24 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 461/2077/24
провадження № 61-2283ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковриженко Олексій Олександрович, на постанову Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов'язання до вчинення дій,
У березні 2024 році АТ «Ідея Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 лютого 2023 року № R01.00608.009995563 у розмірі 111 511,40 грн.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ковриженка О. О., подав зустрічний позов до АТ «Ідея Банк», в якому просив застосувати наслідки нікчемності пункту 1.7 договором кредиту та страхування № Z02.00608.008044860 від 18 травня 2021 року, а саме зобов'язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування № Z02.00608.008044860 від 18 травня 2021 року, з огляду на нікчемність пункту 1.7 договору кредиту з часу його укладення, зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором № R01.00608.009995563, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» 28 лютого 2023 року.
Галицький районний суд м. Львова рішенням від 10 жовтня 2024 року у задоволенні клопотань представника відповідача за первісним позовом Ковриженка О. О. про повернення до розгляду справи на стадії підготовчого засідання та про об'єднання справ № 461/2077/24 та № 761/15074/24 в одне провадження відмовив.
Первісний позов АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2023 року № R01.00608.009995563 у розмірі 111 511,40 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову відмовив.
Львівський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким первісний позов АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов'язання до вчинення дій задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № R01.00608.009995563 від 28 лютого 2023 року у розмірі 84 493,27 грн, застосувавши наслідки нікчемності пункту 1.7 договору кредиту та страхування № Z02.00608.008044860 від 18 травня 2021 року та зарахувавши 27 018,13 грн із сплачених коштів, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості за договором кредиту та страхування № Z02.00608.008044860 від 18 травня 2021 року в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором № R01.00608.009995563 від 28 лютого 2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк».
В задоволенні решти позовів відмовив.
23 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковриженко О. О., через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом первісного позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 111 511,40 грн.
Предметом зустрічного позову є вимоги про застосування наслідків нікчемності пункту 1.7 договором кредиту та страхування № Z02.00608.008044860 від 18 травня 2021 року, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 63 099,00 грн.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також ця справа має для нього виняткове значення.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку заявник мотивував тим, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки є наявна велика кількість справ, де стороною є АТ «Ідея Банк» та стосується саме стягнення заборгованості за типовими кредитними договорами, що містять аналогічні нікчемні умови про «плату за обслуговування кредиту». Справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки сума стягнення для нього є завеликим фінансовим тягарем.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми, проте заявником у касаційній скарзі не доведено факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання та наявності великої кількості подібних справ.
Щодо доводів про те, що справа має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявником не наведено переконливих доводів та не надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Зазначені доводи заявника зводяться до незгоди із визначенням розміру заборгованості, присудженої до стягнення з нього, підставністю такого нарахування, обґрунтованістю розрахунку.
Втім, наведені доводи не можуть бути предметом оцінки щодо обставин, за наявності яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у малозначній справі, оскільки скрутний майновий стан та неможливість виконання судового рішення не є тими обставинами, з якими закон пов'язує можливість допуску до касаційного перегляду малозначної справи.
Непогодження заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковриженко Олексій Олександрович, на постанову Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов'язання до вчинення дій.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко