26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 742/2317/25
провадження № 61-1880ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє представник ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року, на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 січня 2026 року (повний текст складено 19 січня 2026 року)
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про захист права на працю,
1. 16 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року, на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 січня 2026 року (повний текст складено 19 січня 2026 року) у цивільній справі № 742/2317/25.
2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
3. У відповідності до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
4. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, як на підставу касаційного оскарження, відповідачу необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання відповідача є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті
389 ЦПК необхідно вказати, які саме норми процесуального права порушені судами з посиланням на частину першу або третю статті 411 ЦПК.
5. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).
6. Так, у касаційній скарзі представник позивачки зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: незастосування судами першої та апеляційної інстанцій ст.36-1 Кодексу законів про працю України, незастосування судом апеляційної інстанції Директиви Ради 2001/23/ЄС від 12 березня 2001 року, за відсутності правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Проте, не вказує за відсутності якого саме правового висновку Верховного Суду та не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
7. Враховуючи викладене, позивачка повинна чітко зазначити підстави касаційного оскарження та навести відповідне обґрунтування з посиланням на конкретні пункти частини другої статті 389 ЦПК (див. пункт 4), а саме:
- який висновок апеляційного суду, який на переконання позивачки є неправильним;
- у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;
- яка на думку позивачки відповідна норма повинна застосовуватися.
8. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
9. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
10. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).
11. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну ОСОБА_1 , інтереси якої представляє представник ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року, на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі № 742/2317/25 залишити без руху.
2. Запропонувати ОСОБА_1 , інтереси якої представляє представник ОСОБА_2 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення вищевказаних недоліків.
3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко