку здійснювалося перерахування цих коштів.
У судове засідання представник позивача Дідух Є.О. не з'явився, просив справу розглядати за його відсутності, про що зазначив у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_1 повторно не з'явилася в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому процесуальним законом порядку.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст.223,280 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
23 січня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір №4322065 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідачка ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 49321.
Відповідно до п. 9.9. Договору відповідачка підтвердила, що їй зрозуміла уся інформація, зазначена в паспорті споживчого кредиту та вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Сума кредиту становить 000,00 грн ( п. 1.2.1. Договору).
Строк кредиту 360 днів ( п.1.3. Договору).
Стандартна процентна ставка - 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту ( п.1.4.1. Договору).
Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 ( п. 2.1. Договору).
23 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №23/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №4322065 від 23 січня 2024 року станом на 23 вересня 2024 року, тобто станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 22 875 грн., яких: 3 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 18 375,00 грн - заборгованість за відсотками, 1500,00 грн - штрафні санкції.
Керуючись вимогами Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідачки штрафних санкцій.
Позивач також здійснив нарахування відсотків за 115 календарних дні - за період з 24 вересня 2024 року по 16 січня 2025 року включно, тобто в межах строку дії договору, за стандартною процентною ставкою в день - 2,50 %, розмір яких становить 8625,00 грн.
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (п. 3, п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦПК України та ГПК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа (п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем по справі ОСОБА_1 правовідносин у зв'язку з укладенням в електронній формі Договору № 4322065 від 23 січня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також наявності зі сторони відповідачки невиконаних зобов'язань щодо повернення тіла кредиту в сумі 3 000,00 грн .
За інформацією, наданою АТ "Ощадбанк" на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито банківський рахунок , який обслуговується за допомогою платіжної картки № НОМЕР_3 . Згідно платіжної інструкції №1489596430710 від 25 січня 2024 року на цю картку було зараховано 3000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зазначено, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Як зазначив Верховний Суд України у своїх постановах від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) зазначено, що оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже відповідно до Договору факторингу №23/09/2024 від 23 вересня 2024 року, до позивачаперейшло право вимоги до відповідачки за Договором № 4322065 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 січня 2024 року.
Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом.
Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4322065 був укладений 23 січня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на цей кредитний договір.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.4.1 Кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки в розмірі 2,5 % , згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Тому суд розраховує заборгованість за відсотками за укладеним між сторонами споживчим кредитом, виходячи з встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, тіло кредиту в період з 23 січня 2024 року по 21 лютого 2024 року становило 3 000,00 грн, а знижена відсоткова ставка була погоджена сторонами - 0,01% в день.
Таким чином розмір заборгованості відповідачки зі сплати відсотків за цей період, тобто за 29 днів становить 9,00 грн ( 3 000,00 грн х 0,01% : 100% х 30 днів).
З 23 лютого 2024 року тіло кредиту не змінилося і становило 3000,00 грн, з цього часу діяла встановлена денна відсоткова ставка в розмірі 2,5 %, що не відповідає положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд розраховує заборгованість виходячи з відсоткової ставки 1%.
З 23 лютого 2024 року по 23 вересня 2024 року (дата укладення Договору факторингу), тобто за 214 днів заборгованість зі сплати відсотків становить 6 420,00 грн ( 3 000,00 грн х 1% :100% х 214 днів).
Позивачем проведено нарахування відсотків за період з 24 вересня 2024 року по 16 січня 2025 року, тобто за 115 календарних днів за денною процентною ставкою 2,5%.
Виходячи з законодавчо встановленої денної процентної ставки 1%, заборгованість відповідачки зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 24 вересня 2024 року по 16 січня 2025 року становить 3450,00 грн (3000,00 грн х 1% :100% х115 дні).
Таким чином загальний розмір заборгованості за відсотками становить 9870,00 грн ( 6420,00+3450,00= 9870,00 ).
Враховуючи встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості за договором № 4322065 від 23 січня 2024 року в розмірі 12 870,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9870,00 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» понесло судові витрати, що складаються з 2 422,40 грн сплаченого судового збору.
Позовні вимоги позивача задоволено на 42,90 % (12870,00 грн х 100% :30 000,00 грн. = 42,90).
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1039,21 грн. судового збору ( 2 422,40 грн х 42,90 %:100 %=1039,21) .
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правничої допомоги №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) №4322065 від 03 листопада 2025 року, правнича допомога згідно договору про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, справа - за позовом ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, акт №4322065 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08-2024-А від 01 серпня 2024 року, рахунок про оплату за виконану роботу (надані послуги) адвокатом Дідухом Є.О. №4322065-2025 від 03 листопада 2025 за яким загальна вартість наданої позивачу правничої допомоги адвоката становить 10 000,00 грн.
Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, які суд оцінює у суму 5 000,00 грн, долучених доказів щодо цих витрат, а також те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 2 145,00грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката (5000,00х42,9%:100%= 2145,00 грн.)
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4322065 від 23 січня 2024 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 гривень, за відсотками в розмірі 9870,00 гривень, всього - 12870 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення відсотків - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати в розмірі 1039,21 гривень судового збору та 2 145,00 гривень витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, всього - 3 184,21 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27 приміщення 2 м. Київ, 03045 код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідачка : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 26 лютого 2026 року.
Суддя О.О.Гаврилюк