вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2026 р. Справа № 918/201/26
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" про забезпечення позову у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24"
до Рівненської міської ради
до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради
до ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради, до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та до ОСОБА_1 в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради № 4513 від 14.03.2024 р. "Про приватизацію нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 шляхом продажу на аукціоні" із змінами внесеними рішенням Рівненської міської ради № 5307 від 22.08.2024 р.;
- визнати недійсним, укладений 13.03.2025 року між Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_1 Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 18,8 кв.м, що розташовані на першому поверсі в чотирнадцятиповерховому житлового будинку на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сергатюк О.В. р. №183 та витребувати у ОСОБА_1 нежитлові приміщення загальною площею 18,8 кв.м, що розташовані на першому поверсі в чотирнадцятиповерховому житловому будинку, зазначені на технічному плані літерою "А-14" на АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Рівненської міської ради є незаконним, а укладений на його підставі договір купівлі-продажу недійсним, як такі що порушують права співвласників житлового будинку на допоміжні приміщення будинку, а також права співвласників будинку на користуваннями місцями загального користування - протирадіаційним укриттям. Спірні приміщення відносились до спільного майна багатоквартирного будинку, вони були спільною сумісною власністю власників квартир та не підлягали включенню до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації та відчужені фізичній особі, оскільки це є втручанням у право власників квартир на мирне володіння спільним майном багатоквартирного будинку. Позивач вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу суперечить суспільним інтересам, оскільки створює перешкоди членам ОСББ "Небесна Сотня-24" у користуванні приміщеннями загального користування - об'єкту цивільного захисту - укриття. Тому договір купівлі-продажу від 13.03.2025 р. не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215, 382 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", ст. 32 Кодексу цивільного захисту України і є недійсним.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "11" березня 2026 р.
26.02.2026 року Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до якої просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: нежитлові приміщення загальною площею 18,8 кв.м, що розташовані на першому поверсі в чотирнадцятиповерховому житловому будинку на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2065593056101, які належать ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" зазаначає, що існує загроза відчуження спірного майна відповідачем, який має документи про право власності на своє ім'я, тому довідавшись про звернення Об'єднання до суду, може безперешкодно розпорядитися цим майном, що утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. При цьому, як зазначає позивач, новий власник ( ОСОБА_1 ) вже пропонує продати його третім особам, зокрема власникам сусідніх нежитлових приміщень, що розташовані у будинку.
Розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано ст. 136-146 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 р. у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 р. у справі № 916/2239/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 р. у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 р. у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 р. у справі № 925/1316/22.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 р. у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 р. у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 р. у справі № 904/4710/21.
Обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 р. у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 р. у справі № 906/1162/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 р. у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Визначення таких понять, як арешт майна та заборона на відчуження майна, містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 р. у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном. Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.
У постанові від 19.12.2024 р. у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23.
При цьому можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22).
Обрання належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, - ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 р. у справі № 904/2357/20).
Предметом заявленого позову (серед інших) є вимога позивача про витребування у відповідача - ОСОБА_1 нежитлових приміщень загальною площею 18,8 кв.м.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що Рівненська міська рада не маючи права на відчуження майна вже реалізувала це спірне майно, а новий власник пропонує його продати третім особам, зокрема власникам сусідніх нежитлових приміщень, що розташовані у будинку.
У разі задоволення позовних вимог відповідач - ОСОБА_1 втрачає право власності на спірне майно та повинен буде повернути це майно. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи, фактичний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_1 може розпорядитись своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, ОСОБА_1 , дізнавшись про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
Подані до заяви докази в їх сукупності, дають підстави стверджувати, що відповідач за позовом - ОСОБА_1 має можливість в будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неефективності судового рішення та неможливості його виконання, зокрема в частині витребування спірного майна з володіння ОСОБА_1 (у разі задоволення такого позову).
Таким чином, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння відповідача - ОСОБА_1 (у разі задоволення такого позову).
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Зазначений захід забезпечення позову не завдає шкоди відповідачу, адже не позбавляє його прав на володіння та користування майном, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам, передати нерухоме майно в оренду, заставу, змінити його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділити, виділити чи об'єднати.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об'єкта у відповідному правовому статусі) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
За таких умов вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент звернення до суду стану, відтак відсутні підстави вважати, що права відповідачів будуть порушені та недотриманий баланс інтересів учасників справи.
За змістом ч. 5, ч. 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частиною першою статті 141 ГПК України визначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (ч. 3 ст. 141 ГПК України).
Враховуючи диспозитивний характер застосування інституту зустрічного забезпечення, у даному випадку відсутні обов'язкові підстави для його застосування, оскільки обрані заходи забезпечення до позову не завдають будь-яких збитків чи негативних наслідків відповідачам.
Крім того, вжиті судом заходи забезпечення позову за своєю юридичною природою є тимчасовими - на період вирішення спору, з метою запобігання розширенню кола осіб, прав і інтересів яких може стосуватись вирішення спору та зупинення вчинення під час розгляду спору дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а у разі встановлення, за результатами розгляду позову, що підстави для задоволення заявлених вимог відсутні, запроваджена судом заборона не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, адже встановивши зазначені обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи, в тому числі з власної ініціативи, як то передбачено приписами статті 145 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 144 ГПК України).
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет позову, коло учасників спору та обраний позивачем захід забезпечення позову, суд дійшов висновку про обргунтованість заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136 - 141, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: нежитлові приміщення загальною площею 18,8 кв.м, що розташовані на першому поверсі в чотирнадцятиповерховому житловому будинку на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2065593056101, які належать ОСОБА_1 .
3. Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Небесна Сотня-24" (33013, м. Рівне, вул. Небесної Сотні, буд. 24, код ЄДРПОУ 40538767).
5. Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
6. Ухвала набирає законної сили "27" лютого 2026 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Ухвала може бути пред'явлена в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в строк до "27" лютого 2029 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк