25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 294/1001/24
провадження № 61-2221ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кравчук Василь Іванович, на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Розпутенко Роман Андрійович, до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини шляхом їх зменшення,
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/18 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття.
Чуднівський районний суд Житомирської області рішенням від 18 червня 2025 року позов задовольнив частково. Змінив розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу Чуднівського районного суду Житомирської області від 03 березня 2021 року, на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу), що стягується з ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з часу набрання законної сили рішення суду і до досягнення дитиною повноліття.
Житомирський апеляційний суд постановою від 09 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравчуком В. І., залишив без задоволення. Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року залишив без змін.
16 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук В. І., через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2026 року в указаній справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК Українивизначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексумалозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом спору в цій справі є вимоги про зменшення розміру аліментів.
За таких обставин ухвалені у цій справі судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявниці.
Обґрунтовуючи вказаний довід, заявниця вказує, що, реалізуючи право на касаційний перегляд судового рішення, ухваленого в малозначній справі, вона захищає інтереси дитини, зокрема на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а зменшення розміру аліментів негативно вплине на матеріальне забезпечення дитини, враховуючи, що позивач подав до суду недостовірні докази та повідомив недостовірні обставини щодо свого майнового стану та майнового стану своїх батьків.
Водночас, Верховний Суд зауважує, що в цьому випадку право дитини на матеріальне забезпечення захищено шляхом призначення аліментів, при цьому право на подання позову про збільшення та зменшення розміру аліментів гарантовано кожному з батьків відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України.
Тобто, в справах про збільшення та зменшення розміру аліментів, на відміну від справ про стягнення аліментів в безспірному порядку, як то видача судового наказу, суди на підставі досліджених доказів встановлюють дійсний майновий стан кожного з батьків, і тільки в залежності від доведеності кожною стороною тих чи інших фактів, вирішують про збільшення або зменшення присудженого розміру аліментів.
У цій справі, доводи заявниці зводяться до необхідності переоцінки досліджених апеляційним судом доказів щодо майнового стану позивача та перевірки наявності/відсутності підстав для зменшення розміру аліментів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно
до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кравчук Василь Іванович, на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Розпутенко Роман Андрійович, до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини шляхом їх зменшення.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко