27 лютого 2026 року Справа № 926/730/26
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка Віталій Володимирович, розглянувши матеріали
за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , с. Кулішівка Дністровського району Чернівецької області
про неплатоспроможність
24.02.2026 через систему “Електронний суд» надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість, яка виникла за період 2022-2023 років, перед 10 фінансовими установами у розмірі 181313,78 грн, керуючим реструктуризацією просить призначити арбітражного керуючого Мотальову-Кравець В.Ю.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026, заяву передано на розгляд судді Дутці В.В.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства наведено вичерпний перелік підстав для звернення з заявою про відкриття провадження, а саме: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
При цьому, як зазначає Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі №911/2308/23, задля отримання бажаного результату боржник, серед іншого, зобов'язаний : "... повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п.3 ч.2 ст.116 Кодексу), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо".
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 як на підставу звернення з заявою зазначає п.2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п.4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник посилається на загальновідомі факти такі як: військова агресія рф проти України, щомісячна девальвація, збільшення інфляції з початку 2022 року, відсутність динаміки зростання власних доходів боржника, а також зобов'язання щодо оплати комунальних платежів, купівлі споживчих товарів та продуктів харчування, утримання сім'ї з двома дітьми та сплата аліментів унеможливлює виконання боржником кредитних зобов'язань.
Однак, посилання боржника на скрутний фінансовий стан, недостатність доходів та важку економічну ситуацію в країні пов'язану з введенням військового стану, суд не приймає, та як зазначені факти є загальновідомими та розповсюджуються на усіх громадян України. Зазначене не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відтак, заявник повинен зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника та вказують на настання загрози його неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази. Проте, відповідних обставин заявник не зазначив та відповідних доказів у підтвердження до своєї заяви не долучив.
З приводу посилання заявника на п.2 ч.2 ст. 115 КУзПБ як на підставу звернення, суд зазначає наступне.
Як вбачається з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Належними доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У постанові Верховного Суду від 08.11.2022 по справі №909/937/21 зазначено наступне “При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання».
У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19 наведено правовий висновок, відповідно до якого факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника.
Заявник не надає доказів, які підтверджують саме припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення.
Виписки по рахункам заявника такими не є, та не відображають інформацію щодо припинення погашення кредитів по кожному з кредитних зобов'язань та не містять належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення.
Боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (з усіма складовими), тощо).
Суд звертає увагу, що надання лише частково розрахунків заборгованості, не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами, що підтверджують обставини того, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців. Боржником не визначено дати припинення погашення платежів перед кожним з кредиторів та не надано доказів, що ці обставини підтверджують.
За викладених обставин, боржником не виконано обов'язок щодо надання доказів припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належних розрахунків заборгованості та зазначенням строків припинення погашення.
Суд зазначає, що саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог у відповідності до вимог частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, якими є грошові зобов'язання боржника перед кожним з кредиторів.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 116 КУзПБ, до заяви додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
При дослідженні конкретизованого списку кредиторів та боржників з наданими договорами, судом виявлено ряд недоліків, що потребують виправлення, зокрема.
До переліку договорів додано договір з ТОВ “Мілоан» від 19.06.2023 та лист, яким підтверджується факт наявності договору між сторонами і суми боргу, однак в конкретизованому списку відомості про даного кредитора відсутні, натомість вказано лише договір з ТОВ “Мілоан» від 14.02.2022. Аналогічна інформація стосується і кредитора ТОВ “Авентус Україна», щодо якого є дані в конкретизованому списку лише щодо договору від 23.05.2023, тоді як матеріали заяви містять також договір і від 04.05.2022.
Крім цього, судом звернуто увагу, що заявником долучено судовий наказ по справі №727/1897/23 від 30.10.2023 року про стягнення аліментів з боржника на користь ОСОБА_2 . Проте у конкретизованому списку кредиторів відсутні відомості щодо ОСОБА_2 .
Як вбачається з інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень у боржника наявна заборгованість перед кредитором ТОВ ФК “Ріальто» (№ АСВП 79591165 від 14.11.2025). Однак, у конкретизованому списку кредиторів відсутні відомості щодо даного кредитора.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Водночас згідно з п. 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня складає 3328 грн, відтак, винагорода керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень становить 49 920 грн (3328,00 грн х 5 х 3 місяці = 49920,00 грн).
Суд встановив, що до заяви додано договір про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність від 05.02.2026 укладений між боржником та арбітражним керуючим Мотальовою-Кравець В.Ю.
Згідно п. 3.2 договору від 05.02.2026 виплата основної грошової винагороди арбітражному керуючому за цим договором здійснюється боржником безготівковим платежем на депозитний рахунок відповідного господарського суду за місцем реєстрації боржника.
За змістом п.3.4. договору, сторони домовилися, що оплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого за цим договором в розмірі 49920,00 грн здійснюється боржником у строк до 05.07.2026 року включно.
Відповідно до п. 5.1 даний договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами (зокрема і підписання електронним цифровим підписом) та діє до закриття провадження у судовій справі про неплатоспроможність та/або до виконання боржником повної оплати у відповідності з цим договором основної грошової винагороди арбітражному керуючому.
До матеріалів заяви додано квитанцію від 07.08.2024 про авансування винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок Господарського суду Чернівецької області в сумі 7570,00 грн.
Отже, вказаними умовами Договору до його виконання фактично залучено Господарський суд Чернівецької області, який виступає як особа, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявника, призначені для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Проте, з огляду абз. 6 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд зазначає, що сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного Договору суду є таким, що не узгоджується із цими приписами КУзПБ.
Таким чином, зазначений договір в цій частині не відповідає вимогам законодавства стосовно надання копії угоди з арбітражним керуючим про виконання ним повноважень у справі про банкрутство до її закриття у випадку відсутності авансування передбаченої винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду, або доказів авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому в розмірі 42350,00 грн (49920,00 - 7570,00).
Отже, аналіз умов укладеного між арбітражним керуючим Мотальовою-Кравець В.Ю. та ОСОБА_1 договору від 05.02.2026 дозволяє дійти висновку про його невідповідність вимогам п.1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником.
Водночас представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
У свою чергу, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За змістом п. п. 4, 7, 9 ч. 1 ст. 20 названого Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Проаналізувавши зазначені положення можна зробити висновок, що представник заявника (боржника) має професійне право складати, підписувати та подавати відповідну заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посвідчувати відповідні копії документів, які долучаються до такої заяви.
Частиною 5 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Електронна копія оригіналу паперового документа (фотокопія) - візуальне подання паперового документа в електронній формі, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа, відповідність оригіналу та правовий статус якого засвідчено кваліфікованою електронною печаткою установи (п.п. 8 п. 6 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55).
Ураховуючи зазначене та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, відповідність копії паспорту, облікових карток заявника, оригіналам таких документів, повинна підтверджуватися підписом особи, в якої ці документи знаходяться.
Із матеріалів заяви вбачається, що до заяви додано копію паспорту та ідентифікаційного коду, який не завірений особисто заявником, тобто ОСОБА_1 , а тому враховуючи вищенаведене, не може бути прийнятий судом до уваги.
Згідно ч.3 ст.37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
У відповідності до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом 5-ти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановлює спосіб і строк усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо ж позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення вказаних у ній недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,-
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
2. Заявнику у строк протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали усунути названі недоліки, шляхом подання до Господарського суду Чернівецької області:
- засвідченого в установленому порядку паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;
- доказів авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому в сумі 42350,00 грн або угоди з обраним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство, укладеної у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку;
- уточненого конкретизованого списку кредиторів і боржників відносно таких кредиторів як ТОВ “Мілоан» та ТОВ “Авентус Україна», ТОВ ФК “Ріальто» та ОСОБА_2 ;
- доказів в підтвердження існування інших обставин, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності);
- доказів на підтвердження припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Ухвала підписана 27.02.2026.
Суддя В.В.Дутка