65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"27" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/612/26
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши матеріали позовної заяви № 635/26 Компанії GBSFO, INC (3180, Халверсон Вей, Роузвілл, 95661, США) до фізичної особи-підприємця Добровольського Андрія Олександровича про стягнення збитків у розмірі 431700,00 грн., -
Компанія GBSFO, INC звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Добровольського Андрія Олександровича, в якій просить суд стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 431700,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеної угоди про конфіденційність № 21020846, зокрема, щодо заборони конкурування прямо або опосередковано з комерційною діяльністю позивача та переманювання співробітників або підрядників позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем в якості відповідача зазначено: фізичну особу-підприємця Добровольського Андрія Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) із місцезнаходженням: АДРЕСА_1 . При цьому у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути заборгованість та судові витрати з фізичної особи Добровольського Андрія Олександровича. Разом з тим, з відповіді № 2375548 від 23.02.2026 р. на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що за вказаним РНОКПП - НОМЕР_1 в ЄДР міститься інформація про зареєстровану фізичну особу-підприємця Добровольського Андрія Олександровича. Вказане свідчить про невірне зазначення позивачем статусу відповідача.
Також позовна заява не містить зазначення позивачем відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів. Крім того, господарський суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилається на норми статей Цивільного процесуального кодексу України щодо підсудності, а не на норми Господарського процесуального кодексу України.
В силу приписів ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з положеннями ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» від 31.05.2002 року № 04-5/608, господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України. Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову з урахуванням вимог норм законодавства.
Наразі судом встановлено, що подана до суду позовна заяви викладена українською мовою, як цього вимагає процесуальний закон, натомість, долучена до неї частина додатків/письмових доказів, а саме: додаток № 2, що є невід'ємною частиною договору про надання послуг № 21020846 від 02.08.2021 р. містить окремі пункти, які складені лише англійською мовою та не дублюються українською мовою.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. У відповідності до частини 1 статті 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. За положеннями статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону України “Про засади державної мовної політики» державною мовою України є українська мова. Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом.
За частиною 1 статті 14 названого Закону судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а в частині 3 цієї статті визначено, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.
Відповідно до пункту 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019 року, діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку статті 79 Закону України “Про нотаріат». В іншому випадку суд не має можливості встановити зміст викладених іноземною мовою документів та визначити їх статус як доказів у справі (ст.ст. 73, 76-79 ГПК України).
Таким чином, до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.
При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 01.08.2022 року між фізичною особо-підприємцем Добровольським А.О. та Компанією GBSFO, INC було укладено договір про надання послуг № 22010849.
Водночас, як встановлено судом, вказаного доказу, на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, а саме: договору про надання послуг № 22010849 від 01.08.2022 року позивачем до матеріалів позову не надано, про неможливість подання вказаних доказів позивачем не зазначено.
Разом з тим суд зауважує, що господарським судом встановлено, що у січня 2026 року позивач - Компанія GBSFO, INC зверталася до Господарського суду Одеської області з ідентичним позовом до фізичної особи-підприємця Добровольського Андрія Олександровича про стягнення збитків у розмірі 431700,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 року по справі № 916/190/26 позовну заяву Компанії GBSFO, INC (3180, Халверсон Вей, Роузвілл, 95661, США) до фізичної особи-підприємця Добровольського Андрія Олександровича про стягнення збитків у розмірі 431700,00 грн. залишено без руху та надано заявнику 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У вказаній ухвалі суду від 30.01.2026 року Господарським судом Одеської області вказано, що позовна заява Компанії GBSFO, INC не відповідає вимогам статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а саме позовна заява не містить зазначення позивачем відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача. Крім того, господарський суд зазначав, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилається на норми статей Цивільного процесуального кодексу України щодо підсудності, а не на норми Господарського процесуального кодексу України. Також судом встановлено, що позивачем в якості відповідача зазначено: фізичну особу-підприємця Добровольського Андрія Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) із місцезнаходженням: АДРЕСА_1 . При цьому в прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути заборгованість та судові витрати з фізичної особи Добровольського Андрія Олександровича. Разом з тим, з відповіді № 2280103 від 25.12.2025 р. на запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що за вказаним РНОКПП - НОМЕР_1 в ЄДР міститься інформація про зареєстровану фізичну особу-підприємця Добровольського Андрія Олександровича. Вказане свідчить про невірне зазначення позивачем статусу відповідача. Крім того, судом зазначено, що долучена до позовної заяви частина додатків/письмових доказів, а саме: додаток № 2, що є невід'ємною частиною договору про надання послуг № 22010849 від 01.08.2022 р., а також додаток № 2, що є невід'ємною частиною договору про надання послуг № 21020806 від 02.08.2021 р. містять окремі пункти, які складені лише англійською мовою та не дублюються українською мовою.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2026 р. по справі № 916/190/26 позовну заяву Компанії GBSFO, INC (3180, Халверсон Вей, Роузвілл, 95661, США) до фізичної особи-підприємця Добровольського Андрія Олександровича про стягнення збитків у розмірі 431700,00 грн. повернуто заявнику з огляду на те, що останнім не усунуто недоліки у строк, встановлений в ухвалі суду від 30.01.2026 року.
У подальшому - 23 лютого 2026 року Компанії GBSFO, INC повторно звернулася до Господарського суду Одеської області з аналогічною позовною заявою до фізичної особи-підприємця Добровольського Андрія Олександровича про стягнення збитків у розмірі 431700,00 грн.
Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2025 р. по справі № 916/190/26 та Господарським судом Одеської області по даній справі № 916/612/26 встановлено ідентичні недоліки позовної заяви Компанії GBSFO, INC до фізичної особи-підприємця Добровольського Андрія Олександровича про стягнення збитків у розмірі 431700,00 грн., що свідчить про те, що позивач після постановлення Господарським судом Одеської області ухвали від 30.01.2026 р. не усунув встановлені судом недоліки та звернувся з аналогічним позовом та аналогічними недоліками повторно до Господарського суду Одеської області, хоча мав достатньо часу для їх усунення, а саме більше трьох тижнів.
Наразі господарський суд вважає за необхідне зауважити, що в силу п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Наразі господарський суд зазначає, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні ним своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Складовими цього принципу у господарському судочинстві є:
- заборона зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2, частина перша статті 43 ГПК України);
- вимога добросовісного виконання процесуальних обов'язків (частина перша статті 43 ГПК України);
- процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium);
- заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя (введення суду в оману, використання втрачених процесуальних можливостей).
При цьому суд зазначає, що доктриною venire contra factum proprium закріплено принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З огляду на викладене господарський суд зауважує, що позивач, звернувшись у січні 2026 року із відповідним позовом до Господарського суду Одеської області та у подальшому - у лютому 2026 року з аналогічним позовом та з аналогічними недоліками до Господарського суду Одеської області, мав можливість протягом більше 20 днів усунути недоліки, встановлені ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 р. по справі № 916/190/26, що є достатнім часом для усунення недоліків. Однак, діючи недобросовісно, позивач за досить тривалий час не усунув виявлені недоліки, натомість повторно звернувся з аналогічним позовом по справі № 916/612/26.
При цьому господарський суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність позивача як ініціатора позову не може ставити під сумнів здійснення судочинства господарським судом відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008, заява № 3236/03).
Також суд зауважує, що саме Компанії GBSFO, INC (3180, Халверсон Вей, Роузвілл, 95661, США) є ініціатором заявленого позову, вважаючи, що його права були порушені, а тому мала добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, реагувати вчасно на прийняте за результатом розгляду його позову судове рішення, водночас цікавитися датою та змістом ухваленого судового рішення, вживати заходи спрямовані на усунення зазначених недоліків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Компанією GBSFO, INC (3180, Халверсон Вей, Роузвілл, 95661, США) при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконано вимоги ч. 3 ст. 162 та ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Компанії GBSFO, INC (3180, Халверсон Вей, Роузвілл, 95661, США) до фізичної особи-підприємця Добровольського Андрія Олександровича про стягнення збитків у розмірі 431700,00 грн. залишити без руху.
2. Встановити Компанії GBSFO, INC (3180, Халверсон Вей, Роузвілл, 95661, США) 5-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Компанії GBSFO, INC (3180, Халверсон Вей, Роузвілл, 95661, США), що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили 27.02.2026 року та оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Петров