26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 487/2156/24
провадження № 61-2058ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Морський транспортний Банк» про припинення іпотеки,
ОСОБА_1 13 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року.
На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що касаційна скарга та додані до неї матеріали, подані з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження.
Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 03 червня 2025 року. Повний текст постанови виготовлений 04 червня 2025 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 направлена до Верховного Суду 13 лютого 2026 року, що підтверджується відповідною відміткою щодо дати відправлення на поштовому конверті. Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 04 липня 2025 року.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження. Щодо підстав для поновлення зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду був складений 04 червня 2025 року, касаційну скаргу подано за підписами двох позивачів 03 липня 2025 року засобами поштового зв'язку, рекомендованим відправленням 5402900097122 вчасно, в установлений процесуальним законом строк.
Проте, ухвалою касаційного суду від 23 липня 2025 року першу редакцію касаційної скарги було залишено без руху з підстав неподання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду.
Тобто, у цій частині касаційним судом було допущено помилку'.
Крім того, серед недоліків зазначена несплата судового збору.
В строк визначений ухвалою касаційного суду від 23 липня 2025 року особисто ОСОБА_1 подано уточнену (нову) редакцію касаційної скарги із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та оплатою судового збору.
Другий позивач ОСОБА_2 вимоги ухвали касаційного суду від 23 липня 2025 року не виконала, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не заявляла, судовий збір не сплатила.
Ухвалою касаційного суду від 06 серпня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги було задоволене. Сплачений судовий збір зараховано до бюджету.
У той же час, в ухвалі від 06 серпня 2025 року касаційний суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_1 та другому позивачу ОСОБА_2 строку для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 23 липня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху.
Із змісту ухвали Верховного Суду від 06 серпня 2025 року вбачається, що продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, яка залишена без руху ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року, було зумовлене відсутністю заяви про відкликання касаційної скарги поданої другим позивачем - ОСОБА_2 тому для суду залишається незрозумілим чи підтримує вона уточнену касаційну скаргу, а також тим, що ним не сплачений судовий збір за другого позивача.
Вважає, що такий висновок Верховного Суду викладений в ухвалі від 06 серпня 2025 року порушує його процесуальні права, оскільки його право на звернення до суду поставлене у залежність від здійснення або нездійснення процесуальних прав другим позивачем.
Крім того, суд невправі ставити перед заявником (заявниками) питання щодо відкликання касаційної скарги, як способу усунення недоліків касаційної скарги.
Так само вважає помилковим висновок Верховного Суду, викладений в ухвалі від 06 серпня 2025 року, стосовно того, що залишається незрозумілою позиція другого заявника касаційної скарги - ОСОБА_2 з приводу того, чи подає вона уточнену касаційну скаргу.
За обставин цієї справи однозначним є висновок, що позиція другого позивача стосовно того, чи підтримує вона касаційну скаргу чи ні є чітко зрозумілою та конкретно висловленою шляхом невиконання нею ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року щодо сплати судового збору.
Інші висновки Верховного Суду у цій справі щодо вирішення питання прийняття касаційної скарги до розгляду, викладені в ухвалах Верховного Суду від 25 листопада 2025 року та від 27 січня 2026 року постановлених у провадженні № 61- 12622ск25, ґрунтуються на помилках допущених Верховним Судом в ухвалах від 23 липня 2025 року, від 06 серпня 2025 року та від 01 вересня 2025 року постановлених у провадженні № 61-8922ск25.
У зв'язку із таким, вважає, що обставини викладені у вказаних ухвалах не можуть бути застосовані у вирішенні питання поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду.
Якщо погодитися і його доводами, що у Верховного Суду у провадженні № 61-8922ск25 не було підстав вимагати від нього виконання обов'язків не передбачених процесуальним законом і як наслідок до повернення йому уточненої редакції касаційної скарги поданої лише за його підписом та оплаченої судовим збором, логічним слідує висновок, що уточнену касаційну скаргу, яка надійшла до суду 04 серпня 2025 року було подано вчасно, а підстав для її повернення не було.
Отже, строк на касаційне оскарження рішення суду пропущений з об'єктивних, незалежних від нього причин.
Щодо використання електронного кабінету.
Процесуальний закон не дає підстав вважати, що сам по собі факт реєстрації фізичною особою електронного кабінету зумовлює наслідки у вигляді покладення на неї обов'язку користування таким кабінетом у конкретній справі, у якій фізична особа чітко заявила, що в неї немає електронного кабінету, тобто зажадає здійснення процесуальних прав без його застосування.
У цій частині ЦПК України не дає однозначного висновку.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 повідомив суд, що не має електронного кабінету, тобто не користується електронним кабінетом, що є його процесуальним правом у конкретній справі, навіть тоді, коли такий кабінет зареєстрований, але ж ним не заявлено про його використання у конкретній справі.
Абстрактне використання судом, з власної ініціативи канцелярії суду, електронного кабінету фізичної особи без її згоди, лише по факту реєстрації такого кабінету за фізичною особою не відповідає принципам цивільного судочинства.
У цій частині ЦПК України також не дає однозначного висновку.
Отже, за умов того, що фізична особа - учасник справи заявила у конкретній справі про відсутність в неї електронного кабінету (відмови використання), сам по собі факт реєстрації за фізичною особою такого кабінету не може бути підставою для обов'язкового застосування до сторони справи положень пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України, тобто, у таких випадках, отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, яка заявила про відсутність такого кабінету (відмова використання) не можна вважати належним повідомленням про вручення судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У частині третій статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зазначені ОСОБА_1 підстави не можна вважати поважними, оскільки відсутні докази того, що зазначене ОСОБА_1 перешкоджало йому подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій вказати поважність причин пропуску строку та надати належні докази (документи), які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку.
На підставі викладеного згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу, має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку та подавши відповідні докази.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 червня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар