65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"27" лютого 2026 р. Справа № 916/4533/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Арутюнян Кероба Лендрушовича про забезпечення позову у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Арутюнян Кероба Лендрушовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (код ЄДРПОУ 00131713, 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б)
про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування рішення
Позивач фізична особа-підприємець Арутюнян Кероб Лендрушович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", в якому просить:
- визнати неправомірними дії Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", пов'язані зі складанням акту про порушення № 8010255 від 02.04.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" з розгляду акта про порушення № 8010255 від 02.04.2024, яке оформлене протоколом №57/12 від 27.06.2024 про нарахування заборгованості за необліковану електричну активну енергію у розмірі 490458,84 грн.
Ухвалою суду від 08.12.2025 позовну заяву фізичної особи-підприємця Арутюнян Кероба Лендрушовича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; вирішено інші процесуальні питання.
25.02.2025 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду Одеської області від 19.02.2026 про примусове виконання судового рішення від 06.10.2025 у справі № 916/2987/25 про стягнення з фізичної особи-підприємця Арутюнян Кероба Лендрушовича на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" заборгованості у загальному розмірі 571299,89 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4533/25.
В обґрунтування підстав подання до суду цієї заяви позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі № 916/2987/25 позовну заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" було задоволено повністю та стягнуто з фізичної особи-підприємця Арутюнян Кероба Лендрушовича на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 490458,84 грн., 3 % річних у розмірі 13812,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 67028,57 грн., судовий збір у розмірі 6855,60 грн.
На виконання означеного рішення Господарським судом Одеської області 19.02.2026 було видано відповідний наказ.
Позивач стверджує, що підставою для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" в межах справи №916/2987/25 слугувало рішення комісії Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" з розгляду акту про порушення № 8010255 від 02.04.2024, яке оформлене протоколом №57/12 від 27.06.2024.
Рішення комісії, яке оформлене протоколом, та дії, пов'язані зі складанням акту про порушення № 8010255 від 02.04.2024, позивач оскаржує в межах цієї справи.
Позивач зазначає, що у разі задоволення судом позовних вимог ФОП Арутюняна К.Л. у справі № 916/4533/25, дії щодо складання АТ "ДТЕК Одеські електромережі" акту про порушення №8010255 від 02.04.2024 будуть визнані неправомірними, а протокол № 57/12 від 27.06.2024 скасовано. В такому випадку, основні документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги (акт про порушення №8010255 від 02.04.2024 та протокол № 57/12 від 27.06.2024) стануть недопустимими доказами по справі № 916/2987/25 в розумінні ст. 77 ГПК України, а тому позивач вважає, що негайне виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі №916/2987/25 (до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4533/25), призведе до тяжких невідворотних наслідків для ФОП Арутюняна К.Л.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Також слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).
Так, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду Одеської області від 19.02.2026 про примусове виконання судового рішення від 06.10.2025 у справі № 916/2987/25 про стягнення з фізичної особи-підприємця Арутюнян Кероба Лендрушовича на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" заборгованості у розмірі 571299,89 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4533/25 за позовом про скасування рішення енергопостачальника, що стало підставою для нарахування вказаної суми.
Як вбачається з відомостей, наявних в КП "ДСС", рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі №916/2987/25 позов Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" було задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця Арутюнян Кероба Лендрушовича на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" 490458,84 грн. заборгованості за необліковану електричну енергію, 13812,48 грн. 3 % річних, 67028,57 грн. інфляційні втрат, 6855,60 грн. судового збору.
Вказане рішення набрало законної сили 13.01.2026 на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду.
19.02.2026 на примусове виконання рішення від 06.10.2025 Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.
За змістом ст. 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Стаття 327 ГПК України регламентує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Продан проти Молдови" також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду.
Дослідивши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд констатує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову направлений на зупинення реалізації права АТ "ДТЕК Одеські Електромережі" на виконання рішення суду у справі №916/2987/25. Фактично позивач у цій справі просить вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, в іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у цій справі.
Забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили, є недопустимим. Такої правової позиції також дотримується Верховний Суд у постановах від 12.08.2021 у справі №908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 26.06.2023 у справі № 925/731/18.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
За приписами частин 6, 8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу; ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 73, 74, 86, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Арутюнян Кероба Лендрушовича про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 27.02.2026.