29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"27" лютого 2026 р. Справа № 5/530-03
Господарський суд Хмельницької області у складі: головуючий суддя Димбовський В.В., суддя Музика М.В., суддя Муха М.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. №05-22/1804/26) про відвід колегії суддів від участі у розгляді справи №5/530-03
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, м. Вінниця (Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області, м. Жмеринка Вінницької області)
до відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор", м. Жмеринка Вінницької області
про визнання банкрутом
У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №5/530-03 за заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, м. Вінниця про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор", м. Жмеринка Вінницької області.
Ухвалою суду від 16.02.2026р. до розгляду в судовому засіданні призначено клопотання про затвердження винагороди ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" та понесених витрат, звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
26.02.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. №05-22/1804/26) про відвід колегії суддів: головуючого судді Димбовського В.В., судді Мухи М.Є., судді Музики М.В. від участі у розгляді справи №5/530-03.
В обгрунтування поданої заяви ОСОБА_1 наводить обставини, які, на його думку, викликають сумнів у неупередженості колегії суддів в даній судовій справі, а саме:
- здійснена суддівська неповага до учасників судової справи - виключно до Резніка І.І., який із урахувань рішення Європейського суду з прав людини "Резнік І.І. проти України" справа №68710/10 від 12.10.2017р. по матеріалам справи №5/530-03 намагається більше 23 років відновити свої права, по судовим рішенням держави Україна, що допущені до негайного виконання;
- повністю ігноруються висновки рішення Європейського суду з прав людини "Резнік І.І. проти України" справа №68710/10 від 12.10.2017р.;
- створені неприємні відносини з ОСОБА_1 , наслідком яких є не призначення пенсій ОСОБА_1 через Пенсійний фонд України, для цього колегією суддів ставляться судові рішення щодо неповернення незаконно отриманих коштів в ліквідаційну процедуру ВАТ "Жмеринського заводу "Сектор";
- приймаються різні по суті законодавства судові рішення в межах одних і тих підстав та розгляду (справа, що розглядалася даною колегією суддів №5/530-03 (924/1244/20), та судове рішення колегії суддів Яроцького А.М., по цій же справі №5/530-03 (924/1244/20));
- створені передумови, щоб на протязі 7 років по судовим рішенням, що поставлені даною колегією суддів судові рішення піддавалися апеляційному та касаційному оскарженню, що створило затягування розгляду даної справи;
- не дотримані колегією суддів імперативні норми Конституції України;
- не дотримані норми статті 13 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", норми статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів";
- не дотримані висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду України, згідно яких колегія суддів відступає від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України із зазначених правовідносин.
Розглянувши заяву (вх. №05-22/1804/26) про відвід колегії суддів: головуючого судді Димбовського В.В., судді Мухи М.Є., судді Музики М.В. від участі у розгляді справи №5/530-03, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
В обґрунтування поданої заяви про відвід заявник наводить наступні обставини: колегія суддів згідно своїх судових рішень навмисно зайняла протизаконну вироблену позицію в цій справі із метою захисту лише дій влади та створила ситуацію, що прийняті рішення повинні піддаватися апеляційному та касаційному оскарженню, що фактично стало навмисним затягуванням судового процесу. Вказує, що висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій по справі №5/530-03 не взяті даною колегією суддів до уваги. Все це, на думку заявника, викликає недовіру до даної колегії суддів та створила в Резніка І.І. особисті неприємні відносини із роботою даної колегії, оскільки винесені даною колегією рішення потребують значного часу на підготовку скарг, щоб скасувати незаконні рішення.
На думку заявника, колегія суддів безпідставно відкрила провадження щодо затвердження ліквідаційного балансу ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", без перевірки того, що не всі кредитори отримали документи, як того вимагають основи ГПК України. Стверджує, що кредитор ОСОБА_1 не отримав пакет документів, по яким призначено судове засідання в даному суді, хоча Резніком І.І. подана відповідна заява до суду із цього питання, в тому числі і щодо сканування таких документів в судову справу.
Як вважає заявник, дії колегії суддів зводять нанівець частину першу статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка полягатиме в умисному або внаслідок недбалості незаконній відмові в доступі до правосуддя, у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.
В обгрунтування своїх доводів заявник також наводить перелік практики Європейського суду з прав людини, яка стосується рішень проти України. Вважає, що дії колегії суддів являються грубим та навмисним порушенням рішень Конституційного Суду України, відмічаючи, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Відмічає, що згідно пункту шостого Основних принципів щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін. Кредитор ОСОБА_1 вважає, що дії колегії суддів не відповідають практиці Європейського суду з прав людини та статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист. Вказує, що фактично головуючий по справі порушив правові позиції судочинства, на яких базується кримінальне судочинство, та не врахував для вчинення власних дій принципи Європейського суду з прав людини, а саме те, що навіть видимість може бути важливою, а правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться. Тому, будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Викладені в заяві обставини викликають у заявника сумніви щодо неупередженості колегії суддів: головуючого судді Димбовського В.В., судді Мухи М.Є., судді Музики М.В. під час розгляду справи №5/530-03.
Проаналізувавши наведені у заяві про відвід підстави, дослідивши матеріали справи, відмічається, що суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Таку суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Згідно з частиною третьою статті 198 Господарського процесуального кодексу України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волчлі проти Франції"). Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
При цьому, судом враховується, що надмірний формалізм при застосуванні процедурних правил під час вирішення поданих клопотань може бути підставою для позбавлення сторони права на доступ до суду та містити ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Частина 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).
З врахуванням наведеного вище, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією України і Законами України.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001р. №6-рп/2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково Законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Незгода сторони з рішеннями колегії суддів не може свідчити про існування упередженості колегії суддів в розгляді відповідної справи та не є підставою для відводу суддів від розгляду даної справи №5/530-03.
Судом враховується, що Європейським судом з прав людини у рішенні по справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Право на незалежний і безсторонній суд гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Газета Україна-Центр проти України", no.16695/04, від 15.07.2010).
Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Отже, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу колегії суддів.
Наведені у заяві ОСОБА_1 обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, для відводу колегії суддів: головуючого судді Димбовського В.В., судді Мухи М.Є., судді Музики М.В. від участі у розгляді справи №5/530-03.
Доказів, передбачених вимогами ст.ст. 35-36 ГПК України, що слугували б підставою для відводу колегії суддів у справі №5/530-03 заявником не подано, а судом під час розгляду заяви не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_1 заяви (вх. №05-22/1804/26) про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Димбовського В.В., судді Мухи М.Є., судді Музики М.В. від участі у розгляді справи №5/530-03.
За правилами ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги викладене вище, заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Димбовського В.В., судді Мухи М.Є., судді Музики М.В. у справі №5/530-03 необхідно передати іншому складу суду, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Визнати відвід колегії суддів у складі головуючого судді Димбовського В.В., судді Мухи М.Є., судді Музики М.В. від участі у розгляді справи №5/530-03 необгрунтованим.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Димбовського В.В., судді Мухи М.Є., судді Музики М.В. у справі №5/530-03 іншому складу суду, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 27.02.2026р. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).
Головуючий суддя Димбовський В.В.
Суддя Муха М.Є.
Суддя Музика М.В.