26 лютого 2026 року
місто Київ
справа № 712/4545/25
провадження № 61-2035ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 05 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 19 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід, від 23 грудня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Історія справи
1. У квітні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 липня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.
3. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредитний ліміт у формі відновлюваної кредитної лінії, що підтверджується виписками по рахунку. Надалі відповідач користувався кредитними коштами, але належним чином не виконав зобов'язання щодо їх своєчасного повернення та сплати відсотків.
4. 05 грудня 2023 року сторони підписали додаткову угоду, якою погодили змінені умови погашення кредиту, зокрема зменшення мінімального платежу та встановлення нової річної процентної ставки - 12 %. Умовами додаткової угоди також передбачено, що у разі непогашення кредиту протягом 180 днів, вся заборгованість вважається такою, строк повернення якої настав. Відповідач умови кредитного договору не виконував належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
5. З цих підстав позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 139,88 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 48 262,17 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 3 877,71 грн.
6. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 139,88 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
7. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Черкаського апеляційного суду.
8. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2025 року залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 3 027,60 грн або надання доказів звільнення від сплати судового збору не пізніше десяти днів з моменту отримання скаржником копії ухвали суду.
9. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху відмовлено. Продовжено строк для усунення вказаних в ухвалі Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року недоліків, а саме для сплати судового збору.
10. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто. Ухвала суду обґрунтована тим, що у встановлений судом строк ОСОБА_1 не усунув недолік апеляційної скарги та не сплатив судовий збір.
11. 22 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу.
12. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав, передбачених частиною третьою статті 357 ЦПК України. Запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали подати до апеляційного суду обґрунтовані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
13. Ухвала мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом 18 червня 2025 року за відсутності учасників справи. Повний текст рішення складено 23 червня 2025 року. Згідно з довідкою про доставку електронного документа, оскаржуване відповідачем рішення доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 08 липня 2025 року. 23 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вперше подав апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду, яка зареєстрована судом 29 липня 2025 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто, у зв'язку із неусуненням недоліків скарги. Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримав в Електронному кабінеті 08 жовтня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду 22 листопада 2025 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної апеляційної скарги, що спростовує доводи скаржника про отримання ним рішення лише 01 листопада 2025 року.
14. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Карпенко О. В.
15. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
16. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 05 грудня 2025 року доставлено до Електронного кабінету ОСОБА_1 05 грудня 2025 року. Проте, станом на 23 грудня 2025 року недоліки апеляційної скарги, зазначені в мотивувальній частині ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 не усунуто. Крім того, скаржник був обізнаний про постановлення ухвали від 05 грудня 2025 року про залишення його апеляційної скарги без руху, оскільки 17 грудня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відвід судді Карпенко О. В., де однією з підстав відводу судді вказано незаконність процесуального рішення від 05 грудня 2025 року.
Враховуючи, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, не подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд, пославшись на пункт 4 частини 1 статті 358 ЦПК України, виснував про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Доводи та вимоги особи, яка подала касаційну скаргу
17. 18 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
18. Крім того, заявник також просив скасувати ухвали Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 05 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 19 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді.
19. ОСОБА_1 зазначив, що відсутність апеляційного перегляду унеможливила формування правової позиції у справі. Він не зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а тому не отримував ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Апеляційний суд обчислив строк на апеляційне оскарження без з'ясування питання належного вручення копії судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Щодо оскарження ухвал Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження
20. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті
3 ЦПК України).
21. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України в разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
22. Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про (1) закриття провадження у справі, (2) залишення заяви без розгляду,
(3) відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду,
(4) скасування рішення третейського суду, (5) видачу виконавчого листа,
(6) відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі
№ 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18), від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19), від 11 листопада
2020 року у справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21)).
23. Тобто ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
24. Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для сумнівів щодо правильності застосування судом норм процесуального права.
25. Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
26. Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
27. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
28. Право на апеляційний перегляд справи, яке гарантовано Конституцією України, реалізується у порядку, передбаченому процесуальним законом.
29. Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
30. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
31. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
32. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
33. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
34. Частина перша статті 352 ЦПК України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
35. Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
36. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій
статті 358 ЦПК України.
37. Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі
№ 752/8449/20).
38. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».
39. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву (про поновлення строку) не буде подано особою в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
40. У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
41. У цій справі вдруге апеляційна скарга подана 22 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Однак заявник питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не порушував. Тому апеляційний суд визначив в ухвалі від 05 грудня 2025 року, що заявнику, на виконання положень процесуального закону, необхідно звернутися з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причини пропуску такого строку.
42. Доводи заявника про те, що він не зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а тому не отримував ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, безпідставні та необґрунтовані, оскільки за запитом на отримання інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 04 липня 2020 року 13:28.
43. Відповідно до частини першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
44. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
45. Тобто суд апеляційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на апеляційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
46. Отже, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за відсутності клопотання заявника.
47. Верховний Суд врахував висновки ЄСПЛ про те, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення у справі «МПП «Голуб» проти України» (MPP Golub v. Ukraine), № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
48. Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine), № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня
2010 року).
49. Оскільки правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвал Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 05 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 19 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід
50. Пунктом третім частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
51. УхвалиЧеркаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 05 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 19 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід не входить до переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
52. За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
53. Оскільки ухвали Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 05 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 19 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, частиною четвертою статті 394 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 05 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 19 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід, від 23 грудня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян В. В. Шипович