26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 754/11782/25
провадження № 61-2053ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
16 червня 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 122 611,04 грн оплати житлово-комунальних послуг, втрати від інфляції, три відсотки річних та пеню
за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2025 року, які складаються з:
оплати послуг з централізованого опалення до 01 травня 2018 року (сума
25 098,89 грн), втрат від інфляції (сума 4 141,32 грн), трьох відсотків річних (сума
1 002,58 грн);
оплати послуг з централізованого гарячого водопостачання до 01 травня 2018 року (сума 0,00 грн), втрат від інфляції (сума 0,00 грн), трьох процентів річних
(сума 0,00 грн);
оплати послуг з централізованого опалення з 01 травня 2018 року по 31 жовтня
2021 року (сума 30 133,75 грн), втрат від інфляції (сума 4 972,07 грн), трьох процентів річних (сума 1 203,70 грн);
оплати послуг централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року
по 31 жовтня 2021 року (сума 0,00 грн), втрат від інфляції (сума 0,00 грн), трьох процентів річних (сума 0,00 грн);
оплати послуг з постачання теплової енергії з 01 листопада 2021 року
(сума 45 479,08 грн), втрат від інфляції (сума 5 915,76 грн), трьох процентів річних (сума 1 396,15 грн), пені (сума 1 698,65 грн);
оплати послуг з постачання гарячої води з 01 листопада 2021 року (сума 0,00 грн), втрат від інфляції (сума 0,00 грн), трьох процентів річних (сума 0,00 грн), пені
(сума 0,00 грн);
плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії
(сума 1 437,35 грн);
плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води (сума
94,60 грн);
оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення (сума 37,14 грн);
оплати за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води (сума 0,00 грн).
Деснянський районний суду м. Києва рішенням від 24 вересня 2025 року позов Комунального підприємства виконавчого органу КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» задовольнив позов.
Стягнув солідарно з відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комуналього підприємства виконавчого органу КМР (КМДА) «Київтеплоенерго»
110 574,38 грн оплати житлово-комунальних послуг, втрати від інфляції, трьох процентів річних та пені.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав заявниці строк для усунення недоліків, а саме запропоновано звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску даного строку, у якій вказати дату отримання копії судового рішення та долучити докази, що підтверджують дату отримання копії оскарженого судового рішення
(за наявності), подати нову редакцію апеляційної скарги, у якій вказати
всіх учасників справи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та долучити докази доплати судового збору у розмірі 3 205 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 грудня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що
ОСОБА_1 у визначений строк не усунула недоліки апеляційної скарги та не подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши поважні підстави для поновлення вказаного строку.
17 лютого 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду
від 22 грудня 2025 року, у якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року
(далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи
та в визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його
(її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на апеляційне оскарження:
- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
- на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа
має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави
для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними,
суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку
на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Суд застосовує при розгляді справ і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним,
але і реальним (рішення ЄСПЛ в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»
від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права
в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення
на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення
у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення
у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом
з повідомленням про вручення.
17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв'язку.
Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає,
що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).
05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних
та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти,
що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС
в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси
в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам,
які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання
до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно
до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).
Абзацами другим та п'ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються
в передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені
до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи в справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи в вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа до електронного кабінету засобами підсистем ЄСІТС
у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи
є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні
про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи,
у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також
у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України.
У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони
в справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва залишив
без руху та надав заявниці строк для усунення недоліків, а саме запропоновано звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску даного строку, у якій вказати дату отримання копії судового рішення та долучити докази, що підтверджують дату отримання копії оскарженого судового рішення (за наявності), подати нову редакцію апеляційної скарги, у якій вказати всіх учасників справи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та долучити докази доплати судового збору у розмірі 3 205 грн.
Київський апеляційний суд 25 листопада 2025 року направляв ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку до її електронного кабінету в системі «Електронний суд» копію ухвали Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року
про залишення апеляційної скарги без руху, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний звіт про доставку 25 листопада 2025 року вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду з вкладенням електронного примірника вказаної ухвали до електронного кабінету відповідача.
Згідно з відповіддю на запит Верховного Суду щодо отримання інформації
про наявність зареєстрованого Електронного кабінету вбачається про наявність
у ОСОБА_1 зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, дата реєстрації: 08 серпня 2025 року 20:55, перевірка здійснювалася за вказаним у касаційній скарзі РНОКПП: НОМЕР_1 .
Верховний Суд звертає увагу, що вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Відтак, суд апеляційної інстанції належним чином повідомляв ОСОБА_1
про рух справи, направляючи копію ухвали Київського апеляційного суду
від 17 листопада 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху
до електронного кабінету Храпанічевої О. І. в підсистемі «Електронний суд».
Станом на 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги
не усунуто, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 у визначений строк не усунула недоліки апеляційної скарги та не подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши поважні підстави для поновлення вказаного строку.
Заявниця факту отримання копії ухвали Київського апеляційного суду
від 17 листопада 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» не спростувала, проте указала на технічні причини, які завадили їй ознайомитись зі змістом цієї ухвали, а саме відсутність світла
та інтернету.
Такі доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає необґрунтованими.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у тому числі цікавитися рухом справи.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу
та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів
для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави,
а й осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини у справах «Каракуця проти України»
та «Пономарьов проти України» звертав увагу на те, що заявники мають виявити належну зацікавленість у розгляді їхньої справи, в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини зазначав, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів
(див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах,
в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом
їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою
(частина сьома статті 14 ЦПК України).
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судами норм процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду не спростовують,
на законність судового рішення не впливають.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України в разі оскарження ухвали
(крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити в відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову
в відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскарженого судового рішення та касаційної скарги, вона
є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування
чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за
житлово-комунальні послуги.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров