13 січня 2026 року
м. Київ
справа № 552/9994/22
провадження № 61-5436ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Будігай Олександр Васильович, на рішення Київського районного суду м. Полтави
від 24 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга полтавська державна нотаріальна контора, про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга полтавська державна нотаріальна контора, про поділ майна та виділ часток із майна,
25 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Будігай О. В.,
у підсистемі «Електронний суд» сформував касаційну скаргу, зареєстровану судом
28 квітня 2025 року, в якій просить скасувати рішення Київського районного
суду м. Полтави від 24 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного
суду від 31 березня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення зазначеного недоліку, який заявник усунув.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження заявник визначає пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зазначаючи при цьому перелік постанов Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не враховані судами першої та апеляційної інстанцій.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує порушення судами норм процесуального права, зазначаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у визначений законодавством строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Будігай О. В., заявлено клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, яке мотивовано тим, що ОСОБА_2 здійснить незаконну, на його думку, державну реєстрацію речових права на спірне нерухоме майно, що призведе до порушення майнових прав, свобод та інтересів заявника, а також необхідності в судовому порядку їх відновлення. Крім того, необґрунтовано відшкодовані судом апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу можуть бути предметом стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Вивчивши доводи клопотання та зміст оскаржуваних судових рішень, касаційний суд дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання відсутні з огляду на таке.
Верховний Суд виходить із того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Так,рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/5 частки земельної ділянки
площею 0,0851 га з кадастровим номером 5310136400:10:003:0198, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 .
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2024 року в частині відмови у відшкодуванні ОСОБА_2 судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Касаційний суд діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, яке не передбачає процесуальної можливості зупинити дію судового рішення, якщо воно підлягає примусовому виконанню.
Так, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору та постанова апеляційного суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають примусовому виконанню, тому правові підстави для зупинення їх дії
відсутні, при цьому доказів виконання судових рішень у відповідних частинах заявник не надає.
Також касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 3/5 частки земельної ділянки, оскільки заявником не наведено достатніх підстав і не надано доказів на підтвердження своїх вимог, які свідчили б про існування об'єктивної необхідності зупинення дії оскаржуваного судового рішення. Крім того заявником не доведено, що зупинення касаційним судом дії рішення суду першої інстанції у відповідній частині забезпечить збалансованість інтересів сторін.
Водночас відсутні правові підстави для зупинення дії рішення суду першої інстанції в іншій частині, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 в іншій частині вимог.
Касаційний суд також не вбачає правових підстав для зупинення дії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вказаною постановою рішення суду першої інстанціїв частині вирішення позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 залишено без змін.
Отже,касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
Верховний Суд наголошує, що незгода заявника з судовими рішеннями та оскарження їх у касаційному порядку не є безумовною підставою для зупинення їх дії або виконання судом касаційної інстанції.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Будігай Олександр Васильович, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року.
Витребувати з Київського районного суду м. Полтави матеріали цивільної
справи № 552/9994/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга полтавська державна нотаріальна контора, про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга полтавська державна нотаріальна контора, про поділ майна та виділ часток із майна.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Будігай Олександр Васильович,про зупинення дії рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська