18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 336/771/22
провадження № 61-14527св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 рокуу складі колегії суддів: Полякова О. З., Кочеткової І. В., Кухаря С. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі - ТОВ «АНСУ») звернулась з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємця.
Позов обґрунтований тим, що 20 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 0135/07/07-КЕ, на підставі якого позичальник отримала кредит в сумі 45 000 дол. США на строк до 19 квітня 2012 року. В цей же день, а саме, 20 квітня 2007 року, між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 , укладений договір поруки № 146, за умовами якого поручитель прийняв на себе відповідальність за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, у неї утворилася заборгованість, наявність якої зумовила звернення кредитора з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2011 року у справі № 2-0827/66/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в сумі 488 664,77 грн, а також з кожного по 850 грн судового збору та по 6 грн витрат на ІТЗ.
14 червня 2011 року були видані виконавчі листи.
09 жовтня 2018 року ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «АНСУ» уклали договір про відступлення прав вимоги № 1274-Ф, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року.
На підставі ухвали суду від 18 січня 2019 року, яка набрала законної сили, стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за договором № 0135/07/07-КЕ замінено з ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «АНСУ».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року поновлено ТОВ «АНСУ» пропущений строк пред'явлення до виконання виконавчих листів.
19 квітня 2021 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя розглянуто заяву ТОВ «АНСУ» про видачу дублікатів виконавчих листів.
16 червня 2021 року судом виготовлено та видано дублікати виконавчих листів у справі № 2-0827/66/2011.
07 липня 2021 року відкрито виконавче провадження.
Під час проведення виконавчих дій було встановлено, що 28 серпня 2018 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та 27 липня 2021 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту третього частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі смертю боржника.
Отже, ТОВ «АНСУ» стало відомо про смерть боржника ОСОБА_3 27 липня 2021 року, оскільки спадкоємці не повідомляли про його смерть.
29 липня 2021 року вони направили до П'ятої запорізької державної нотаріальної контори претензію кредитора, яка була перенаправлена за місцем заведення спадкової справи до Хамули Н. Г. - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу.
Після смерті боржника ОСОБА_3 спадщину прийняв його син - ОСОБА_1 , який у встановлений законом час звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і отримав свідоцтво про право на спадщину, яка складається з недобудованого житлового будинку, зазначеного в технічній документації літерою Ж, за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 25 січня 2022 року ОСОБА_1 жодних дій щодо виконання направлених претензій не вчинив, заборгованість за рішенням суду не погасив.
Посилаючись на означені обставини, ТОВ «АНСУ» просило:
стягнути з ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_3 , на користь ТОВ «АНСУ» заборгованість за кредитним договором № 0135/07/07/КЕ від 20 квітня 2010 року в розмірі 489 574,77 грн, встановлену рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2011 року у справі № 2-0827/66/2011.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2023 року у складі судді Щасливої О. В. позов ТОВ «АНСУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємця задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "АНСУ" в рахунок погашення заборгованості за договором кредитування № 0135/07/07/КЕ від 20 квітня 2010 року суму в розмірі 489 574,77 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "АНСУ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 343,62 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що:
зобов'язання за кредитним договором солідарними боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на момент смерті останнього не виконані, про що свідчить відкриття виконавчого провадження за заявою ТОВ «АНСУ»;наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України;
зобов'язання припиняється смертю боржника лише, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Між тим зобов'язання ОСОБА_3 як солідарного боржника не припинилися з його смертю, оскільки законом встановлено обов'язок виконання цього зобов'язання іншими особами, а саме: спадкоємцями померлого боржника, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті;
з урахуванням розміру позовних вимог, які обчислюються сумою в 489 574,77 грн, вартість отриманого у спадщину нерухомого майна є такою, що охоплює розмір грошових вимог кредитора;
вирішуючи питання про дотримання кредитором встановленого статтею 1281 ЦК України строку, суд виходить з того, що позивач одразу, як тільки дізнався про смерть боржника, звернувся до нотаріальної контори з претензією до спадкоємців ОСОБА_3 . І так як перебіг шестимісячного строку пред'явлення претензії до спадкоємців починається з моменту, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, позивач за вказаних обставин дотримався вказаного строку, оскільки одразу після отримання повідомлення про смерть боржника вчинив вказані дії.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Войтовича Є. М. задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про скасування заочного рішення суду від 25 грудня 2023 року в справі за позовом ТОВ «АНСУ» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємця. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Войтовича Є. М. про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2023 року в справі за позовом ТОВ «АНСУ» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємця залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Войтовича Є. М. задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2023 року - скасовано. Прийнято у цій справі нову постанову, якою: «Позов ТОВ «АНСУ» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємця залишено без задоволення. Стягнуто з ТОВ «АНСУ» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 11015,43 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
вимога кредитодавця про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0135/07/07-КЕ квітня 20 квітня 2007 року вже захищена в судовому (примусовому) порядку;
матеріали справи не містять доказів про звернення ТОВ «АНСУ» з заявою про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні з ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 ;
колегія суддів зауважила, що позичальником за договором № 0135/07/07-КЕ 20 квітня 2007 року, право вимоги за яким набуло ТОВ «АНСУ», була тільки ОСОБА_2 ;
за договором № 1274-Ф про відступлення прав вимоги від 09 жовтня 2018 року, ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило ТОВ «АНСУ» права вимоги до позичальників та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору;
згідно з додатком № 1 до договору № 1274-Ф, боржником товариства стала ОСОБА_2 , відомості про боржника ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 у додатку відсутні. Отже, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «АНСУ» набуло право вимоги до ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 ;
разом з тим, звертаючись із позовом, ТОВ «АНСУ» просило суд стягнути повну суму заборгованості за договором № 0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року в розмірі 488664,77 грн з ОСОБА_1 , в той час як рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2011 року стягнуто цю суму солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
таким чином, за наявності відкритого виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за договором № 0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року в розмірі 488 664,77 грн, стягнення цієї ж суми заборгованості за тим же самим договором може призвести до подвійного стягнення;
натомість матеріали справи не містять доказів оскарження постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника, з огляду на її передчасність, оскільки виконавець не замінював боржника за наявності спадкоємця, для подальшого примусового виконання рішення суду, тому пред'явлення вимоги про стягнення боргу кредитором спадкодавця у цій справі не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, а заявлені вимоги до ОСОБА_1 не обґрунтовані та не відповідають критеріям ефективного судового захисту й задоволення такої вимоги не відновлює порушені права позивача та не встановить між сторонами правової визначеності;
колегія суддів вважала помилковим застосування судом першої інстанції правого висновку Верховного Суду України в частині того, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена, задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена, адже правовідносини у цій справі не стосуються звернення стягнення предмет іпотеки чи застави.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2024 року ТОВ «АНСУ» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом Кононова І. К. , в якій просило скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, залишити в силі заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не врахував посилання позивача на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 02 жовтня 2019 року по цивільній справі № 636/2726/16-ц (провадження № 61-21364св18), відповідно до якої кредитор має право обирати один з усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року № 61-5552свп18;
чинна на дату закінчення виконавчого провадження № 66013682 (27 липня 2021 року) редакція статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт третій частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для її оскарження;
в оскарженому рішенні судом апеляційної інстанції взагалі не зроблено аналіз щодо обраного позивачем способу захисту шляхом стягнення заборгованості в межах вартості успадкованого майна чи шляхом звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, на підставі абзацу другого частини другої статті 1282 ЦК України;
судом апеляційної інстанції не враховано долучену до позовної заяви ухвалу Шевченківвського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року у цивільній справі № 2-66/11 про заміну сторони стягувача з примусового виконання рішення ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «АНСУ». Зазначене судове рішення чинне та доводить наявність у позивача прав вимоги до ОСОБА_3 . Права вимоги позивача до відповідача доводиться свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 травня 2020 року, зареєстроване в реєстрі за № 634, копія якого біла долучена до позовної заяви. Висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності доказів наявності прав вимоги позивача до відповідача є необґрунтованим;
також незрозумілим є висновок суду щодо можливого подвійного стягнення, при цьому він не містить посилання на норми чинного законодавства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 336/771/22 та витребувано справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ТОВ «АНСУ» про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відмовлено.
У грудні 2024 року матеріали справи № 336/771/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 грудня 2024 року зазначено, що аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що аргументи ТОВ «АНСУ» щодо касаційного оскарження судових рішень є обґрунтованими і на підставі підпункту «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню. Касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження - суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 636/2726/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 61-5552свп18, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 20 квітня 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладений договір № 0135/07/07-КЕ, на підставі якого позичальник отримала кредит в сумі 45 000 дол. США на строк до 19 квітня 2012 року.
20 квітня 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 146, за умовами якого поручитель прийняв на себе відповідальність за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк «Форум» 448 664,77 грн заборгованості за договором кредиту № 0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року.
На підставі договору № 1274-Ф від 09 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги, ТОВ «АНСУ» набуло право вимоги за кредитним договором № 0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 серпня 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Хамулі Н. Г. заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 січня 2019 року означені особи відкликали заяви про прийняття спадщини. 15 січня 2019 року, вказані спадкоємці відмовились від прийняття спадщини.
08 лютого 2019 року ОСОБА_1 направив до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н. Г. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
08 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_3 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року сторону виконавчого провадження з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року ПАТ «Банк Форум» замінено ТОВ «АНСУ».
30 листопада 2020 року судом поновлено строк пред'явлення виконавчих листів з виконання вказаного рішення до виконання.
Виконавчі листи з виконання рішення суду видані Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 16 червня 2021 року.
На підставі заяви від 01 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З. А. від 07 липня 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості за кредитним договором в сумі 488664,77 грн.
На підставі постанови приватного виконавця від 27 липня 2021 року виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором закінчено у зв'язку із смертю боржника.
Виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості за кредитним договором в сумі 488 664,77 грн перебуває на примусовому виконанні.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року в справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18) зроблено висновок, що «відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами. Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв'язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим. Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) вказано, що «задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що має місце порушення права позивача на своєчасне отримання кредитних коштів, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов'язань, а сам обов'язок по поверненню кредитних коштів не є нерозривно пов'язаним з особою померлого боржника, відповідачі є спадкоємцями, розмір заборгованості за договором не перевищує вартість спадкового майна. Крім того, суди вірно вказали, що ПАТ «Альфа-Банк» дізнався про відкриття спадщини лише після свого звернення у лютому 2016 року до суду першої інстанції із позовними вимогами про стягнення з померлого боржника заборгованості, а тому не пропустило строк, встановлений статтею 1281 ЦК України».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц (провадження № 14-99цс21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимог. Разом з тим зазначена норма не конкретизує способів звернення стягнення на майно та не передбачає можливості звернути стягнення на майно, отримане спадкоємцями, шляхом визнання на нього права власності за кредитором, а лише встановлює обов'язок суду в разі пред'явлення відповідного позову та доведення його підстав звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) вказано, що «Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)). Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109))».
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року в справі № 758/8549/15-ц (провадження № 61-8438св18)).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 ЦК, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21) зазначено, що: «одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18) вказано, що «встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_6 його дочкою ОСОБА_3, наявність спадкового майна, суд відмовив у позові з огляду на відсутність в прохальній частині позову переліку спадкового майна. У той же час, суд не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 202/6453/23 (провадження № 61-3821св24) зазначено, що «апеляційний суд не звернув увагу на те, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів; застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі; апеляційний суд не врахував, що законодавець не пов'язує можливість кредитора спадкодавця звернутися з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця із оскарженням чи / не оскарженням постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження. За таких обставин апеляційний суд по суті рішення суду першої інстанції не переглянув і зробив передчасний висновок його скасування та відмову в позові. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
позивач як кредитор спадкодавця звернувся з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця;
суд першої інстанції вважав, що існують підстави для стягнення боргу зі спадкоємця;
апеляційний суд, натомість, у задоволенні позову відмовив, оскільки вимога кредитодавця про стягнення заборгованості за кредитним договором вже захищена в судовому (примусовому) порядку; матеріали справи не містять доказів про звернення ТОВ «АНСУ» з заявою про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні з ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 ; матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «АНСУ» набуло право вимоги до ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 ; за наявності відкритого виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за договором, стягнення цієї ж суми заборгованості за тим же самим договором може призвести до подвійного стягнення; матеріали справи не містять доказів оскарження постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника, тому пред'явлення вимоги про стягнення боргу кредитором спадкодавця у цій справі не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, а заявлені вимоги до ОСОБА_1 не обґрунтовані;
апеляційний суд не звернув уваги на те, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів; застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі;
апеляційний суд не врахував, що законодавець не пов'язує можливість кредитора спадкодавця звернутися з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця із оскарженням чи / не оскарженням постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.
За таких обставин апеляційний суд по суті рішення суду першої інстанції не переглянув та зробив передчасний висновок про його скасування та відмову в позові. Тому постанову апеляційного суду слід скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року скасувати.
Справу № 336/771/22 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко