Ухвала від 27.02.2026 по справі 905/2030/19

УХВАЛА

27 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 905/2030/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" (вх. № 655/2026)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2026

та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 (в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" заінтересованою особою стосовно боржника)

у справі № 905/2030/19

за заявою Приватного підприємства "Маріната"

до Приватного акціонерного товариства "Геркулес"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Геркулес"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 06.05.2020.

02.12.2020 Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу за результатами попереднього засідання у справі № 905/2030/19 та визнано кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Геркулес".

16.09.2025 ухвалою Господарського суду Донецької області визнано заінтересованими особами стосовно боржника - Приватного акціонерного товариства "Геркулес" у справі № 905/2030/19: Приватне підприємство "Украинський продукт"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стіл Трейдінг"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський маслосирзавод".

08.01.2026 постановою Східного апеляційного господарського суду (повну постанову складено 03.11.2025) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі №905/2030/19 залишено без змін.

08.02.2026 (через підсистему "Електронний суд") Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі № 905/2030/19 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" заінтересованою особою стосовно боржника; прийняти в цій частині нове рішення про відмову у визнанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" заінтересованою особою стосовно боржника

Також скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 905/2030/19.

09.02.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, підставою касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та ухвали Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі № 905/2030/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" зазначило пункт 1 та пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пославшись при цьому на підставу, передбачену частиною третьою статті 310 цього Кодексу.

За доводами касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права та прийняті необґрунтовані судові рішення на підставі недопустимих доказів без встановлення належними і допустимими доказами дійсних обставин справи, без урахування висновків Верховного Суду.

При цьому скаржник викладає зміст норм статтей 13, 74, 75, 76-79, 86, 91 ГПК України, посилається на окремі постанови Верховного Суду та цитує їх висновки (щодо принципу змагальності сторін, преюдиції, обов'язку суду оцінювати докази, що містяться у справі, підвищеного стандарту доказування), проте належним чином не обґрунтовує та не доводить, що суди попередніх інстанцій не врахували цих висновків у справі, що розглядається.

За оцінкою Суду, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" посилання мають загальний характер, фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновками судів щодо їх допустимості і значення для вирішення спору. Проте такі доводи касаційної скарги не є належним і достатнім обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржником не було враховано, що у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципів диспозитивності, рівності та змагальності в господарському судочинстві.

З огляду на зазначене, Товариству з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Крім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3328 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі № 905/2030/19 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" заінтересованою особою стосовно боржника, скаржнику належало сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3 328 х 0,8).

У порушення зазначених вимог скаржником до касаційної скарги не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови, що заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).

Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).

У цій справі в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" посилається на скрутний фінансовий стан, зазначаючи, що за 9 місяців 2025 року збиток склав - 4 703 тис грн, а також на правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Нальбант та інші проти Туреччини" та у постанові Великої Палати Верховного Суду 21.01.2026 у cправі № 925/1293/19 (про недопустимість обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи). При цьому скаржник звертає увагу суду, що вимога відстрочити сплату судового збору не є зловживанням правом, оскільки не просить звільнити від сплати судового збору повністю, а просить здійснити відстрочення та планує добросовісно сплатити судовий збір.

Надавши оцінку наведеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" доводам, колегія суддів дійшла висновку, що вони не доводять об'єктивної неможливості сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою, оскільки не містять жодних доказів на своє підтвердження.

Частиною третьою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд акцентує, що при зверненні з вимогою про відстрочення сплати судового збору необхідним є надання актуальної та комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника, зокрема, актуальної фінансової звітності (балансу) за останні звітні періоди, довідок банківських установ щодо залишків коштів на рахунках, відомостей про наявність/відсутність майна, дебіторської заборгованості чи інших активів товариства тощо.

Самі лише твердження про скрутний фінансовий стан, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження реальної фінансової неспроможності боржника сплатити судовий збір у встановленому порядку, не є підставою для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" не надано жодних доказів його скрутного фінансового стану і неспроможності сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою,

Крім того, звертаючись до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.

У зв'язку з наведеним, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Таким чином, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:

1) надати документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн;

2) належним чином обґрунтувати визначену ним підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржнику слід враховувати, що він має лише конкретизувати та належно обґрунтувати підставу касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно в межах строку на касаційне оскарження.

При цьому Верховний Суд зазначає, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно надіслати учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі № 905/2030/19 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" заінтересованою особою стосовно боржника.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.09.2025 у справі № 905/2030/19 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" заінтересованою особою стосовно боржника ? залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк