65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
(додаткова)
"26" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4970/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-261/26 від 16.02.2026) представника Фермерського господарства «КОЛОС-2021» про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/4970/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» (67640, Одеська обл., Одеський район, с. Градениці, вул. Центральна, буд. 87; код ЄДРПОУ 24775415)
до відповідача - Фермерського господарства «КОЛОС-2021» (67641, Одеська обл., Одеський район, с. Троїцьке, вул. Дністровська, буд. 58; код ЄДРПОУ 43734072)
про витребування майна,
У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/4970/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» до Фермерського господарства «КОЛОС-2021» про витребування майна.
Ухвалою від 11.02.2026 позову залишено без розгляду.
16.02.2026 представник відповідача подав до суду заву, в якій просить суд в порядку ст. 130 ГПК України ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача 26 500,00 грн витрат на правничу допомогу. У якості доказів понесення відповідачем витрат на правничу допомогу до суду надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.12.2025 № 19/1/2025 з додатками № 1 «Гонорар» та № 2 «Акт приймання-передачі наданих послуг» від 16.02.2026.
Ухвалою від 17.02.2026 прийнято до розгляду заяву (вх. № 2-261/26 від 16.02.2026) представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи, запропоновано позивачу до 25.02.2026 надати до суду заяву із письмовими поясненнями та/або запереченнями щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.
25.02.2026 представник позивача подав до суду письмові заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення. Свої заперечення представник позивача мотивує безпідставним завищенням вартості адвокатських послуг, невідповідністю їх розміру складності справи, а також тим, що спір фактично виник внаслідок неправильних дій відповідача, які виявилися у тому, що Фермерське господарство «КОЛОС-2021» залишило без відповіді адвокатських запит представника позивача, надісланий ще до подачі позову, який стосувався отримання інформації та документів щодо відчуження спірного майна третім особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 цієї ж статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 41661/25 від 29.12.2025) відповідач повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат відповідача по цій справі складає 50 000,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу. Також вказав, що детальний опис виконаних робіт і наданих послуг з професійної правничої допомоги разом з відповідними доказами буде надано до суду протягом 5-ти днів з дня винесення рішення по справі.
Ухвалу про залишення позову без розгляду було постановлено 11.02.2026, а заяву про ухвалення додаткового рішення подано до суду 16.02.2026, тобто з додержанням процесуального строку.
В цій заяві представник відповідача покликається на положення ч. 5 ст. 130 ГПК України, відповідно до якої, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Так, статтею 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, а саме випадків, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).
Норми частини п'ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
При цьому за змістом цієї норми однією із умов для компенсації відповідачу, здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії позивача, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22.
Водночас, оскільки частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
Отже, у разі залишення позову без розгляду, відповідач, посилаючись на частину п'яту статті 130 ГПК України, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Водночас, обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 3 статті 13, ч. 1 статті 74 ГПК України).
Тобто стороні, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні й чим це підтверджується тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
Так, суд насамперед має перевірити доводи відповідача щодо необґрунтованих дій позивача, пов'язаних із поданням позову та його розглядом, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Близька за змістом позиція наведена у постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21 зазначив, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд встановив, що у заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача лише посилається на ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України.
Конкретних необґрунтованих дій позивача, у зв'язку з якими, на думку відповідача, мають бути компенсовані витрати на правничу допомогу, заява не містить.
Разом з тим суд зазначає, що саме відповідач, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, мав визначити як вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, так і її мотиви, з наведенням при цьому конкретних необґрунтованих дій позивача, які, на думку відповідача, є підставою для компенсації на його користь витрат на правничу допомогу в порядку ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, адже тягар доказування наявності таких дій, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 14 ГПК України, покладається на саме на відповідача, в той час як суд позбавлений можливості сам визначати підстави звернення з відповідною заявою, адже господарське судочинство, крім принципу диспозитивності, будується також і на принципі змагальності.
Враховуючи вищевикладене, оскільки представник відповідача не конкретизував необґрунтованих дій позивача, з якими він пов'язує необхідність компенсації понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 2, 13, 14, 74, 130, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви (вх. № 2-261/26 від 16.02.2026) представника Фермерського господарства «КОЛОС-2021» про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/4970/25 - відмовити.
Додаткова ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повну додаткову ухвалу складено та підписано 26.02.2026.
Суддя Р.В. Волков