Рішення від 26.02.2026 по справі 916/5168/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5168/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Миронюк В.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12928,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12928,99 грн., з яких: основний борг у розмірі 4103,80 грн., пеня у сумі 505,35 грн., штраф у розмірі 188,43 грн., 3% річних у сумі 592,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 2955,12 грн., витрати на демонтаж рекламних засобів у сумі 4583,34 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.

Як вказує позивач, між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено:

- договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-12/21 від 06.07.2021;

- договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-07/21 від 10.09.2021;

- короткотерміновий договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-11-21 від 20.12.2021;

- короткотерміновий договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-12-21 від 20.12.2021;

- договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-06/22 від 11.01.2022.

Також позивач зазначає, що спірні правовідносини, крім укладеного договору, регулюються Законом України "Про рекламу?, Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності?, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 р. № 369 (далі - Правила), рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.01.2011 р. № 15 (зі змінами) "Про затвердження типової форми договору про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу?, рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.05.2021 р. № 203 "Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади?, розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 р. № 512р "Про врегулювання оплати за тимчасове користування місцями для розміщення (розташування) рекламних засобів в умовах воєнного стану на території Херсонської міської територіальної громади? (зі змінами) та іншими актами законодавства.

Так, позивач зазначає, що за умовами спірних договорів робочим органом передано відповідачу у тимчасове платне користування:

1. За договором № 03-20-12/21- місця для розташування рекламних засобів:

- нестандартна стела двостороння, розміром 2х3 м по вул. Філатова у районі буд. № 44 (перед залізничним переїздом);

- інформаційний об'єкт двосторонній, розміром 3х1,35 м по вул. Залізничній (у районі буд. № 15).

2. За договором № 03-21-07/21 - місця для розташування рекламних засобів:

- мобільний інформаційний стенд двосторонній № 1, розміром 2х3 м по Бериславському шосе у районі будівлі № 15 (стройбаза "Еталон");

- мобільний інформаційний стенд двосторонній № 2, розміром 2х3 м по Бериславському шосе у районі будівлі № 15 (стройбаза "Еталон");

3. За договором № 03-21-11/21- місця для розташування рекламних засобів:

- мобільний інформаційний стенд двосторонній № 1, розміром 2х3 м по Бериславському шосе у районі будівлі № 15 (стройбаза "Еталон") у м. Херсоні;

- мобільний інформаційний стенд двосторонній № 2, розміром 2х3 м по Бериславському шосе у районі будівлі № 15 (стройбаза "Еталон") у м. Херсоні.

4. За договором № 03-21-12/21- місце для розташування рекламного засобу стенд односторонній розміром 2х1 м на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана Разіна у м. Херсоні.

5. За договором № 03-20-06/22 - місця для розташування рекламних засобів:

- інформаційний об'єкт, двосторонній, розміром 3х1,35м по вул. Залізничній у районі буд. 15 у м. Херсоні;

- інформаційний борд, двосторонній, розміром 2х3 м по вул. Філатова у районі буд. 44 у м. Херсоні;

- інформаційний борд, двосторонній, розміром 2х3 м по вул. Філатова у районі буд. 44 перед залізничним переїздом у м. Херсоні.

Між тим позивач зауважує, що пунктом 8.1 договорів № 03-20-12/21, № 03-01-20/06 визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу. Відповідно до п. 8.2 договорів № 03-20-12/21, № 03-01-20/06 - дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу, на визначений у ньому строк, тому, зважаючи на строк дії пріоритету № 03-23-17/21, договір № 03-20-12/21 діяв до 05.01.2022; зважаючи на строк дії пріоритету № 03-23-08/22 від 11.01.2022, договір № 03-01- 20/06 мав діяти до 10.04.2022.

Однак, за ствердженням позивача, після 10.06.2022 договір № 03-01-20/06 вважався автоматично пролонгованим, зважаючи на продовження строку дії дозволу на період воєнного стану та на 3 місяці з дня його припинення чи скасування згідно з п.п. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" (в редакції до 18.03.2025) та відсутність звернень відповідача із заявами про припинення дії дозволу.

Разом з тим позивач зауважує, що договори № 03-21-11/21, № 03-21-12/21, № 03-21-07/21 визначалися сторонами як короткотермінові. Відповідно до п. 6.1 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-12/21 строк їх дії мав закінчитися 20.03.2022, однак ці договори також автоматично продовжувалися згідно з п.п. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314. Натомість, як вказує позивач, договір № 03-21-07/21 діяв до 10.12.2021. Між тим позивач додає, що 01.05.2025 у зв'язку із встановленням за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про припинення діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, дію рішення про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу № 03-23-08/22 від 11.01.2022, № 03-21-11/21 від 20.12.2021, № 03- 21-12/21 від 20.12.2021 припинено, у зв'язку із чим припинено й дію спірних договорів: договір № 03-20-06/22, № 03-21-11-21, № 03-21-12/21.

Як зазначає позивач, згідно з п. 2.1 договорів № 03-20-06/22, № 03-20-12/21, п. 2.2 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 визначено, що за користування місцем суб'єкт господарювання має щомісячно сплачувати плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради. Відповідно до п. 4.2.4 договорів № 03-20-06/22, № 03-20-12/21, п. 4.2.1 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором.

Наразі позивач наголошує, що відповідно до розпоряджень начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р (зі змінами) та від 31.10.2024 № 1005р, плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської громади не нараховується за період з 01.03.2022 до 31.12.2024, а також з 01.01.2025 до дати завершення бойових дій, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309. Таким чином, фактичне нарахування плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу за спірними договорами, яка підлягала оплаті відповідачем, позивачем здійснено лише до 28.02.2022 року, а з 01.03.2022 нарахування не проводилося.

При цьому, як стверджує позивач, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами утворилася заборгованість до бюджету Херсонської міської територіальної громади, що на момент подання позовної заяви з урахуванням штрафних санкцій складає 8345,65 грн., з яких: за договором № 03-21-07/21 - 1624,39 грн.; за договором № 03-21-11/21 - 1954,29 грн.; за договором № 03-20-12/21 - 2471,20 грн.; за договором № 03-20-06/22 - 2295,77 грн.

Крім того, Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради зазнало збитків у вигляді витрат на демонтаж рекламних засобів відповідача, що розміщувалися ним відповідно до договорів: № 03-20-06/22, № 03-21-12/21 на загальну суму 4583,34 грн., з огляду на що загальний розмір позовних вимог складає 12928,99 грн.

Також позивач зазначає, що Положенням про управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженим рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 (копія додається), закріплено, що управління уповноважено здійснювати функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території Херсонської міської територіальної громади відповідно до чинного законодавства.

Між тим позивач зауважує, що п. 3.2.2 Положення визначено, що до повноважень управління віднесено укладання з розповсюджувачами зовнішньої реклами договорів про право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади. А пунктом 3.1.16 Правил визначено, що робочий орган здійснює операторські функції зі справляння плати за укладеними договорами та контроль за своєчасним надходженням плати.

При цьому, посилаючись на умови договору та положень Правил, позивач вказує, що сторонами узгоджено розрахунок розміру щомісячної плати за право розміщення рекламного засобу, з урахуванням його розміру та місця розташування, що закріплено у додатках та уточненнях до договору. Так щомісячна плата, що мала вноситися відповідачем складала: по договору № 03-21-07/21 у розмірі 458,74 грн; по договору № 03-21-11/21 у розмірі 458,74 грн; по договору № 03-20-12/21 у розмірі 733,79 грн; по договору № 03-20-06/22 у розмірі 763,50 грн.

Відтак, позивач стверджує, що відповідач у період дії договору свої зобов'язання з проведення своєчасної та повної оплати належним чином не виконав, що призвело до формування заборгованості: по договору № 03-21-07/21 за період з 10.09.2021 по 10.12.2021 у розмірі 897,37 грн.; по договору № 03-21-11/21 за період з 01.12.2021 по 28.02.2022 у розмірі 1080,26 грн.; по договору № 03-20-12/21 за період з 01.12.2021 по 05.01.2022 у розмірі 845,45 грн.; по договору № 03-20-06/22 за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у розмірі 1280,72 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що з відповідача підлягає стягненню основна сума заборгованості за договорами № 03-21-07/21, № 03-21-11/21, № 03-20-12/21, № 03-20- 06/22 у загальному розмірі 4103,80 грн., що сформувалася внаслідок невиконання ним умов договорів щодо своєчасної та повної сплати за право користування місцями для розташування рекламних засобів.

Із посиланнями на ч. 6 ст. 232 ГК України позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за право користування місцями для розташування рекламних засобів відповідач у строки та у розмірі, обумовлені договором, не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню відповідно до п. 6.3 договору, розмір якої становить 505,35 грн. та 5% штрафу відповідно до п. 6.4, 6.3 договорів, розмір якого становить 188,43 грн.

Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті грошового зобов'язання за договором позивач на підставі ст. 625 ЦК України вважає правомірним заявлення, окрім іншого, вимоги про стягнення з відповідача 2955,12 грн. інфляційних втрат та 592,95 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 р. вказану позовну заяву Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5168/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.01.2026 р. о 12:30 год.

06.01.2026 р. від Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 339/26), відповідно до якої позивач просить суд надати можливість його представнику брати участь у судовому засіданні, призначеному на 27.01.2026 року о 12:30 год., та всіх наступних судових засіданнях у справі № 916/5168/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2026 р. задоволено заяву Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради про участь у судовому засіданні по справі № 916/5168/25, яке призначене на 27 січня 2026 р. о 12:30 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).

12.01.2026 р. від фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (вх. № 761/26), відповідно до якої відповідач просить суд надсилати процесуальні документи в електронному вигляді на електронну адресу представника відповідача.

Крім цього, 12.01.2026 р. від фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 765/26), відповідно до якого відповідач просить суд надати адвокату - Літвіновій Тетяні Володимирівни доступ до матеріалів справи в електронному суді.

Так, 23.01.2026 р. (зареєстровано 26.01.2026) від фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 2627/26), відповідно до якої відповідач просить суд надати можливість його представнику брати участь у судовому засіданні, призначеному на 27.01.2026 року о 12:30 год., та всіх наступних судових засіданнях у справі № 916/5168/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 р. задоволено заяву фізичної особи ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні по справі № 916/5168/25, яке призначене на 27 січня 2026 р. о 12:30 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).

Судове засідання, призначене на 27.01.2026 р. о 12:30 год., не відбулось у зв'язку з технічним збоєм у роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) суду, про що господарським судом складено відповідний акт.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2026 р. призначено судове засідання на 26 лютого 2026 р. о 12:30 год.

27.01.2026 р. від фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3089/26), в якому відповідач просить суд відмовити Управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради у задоволенні позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступне.

Так, відповідач вказує, що, зважаючи на строк дії пріоритету № 03-23-17/21, договір № 03-20-12/21 діяв до 05.01.2022. При цьому відповідач зазначає, що відповідно до повідомлення позивача ФОП ОСОБА_1 від 06.01.2022 року № 03-23-17/21 "Про закінчення дії пріоритету № 03-23-17/21" відповідачу було повідомлено, що строк дії пріоритету № 03-23-17/21 до договору № 03-20-12/21 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу закінчився 05.01.2022 року.

Так, відповідач наголошує, що у господарському процесі діє загальний строк позовної давності у три роки, встановлений Цивільним кодексом України (ст. 257 ЦК), з моменту, коли особа дізналася про порушення її прав. При цьому відповідач вказує, що строк на звернення до суду з позовною заявою про стягнення боргу за договором № 03-20-12/2121 від 20.12.2021 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу закінчився 05.01.2025 року, однак позивач звернувся до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості за вказаним договором лише 24.12.2025 року, що поза межами строку позовної давності та не підлягає задоволенню.

Відтак, на думку відповідача, позивачем не доведено, що його право порушено саме з 10.09.2021 року (нарахування заборгованості за договором № 03-21-07/21 за період з 10.09.2021 по 10.12.2021 у розмірі 897,37 грн.) по 28.02.2022 року (за договором № 03-20-06/22 за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у розмірі 1280,72 грн.), за договором № 03-20-12/21 від 06.07.2021 р. за період з липня 2021 року по 01.12.2024 року - 845,45 грн., за договором № 03-21-11/21 від 20.12.2021 року за період з грудня 2021 року по 01.03.2022 року - 1080,26 грн.), не обґрунтував поважність причин пропуску строку позовної давності, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 4103,80 грн. та пені у сумі 505,35 грн., штрафу у розмірі 188,43 грн., 3% річних у сумі 592,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 2955,12 грн., а всього 8345,65 грн.

Також з огляду ствердження позивача про те, що фактичне нарахування плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу за спірними договорами, яка підлягала оплаті відповідачем, здійснювалося лише до 28.02.2022 року, а з 01.03.2022 нарахування не проводилося, відповідач стверджує, що кінцевий строк позовної давності становить по 28.02.2025 року, при цьому позов поданий 24.12.2025 року, що поза межами позовної давнини.

Додатково відповідач зауважує, що позивачем не додано до позовної заяви розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних за кожним із договорів, що унеможливлює їх прийняття до розгляду та стягнення. Тим більше, що не відомо чи були нараховані інфляційні на пеню чи штраф, що не передбачено діючим законодавством. Окрім того, нарахування штрафу не передбачено всіма доданими до позову договорами.

Крім того, відповідач посилається на лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/ обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідач зазначає, що через військову агресію російської федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Наразі відповідач зауважує, що Херсонська міська територіальна громада була включена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75. КМ України було прийнято постанову № 1364 від 06.12.2022 року "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", яка набрала чинності 25 грудня 2022 року. Відповідно до п. 1 вказаної Постанови перелік територій, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. На виконання положень Постанови КМ України № 1364 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийнято Наказ № 309 від 22.12.2022 року "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (набрав чинності 27.12.2022), яким затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Отже, Херсонська область та її обласний центр - місто Херсон з перших днів війни (повномасштабного вторгнення) перебували в тимчасовій окупації.

Відтак, відповідач вказує, що задля збереження життя та здоров'я припинив будь-яку діяльність як ФОП та не мав фізичної змоги повідомити про це позивача, так як всі засоби комунікації були відключені.

За ствердженнями відповідача, у зв'язку з військовою агресією РФ та тимчасовою окупацією Херсонської області виникли проблеми зі зв'язком та неможливість сплачувати щомісячні платежі за договорами № 03-21-07/21, № 03-21-11/21, № 03-20-12/21, № 03-20-06/22, як наслідок, утворилася заборгованість не з вини відповідача.

Також відповідач посилається на п. 9.5 договору № 03-20-12/21 від 06.07.2021 та договору № 03-01-20/06 від 11.01.2022 р., згідно з яким сторони домовилися, що жодна із сторін не несе відповідальності за повне чи часткове невиконання кожного зі своїх зобов'язань, якщо невиконання будуть наслідком таких обставин як повінь, пожежа, землетрус та інших явищ природи, а також воєнних дій, що виникли після укладення договору.

На думку відповідача, позивач умисно не скористався своїм правом на одностороннє припинення дії договору, що передбачено доданими договорами з метою нарахування додаткових сум боргу та штрафних санкцій. Так, відповідно до умов п. 5.3 договору № 03-21-11/21 від 06.07.2021 р. передбачено, що у разі не виконання суб'єктом господарювання протягом двох місяців зобов'язання за цим договором, щодо своєчасної оплати платежів (виникнення двомісячної заборгованості) робочий орган надсилає суб'єкту господарювання претензію, в якій указує розмір заборгованості та термін, в який суб'єкт господарювання повинен її погасити. Водночас, як вказує відповідач, позивач продовжив дію договору автоматично згідно з п.п. 5 п. 1 постанови КМУ від 18.03.2022 № 314.

Також відповідач наголошує, що претензії щодо не виконання умов вказаних договорів позивачем було надіслано у порушення строків, передбачених договорами, а саме після спливу двох місяців не здійснення оплати за умовами договорів.

Так, посилаючись на норми статей 22,1174,1166,614 Цивільного кодексу України, положення Конституції України, Закону України "Про рекламу", відповідач вказує, що за відсутності з боку позивача доказів направлення та отримання відповідачем повідомлення про видання Наказу "Про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів" від 08.05.2025 та листів від 13.05.2025 за № 01-32-219/25 разом із рахунком на оплату № 8д від 13.05.2025 за проведений демонтаж рекламного засобу типу інформаційний об'єкт, двосторонній, розміром 3х1,35м по вул. Залізничній у районі буд. 15 у м. Херсоні; 19.05.2025 листа за № 01-32-223/25 разом із рахунком на оплату № 11д від 19.05.2025 за проведений демонтаж рекламного засобу типу інформаційний борд, двосторонній, розміром 2х3 м по вул. Філатова у районі буд. 44 перед залізничним переїздом у м. Херсоні, 25.07.2025 листа за № 01-32-346-/25 разом із рахунком на оплату № 20д від 25.07.2025 за проведений демонтаж рекламного засобу типу стенд односторонній розміром 2х1 м на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана Разіна у м. Херсоні, та за відсутності вини з боку відповідача, сума щодо відшкодування відповідачем понесених витрат, пов'язаних із демонтажем рекламних засобів, у загальному розмірі 4583,34 грн. не підлягає стягненню з відповідача за відсутності його вини.

06.02.2025 р. від Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 4530/26), в якій позивач зазначає наступне. Посилаючись на п.п. 2.4, 2.5 спірних договорів, позивач вказує, що у разі невиконання відповідачем обов'язку з внесення плати у встановлений договорами строк, право вимоги у робочого органу виникає з наступного дня після спливу такого строку, що, відповідно, є моментом початку перебігу позовної давності. Разом з тим позивач наголошує, що строки позовної давності заявлення вимоги про стягнення як основної заборгованості, так і штрафних санкцій за всіма спірними договорами зупинялися та вважаються продовженими, враховуючи наступні норми чинного законодавства.

Так, позивач вказує, що постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами КМУ та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2". Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Отже, на час дії установленого на території України карантину строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України, був продовжений з 02.04.2020 (дата набрання чинності Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, яким ЦКУ доповнено п. 12 розд. "Прикінцеві та перехідні положення") до 30.06.2023 (дата закінчення карантину на підставі постанови Кабміну від 27.06.2023 № 651). З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, право на позов у даних правовідносинах виникло під час дії карантину.

За таких обставин, позивач стверджує, що з урахуванням продовження строку позовної давності на період дії карантину, перебіг трирічного строку мав би розпочатися з 01.07.2023, після відміни карантину 30.06.2023, втім 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому воєнний стан продовжувався і триває до теперішнього часу.

Крім того, позивач зауважує, що подальше відновлення перебігу строків позовної давності врегульовано Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", яким пункт 19 виключено з ЦК України. Закон № 4434-IX набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його офіційного опублікування. Зазначений Закон опубліковано в офіційному друкованому виданні "Голос України" від 03.06.2025 N 108, отже, він набрав чинності 04.09.2025, і саме з цієї дати було поновлено перебіг строків позовної давності, передбачений ЦК України.

Відтак, позивач додає, що з моменту відновлення відповідно до Закону № 4434 перебігу позовної давності з 04.09.2025 до дати звернення позивача до суду - 24.12.2025 - минуло лише 111 календарних днів. За таких обставин позивач звернувся до суду в межах установленого законом строку загальної та спеціальної позовної давності.

Наразі позивач просить врахувати, що на сторінці 3 позовної заяви допущено технічну описку та замість зазначеного на цій сторінці номера договору 03-01-20/06 вірним є № 03-20-06/22, копія якого наявна в матеріалах справи та була надана позивачем разом із позовною заявою.

Між тим позивач, посилаючись на чинне законодавство, зазначає, що продовження строку дії договору № 03-20-06/22 відбулося в силу закону та не залежало від волевиявлення сторін. При цьому відповідач питання дострокового припинення дії дозвільних документів та договорів не порушував. Окремо позивач наголошує, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за договором № 03-20-06/22, нараховану по 28.02.2022, тобто за період, коли зазначений договір був чинним і підлягав виконанню на умовах, визначених сторонами, а не на підставі його пролонгації.

Також позивач вказує, що аргументи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань за договорами через дію обставин непереборної сили (форс-мажору) є необґрунтованими та нерелевантними у даному спорі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне. Як стверджує позивач, заборгованість відповідача за договорами яка заявлена до стягнення нарахована по 28.02.2022, тобто до початку дії обставин, на які посилається відповідач як на форс-мажорні.

Позивач наголошує, що період окупації міста Херсона з 01.03.2022 по 11.11.2022 та складна безпекова ситуація в Херсонській міській територіальній громаді, яка триває й досі, були враховані виконавчими органами Херсонської міської ради як чинники, що зумовлюють необхідність зменшення фінансового навантаження на суб'єктів господарювання в умовах воєнного стану.

Тобто, заборгованість за договорами, укладеними з відповідачем, виникла до початку збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації м. Херсона. Таким чином, й штрафні санкції нараховані позивачем через невиконання відповідачем зобов'язань за договорами на заборгованість, що сформувалася до настання обставин, які відповідач ідентифікує як форс-мажорні.

Крім того, позивач зауважує, що відповідач повинен довести причинно-наслідковий зв'язок між обставинами, що виникли після початку збройної агресії (24.02.2022), і неможливістю виконання зобов'язань за договорами у період, що передував цим подіям.

Зокрема, позивач посилається на п. 9.3 договорів № 03-20- 06/22 та № 03-20-12/21, яким передбачено, що сторона, що втратила можливість виконувати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов'язана негайно, протягом 5 робочих днів, телефаксом чи телеграмою повідомити іншу сторону про виникнення, вид і можливу тривалість подій, що перешкоджають належному виконанню зобов'язань за договором. А п. 9.6 договорів унормовано, що сторона, яка посилається на неможливість виконання зобов'язань внаслідок дії форс-мажорних обставин, підтверджує факт існування та наслідки дії таких обставин офіційним документом або довідкою компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Натомість, як зауважує позивач, умовами договорів № 03-21-11/21 та № 03-21-07/21 питання щодо обставин непереборної сили сторонами не врегульовувалося. Разом з цим відповідно до п. 7.4 цих договорів сторони узгодили, що інші спірні питання регулюються відповідно до чинного законодавства.

Додатково позивач зазначає, що лист ТПП України № 2024/02.0-7.1, на який у відзиві на позовну заяву посилається відповідач, адресований необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні, та не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

На думку позивача, відповідачем не надано доказів, що ним вжито відповідних заходів та виконано обов'язок, визначений умовами договорів, щодо повідомлення протягом 5 робочих днів Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради про виникнення обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню ним взятих на себе зобов'язань за відповідними договорами, як і не надано відповідного Сертифікату Торгово-промислової палати України, який би засвідчував факт існування форс-мажорних обставин за кожним окремим договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу. Таким чином, відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для звільнення від відповідальності, оскільки обставини непереборної сили, на які він посилається, виникли після спливу строків виконання зобов'язань за договорами, не впливали на можливість їх виконання у відповідний період та, відповідно до усталеної судової практики, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення, що виникли до їх настання.

Також позивач вказує, що нарахування штрафу здійснено лише за договорами, умовами яких передбачено його застосування, а саме згідно з п. 6.4 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22.

Наразі позивач стверджує, що продовження строку дії договору № 03-20-06/22 та договору № 03-21-11/21 відбулося не з волі позивача, а в силу прямої норми закону, а саме на підставі положень постанови КМУ від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", з огляду на що у позивача були відсутні правові підстави для одностороннього припинення дії зазначених договорів. Водночас, як вказує позивач, строк дії договору № 03-21-07/21 закінчився 10.12.2021, а договору № 03-20-12/21 - 05.01.2022, тобто у строки, прямо узгоджені сторонами відповідно до умов цих договорів, без будь-якого їх продовження. Крім того, позовні вимоги у межах даного спору заявлені позивачем виключно щодо заборгованості, яка виникла у період дії відповідних договорів та в межах строків, погоджених сторонами. Нарахування будь-яких "додаткових" сум основної заборгованості після припинення дії договорів позивачем не здійснювалося.

При цьому позивач зазначає, що як умовами спірних договорів, так і нормами чинного законодавства передбачено саме право позивача, а не його обов'язок, припиняти дію договорів в односторонньому порядку у разі несплати відповідачем відповідної плати або припинення ним здійснення господарської діяльності. Отже, саме по собі невикористання позивачем такого права не може розцінюватися як порушення чи як умисні дії, спрямовані на формування заборгованості.

Разом з тим позивач вказує, шо відповідач не повідомив позивача про факт припинення ним здійснення підприємницької діяльності. Про зазначені обставини позивач дізнався виключно в результаті здійснення моніторингу відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Після встановлення зазначеної інформації позивачем без зволікань було вжито заходів щодо припинення дії дозвільних документів та пов'язаних із ними договорів.

Окремо позивач зауважує, що рішенням Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради № 03-23-07/25 від 28.04.2025 у зв'язку з припиненням 31.01.2025 господарської діяльності відповідача з 01.05.2025 припинено дію пріоритетів та дозвільних документів на розміщення рекламних засобів. У зазначеному рішенні відповідача було зобов'язано здійснити самостійний демонтаж рекламних засобів у строк до 07.05.2025, про що його додатково повідомлено листом від 29.04.2025. Однак, як зазначає позивач, відповідач у визначений строк рекламні засоби не демонтував, що ним не заперечується.

Позивач зазначає, що факт понесення ним витрат на демонтаж рекламних засобів, їх розмір та причинно-наслідковий зв'язок між самовільним розміщенням рекламних засобів і здійсненим демонтажем є належним чином доведеними.

Також позивач повідомляє, що посилання відповідача на відсутність доказів отримання ним наказу про демонтаж та рахунків на оплату не спростовують обов'язку з відшкодування витрат, оскільки ані нормами Тимчасового порядку, ані умовами укладених між сторонами договорів не передбачено, що виникнення такого обов'язку ставиться у залежність від факту отримання рахунку чи листа. Відповідно до п. 3.22 Тимчасового порядку відшкодування витрат, понесених у зв'язку з демонтажем рекламного засобу, безумовно покладається на його власника. Аналогічний обов'язок прямо передбачений п.п. 4.2.13, 6.9, 6.10 договору № 03-20-06/22 та п.п. 5.2, 5.4 договору № 03-21-12/21.

При цьому, за ствердженням позивача, саме бездіяльність відповідача, яка полягала у невиконанні обов'язку щодо самостійного демонтажу рекламних засобів після припинення дії дозвільних документів, спричинила необхідність здійснення позивачем примусового демонтажу та понесення відповідних витрат.

18.02.2026 року від фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 5871/26), відповідно до якої відповідач просить суд надати можливість його представнику брати участь у судовому засіданні, призначеному на 26.02.2026 року о 12:30 год., та всіх наступних судових засіданнях у справі № 916/5168/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

26.02.2026 року від фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 6902/26), згідно з яким відповідач просить суд перенести розгляд справи на іншу дату та час з огляду на неможливість прийняти участь у судовому засіданні (за сімейними обставинами).

У задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_1 (вх. № 6902/26 від 26.02.2026) судом відмовлено з огляду на закінчення процесуальних строків розгляду справи. При цьому суд зазначає, що відповідач виклав свою правову позицію у відзиві на позов.

Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2183636 від 26.12.2025 р., що наявний в матеріалах справи, державним реєстратором 31.01.2025 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (номер запису: 2004990060004027461).

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.

В силу ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні за змістом висновки щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі N 905/2260/17, від 21.08.2019 у справі N 922/4239/16, від 25.02.2020 у справі N 916/385/19, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі N 646/6644/17 (провадження N 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 214/4137/17).

При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/5179/20).

Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тому підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2437/17, від 03.02.2021 у справі № 902/655/19, від 01.06.2021 у справі № 910/15940/20, від 07.09.2021 у справі № 918/139/21).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.

Таким чином, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб'єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.

Як зазначено судом вище, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2183636 від 26.12.2025 р.) 31.01.2025 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення ФОП за рішенням ОСОБА_1.

Так, у даній справі господарським судом встановлено, що на момент укладення відповідачем спірного договору останній згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що даний спір має вирішуватися у порядку господарського судочинства, незважаючи на припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Під час розгляду справи у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться у матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

06 липня 2021 року між Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради) (робочий орган) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суб'єкт господарювання) укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-12/21.

Також 11 січня 2022 року між Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради) (робочий орган) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суб'єкт господарювання) укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-06/22.

Відповідно до п. 1.1 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 робочий орган як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та у порядку, передбаченому договором, надає, а суб'єкт господарювання приймає в тимчасове платне користування місце з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі - РЗ), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).

Згідно з п. 1.2 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 останній визначає відносини сторін щодо тимчасового платного користування суб'єктом господарювання місцем.

У п. 1.3 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 визначено, що адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору.

Пунктом 2.1 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 передбачено, що за користування місцем суб'єкт господарювання щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.

Підставою для нарахування та внесення суб'єктом господарювання на поточний рахунок робочого органу плати є цей договір та відповідні додатки до нього (п. 2.2 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22).

Положеннями п.п. 2.3.1 п. 2.3 договору № 03-20-12/21 від 06.07.2021 року сторони визначили, що плата за користування місцем сплачується суб'єктом господарювання з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 06.07.2021 р. № 03-23-17/21 та становить 25% плати за тимчасове користування місцем (рекламний засіб не встановлений/ не розташований) у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.

Положеннями п.п. 2.3.1 п. 2.3 договору № 03-20-06/21 від 11.01.2022 року сторони визначили, що плата за користування місцем сплачується суб'єктом господарювання з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 11.01.2022 р. № 03-23-08/22 та становить 25% плати за тимчасове користування місцем (рекламний засіб не встановлений/ не розташований) у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.

Відповідно до вимог п. 2.3.2 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 у наступні три місяці дії встановленого пріоритету плата становить:

- 100 % плати за користування місцем з дати прийняття рішення робочого органу про продовження дії пріоритету на підставі письмового звернення заявника, якщо строк його дії продовжується у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору, та додатково 25% (у разі встановленого/розташованого РЗ).

Згідно з вимогами п. 2.3.3 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 у наступні три місяці дії встановленого пріоритету - 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.

Пунктом 2.4 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 визначено, що плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується суб'єктом господарювання щомісяця, за 5 днів до кінця поточного місяця, за розрахунками, згідно з додатком 2 до договору, у безготівковій формі, на поточний рахунок робочого органу, відкритого в уповноваженому підрозділі казначейської служби України, незалежно від наслідків господарської діяльності суб'єкта господарювання, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг. Плата за місяць за тимчасове користування об'єктами і територіями для розташування рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади розраховується за формулою, визначеною відповідним рішенням виконавчого комітету міської ради. Невнесення плати є підставою для нарахування робочим органом штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.

Розмір плати за користування місцем може змінюватися у порядку, передбаченому договором (п. 2.5 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22).

За умовами п. 2.6 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 суб'єкт господарювання не звільняється від плати за цим договором при відсутності РЗ дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку. У разі визнання договору недійсним, сплачена до місцевого бюджету плата за тимчасове користування місцем для розташування РЗ не повертається, а у разі її невнесення - підлягає сплаті до місцевого бюджету.

Відповідно до п. 2.7 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 у разі прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про збільшення плати за користування місцем, робочий орган письмово повідомляє суб'єкта господарювання про такі зміни та надає копію відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Пунктом 2.8 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 передбачено, що умови договору щодо розміру плати за користування місцем змінюються відповідно до прийнятого рішення з моменту набрання ним чинності.

У п. 3.1 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 визначено, що робочий орган має право, зокрема, нараховувати та вимагати від суб'єкта господарювання оплати штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі та в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством. (п.п. 3.1.6); вимагати від суб'єкта господарювання усунення порушень умов цього договору (п.п. 3.1.7).

Умовами п. 4.2 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 закріплено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, використовувати надані місця відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України з питань реклами, рішень Херсонської міської ради та її виконавчого комітету (п.п. 4.2.3); своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором (п.п. 4.2.4).

Положеннями п. 6.1 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов договору та чинного законодавства України.

Відповідно до вимог п. 6.3 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем суб'єкт господарювання сплачує на користь робочого органу пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

Згідно з вимогами п. 6.4 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 3 місяців, суб'єкт господарювання додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.

У разі примусового демонтажу РЗ в порядку, передбаченому договором, суб'єкт господарювання у повному обсязі відшкодовує робочому органу витрати, пов'язані з демонтажем та зберіганням РЗ (п. 6.9 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22).

За умовами п. 6.11 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 у разі невиконання суб'єктом господарювання протягом двох місяців зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати платежів (виникнення двомісячної заборгованості), робочий орган надсилає йому претензію, в якій вказує розмір заборгованості, та термін, в який він повинен її погасити.

Згідно з п. 7.1 договору від 01.02.2011 р. у разі недотримання суб'єктом господарювання передбачених пунктами 6.6, 6.9, 6.10 договору та строків зобов'язань щодо самостійного (добровільного) демонтажу РЗ, робочий орган надсилає повідомлення про примусовий демонтаж РЗ та встановлює граничний термін, протягом якого суб'єкт господарювання має самостійно (добровільно) його провести і який не повинен бути більш ніж 7 календарних днів від дня отримання суб'єктом господарювання такого повідомлення.

Відповідно до п. 7.2 договору від 01.02.2011 р. після закінчення визначеного у повідомленні про примусовий демонтаж строку, згідно з Порядком демонтажу, робочий орган має право демонтувати рекламний засіб (п.п. 7.2.1 договору від 01.02.2011 р.).

Положеннями п. 8.1 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу. Дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу, на визначений у ньому строк (п. 8.2 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22).

Відповідно до п. 8.3 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 усі зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вступають у силу з моменту підписання їх сторонами, за винятком випадків змін умов договору, передбачених пунктами 2.7, 2.8 договору, та уточнень до нього, у разі не продовження терміну дії дозволу на місце (-ця), передбачене в додатках 1, 2 до договору.

Пунктом 11.2 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 визначено, що всі додатки (уточнення, зміни) до договору, підписані та скріплені печатками сторін, у т.ч. передбачені у пунктах 1.3, 2.2, є невід'ємними частинами договору.

Так, договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-12/21 від 06.07.2021 р. та № 03-20-06/22 від 11.01.2022 р. підписано представниками сторін та скріплено печаткою робочого органу.

Крім того, між сторонами до вказаних договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 підписано додатки № 1 та № 2, при цьому додатками № 1 сторонами визначено місце знаходження рекламних засобів, натомість додатками № 2 - розмір щомісячної плати.

Також до вказаного договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-06/22 від 11.01.2022 р. сторонами укладалося уточнення, відповідно до якого зазначено, що з 01.05.2025 р. вказаний договір від 11.01.2022 № 03-20-06/22 втрачає чинність.

Між тим 10 вересня 2021 року між Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради) (робочий орган) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суб'єкт господарювання) було укладено короткотерміновий договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-07/21.

Крім того, 20 грудня 2021 року між Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради) (робочий орган) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суб'єкт господарювання) було укладено короткотерміновий договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-11/21.

Так, 20 грудня 2021 року між Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради) (робочий орган) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суб'єкт господарювання) було укладено короткотерміновий договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-12/21.

Відповідно до п. 1.1 короткотермінових договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 робочий орган як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та у порядку, передбаченому договором, надає, а суб'єкт господарювання приймає в короткострокове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі - РЗ), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).

Згідно з п. 1.2 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 договір визначає відносини сторін щодо короткострокового платного користування суб'єктом господарювання місцем.

Так, за умовами п. 2.1, 2.2 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору. За користування місцем суб'єкт господарювання щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється відповідно до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.

У п. 2.3 договору № 03-21-07/21 від 10.09.2021 р. передбачено, що плата та періоди за короткострокове користування місцями суб'єктом господарювання сплачується, враховуючи прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 10 вересня 2021 року №03-21-07/21, та згідно з додатками за № 1 та № 2.

Відповідно до п. 2.3 договору № 03-21-11/21 плата та періоди за короткострокове користування місцями суб'єктом господарювання сплачується, враховуючи прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 20 грудня 2021 року № 03-21-11/21, та згідно з додатками за № 1 та № 2.

Водночас п. 2.3 договору № 03-21-12/21 встановлено, що плата та періоди за короткострокове користування місцями суб'єктом господарювання сплачується, враховуючи прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 20 грудня 2021 року № 03-21-12/21, та згідно з додатками за № 1 та № 2.

Положеннями п. 2.4 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 визначено, що розмір плати за місце може змінюватися в порядку, передбаченому цим договором.

Приписами п. 2.5 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 сторони погодили, що перша плата за користування місцем сплачується протягом трьох днів після підписання договору. Надалі плата сплачується суб'єктом господарювання щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, незалежно від наслідків господарської діяльності суб'єкта господарювання, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг.

Так, пунктом 3.1 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 встановлено, що робочий орган має право, зокрема, вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень умов цього договору та норм Правил (підп. 3.1.2).

Відповідно до підп. 4.2.1 п. 4.2 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 суб'єкт господарювання зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим договором.

Пунктом 5.1 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 закріплено, що за несвоєчасну сплату платежів за цим договором, суб'єкт господарювання сплачує робочому органу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

За умовами п. 5.3 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 у разі невиконання суб'єктом господарювання протягом двох місяців зобов'язання за цим договором щодо своєчасної сплати платежів (виникнення двомісячної заборгованості), робочий орган надсилає суб'єкту господарювання претензію, в якій указує розмір заборгованості та термін, в який суб'єкт господарювання повинен її погасити.

Після закінчення строку дії договору суб'єкт господарювання в тижневий термін самостійно повинен демонтувати РЗ (п. 5.4 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21).

При невиконанні суб'єктом господарювання самостійного демонтажу орган діє відповідно до розділ 8 Правил (п. 5.5 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21).

Між тим відповідно до п. 6.1 договорів № 03-21-07/21 цей договір вступає в силу з 11 вересня 2021 року та діє до 10 грудня 2021 року.

Pгідно з п. 6.1 договорів № 03-21-11/21 та № 03-21-12/21 дані договори вступають в силу з 21 грудня 2021 року та діють до 20 березня 2022 року.

Всі додатки до цього договору, підписані та скріплені печатками сторін, є невід'ємними його частинами (п. 7.2 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21).

Як убачається з матеріалів справи, короткотермінові договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-11/21 від 10.09.2021 р., № 03-21-07/21 від 20.12.2021 р. та № 03-21-12/21 від 20.12.2021 р. підписані представниками сторін та скріплені печаткою робочого органу.

Крім того, між сторонами до вказаних договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 підписано додатки № 1 та № 2. При цьому додатками № 1 сторонами визначено місце знаходження рекламних засобів, натомість додатками № 2 - розмір щомісячної плати.

Також до вказаних договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-11/21 та № 03-21-12/21сторонами укладалося уточнення, відповідно до якого з 01.05.2025 р. вказані договори від втрачають чинність.

Відповідно до п. 4.1.43 Положення про Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73, управління уповноважено приймати та розглядати заяви про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та/або його скасування/анулювання, продовження строку дії дозволу, переоформлення дозволу, внесення змін та доповнень до дозволів (договорів).

Пунктом 3.2 зазначеного Положення до повноважень управління віднесено регулювання відносин у галузі розміщення (розташування) зовнішньої реклами, а саме:

- монтажу та демонтажу рекламних засобів у порядку, визначеному законодавством (пп. 3.2.1);

- поповнення бюджету Херсонської міської територіальної громади, шляхом укладання договорів про тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади (пп. 3.2.2);

- здійснення контролю за надходженням плати за договорами, укладеними з управлінням (пп. 3.2.3);

- здійснення контролю та обліку об'єктів зовнішньої реклами, згідно з установленим порядком їхнього розміщення (розташування) (пп. 3.2.4).

Відповідно до розпоряджень начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р (зі змінами від 06.11.2024 р. № 1032р та від 31.10.2024 № 1005р) плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської громади не нараховується за період з 01.03.2022 до 31.12.2024, а також з 01.01.2025 до дати завершення бойових дій, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила), виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Так, із врахуванням прийнятих, за результатом розгляду звернень відповідача, Управлінням маркетингу міста у туризму Херсонської міської ради прийнято рішення про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, у відповідача - ФОП ОСОБА_1. існувало зобов'язання зі здійснення плати за право користування місцями для розміщення рекламних засобів, згідно з наступним переліком дозволів та пріоритетів (узгодженого сторонами додатками до договорів), а саме:

1) Пріоритет № 03-21-11/21 від 20.12.2021 строком дії з 21.12.2022 по 20.03.2022 за адресою: м. Херсон по Бериславському шосе (у районі будівлі № 15, строй база "Еталон" № 1 та № 2;

2) Пріоритет № 03-21-07/21 від 10.09.2021 строком дії з 11.09.2021 по 10.12.2021 на місце розташування рекламного засобу по Бериславському шосе (у районі будівлі № 15, строй база "Еталон" № 1 та № 2;

3) Пріоритет № 03-23-08/22 від 11.01.2022 на місце розташування рекламних засобів за адресами: по вул. Залізничній (у районі будинку № 15) у м. Херсоні; по вул. Філатова (у районі будинку № 44) у м. Херсоні; по вул. Філатова (у районі будинку № 44, перед залізничним переїздом) у м. Херсоні;

4) Пріоритет № 03-21-12/21 від 20.12.2021 строком дії з 21.12.2021 по 20.03.2022 на місце розташування рекламних засобів на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана Разіна у м. Херсоні;

Відтак, у зв'язку з прийняттям рішення робочого органу про встановлення пріоритетів на місця розташування рекламного засобу у відповідача - ОСОБА_1. існувало зобов'язання зі здійснення плати за право користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказані договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-12/21 від 06.07.2021 р. та № 03-20-06/22 від 11.01.2022 р., а також короткотермінові договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-07/21 від 10.09.2021 р., № 03-21-11/21 від 20.10.2021 р. та № 03-21-12/21 від 20.12.2021 р. є підставою для виникнення у сторін за цими договорами господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому відповідно до пунктів 1, 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила), закріплено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369 (далі - Правила).

Пунктом 6.1 Правил визначено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування РЗ здійснюється на підставі договору, укладеного робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до п. 6.3 Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем.

Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 203 від 18.05.2021 р. затверджено Тарифи на користування місцем на території та об'єкті під розміщення зовнішньої реклами та інформації на території Херсонської міської територіальної громади та Коефіцієнти зон розміщення засобів на території Херсонської міської територіальної громади.

Крім того, за умовами п. 2.1, 2.2 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору. За користування місцем суб'єкт господарювання щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється відповідно до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.

У п. 2.3 договору № 03-21-07/21 від 10.09.2021 р. передбачено, що плата та періоди за короткострокове користування місцями суб'єктом господарювання сплачується, враховуючи прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 10 вересня 2021 року № 03-21-07/21, та згідно з додатками за № 1 та № 2.

Як встановлено судом, відповідачем рекламні засоби розміщувалися на об'єктах комунальної власності на підставі наданих робочим органом пріоритетів на місця розташування рекламних засобів.

У силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, розміщення відповідачем рекламних засобів на об'єктах комунальної власності є підставою виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за користування відповідними місцями відповідно до умов договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-12/21 від 06.07.2021 р. та № 03-20-06/22 від 11.01.2022 р., а також короткотермінових договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-07/21 від 10.09.2021 р., № 03-21-11/21 від 20.10.2021 р. та № № 03-21-12/21 від 20.12.2021 р. та чинного законодавства.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради направлено ФОП ОСОБА_1 претензію про невиконання умов договорів в частині внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 09.05.2024 р. № 01-32-285/24, в якій управління вимагало у найкоротший строк з дня отримання претензії сплатити загальну суму заборгованості 6103,80 грн. за реквізитами, зазначеними в рахунку, та направити на електронну адресу управління квитанцію про оплату, додатками до якої є рахунок № 538, а також акт звірки взаємних розрахунків. Вказана претензія направлена на електронну адресу, зазначену відповідачем у спірних договорах: ІНФОРМАЦІЯ_1.

У подальшому Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради повторно направлено ФОП ОСОБА_1 претензію про невиконання умов договору в частині внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 16.07.2024 року № 01-32-516/24, в якій управління вимагало у найкоротший строк з дня отримання даної претензії сплатити загальну суму заборгованості 7626,53 грн., з яких: основна сума боргу - 6103,80 грн., пеня - 1122,01 грн., 5% штрафу - 154,69 грн., інфляційні втрати - 153,22 грн., 3% річних - 92,81 грн. Вказана претензія направлена за адресою, зазначену місцем проживання відповідача відповідно до паспорту останнього, про що свідчить фіскальний чек від 16.07.2024 р. № 7300300230970. Крім того, вказана претензія також направлялася позивачем на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з тим, за ствердженнями позивача, відповідачем не надано відповідь на зазначені претензії та не виконано вимог щодо сплати суми боргу.

Відтак, судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства та п.п. 2.4, 2.5 спірних договорів прострочено виконання зобов'язання зі сплати платежів за користування місцями для розташування рекламних засобів, у зв'язку з чим у останнього існувала заборгованість перед Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради у розмірі 4103,80 грн., яка заявлена позивачем заявлено до стягнення.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості отриманого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання перед позивачем у встановлений договором строк, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов'язань, починаючи з наступного дня після спливу строку, визначеного п. 2.4 договорів № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22 та п. 2.5 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21.

Пунктом 4.7 Правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затверджених рішенням Виконавчого комітету міської ради від 20.10.2015 № 369, врегульовано питання щодо порядку анулювання/скасування дозволу на розміщення зовнішньої реклами, що відповідно здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету міської ради.

Як встановлено судом, 28.04.2025 року Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради прийнято рішення № 03-23-07/25 про припинення дії пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, відповідно до якого вирішено у зв'язку із припиненням діяльності ФОП ОСОБА_1. з 01.05.2025 припинити дію наступних рішень про встановлення пріоритету на місця розташування рекламних засобів:

1. Рішення про встановлення пріоритету заявника на місце для короткотермінового розташування рекламних засобів від 20.12.2021 № 03-21-11/21 вих:

- по Бериславському шосе (у районі будівлі № 15, строй база "Еталон") - № 1;

- по Бериславському шосе (у районі будівлі № 15, строй база "Еталон") - № 2.

2. Рішення про встановлення пріоритету заявника на місце для короткотермінового розташування рекламних засобів від 20.12.2021 № 03-21-12/21 вих на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана Разіна;

3. Рішення про встановлення пріоритету заявника на місце для розташування рекламних засобів від 11.01.2022 № 03-23-08/22:

- по вулиці Залізничній у районі будинку № 15;

- по вулиці Філатова у районі буд. № 44;

- по вулиці Філатова у районі буд. № 44, перед залізничним переїздом.

Крім того, повідомлено відповідача про необхідність до 07.05.2025 самостійно демонтувати рекламні засоби, які розташовуються за вищезгаданими адресами, про що повідомити письмово Управління, додавши фотофіксацію на електронну пошту.

Так, вказане рішення Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради № 03-23-07/25 від 28.04.2025 р. було направлено ФОП ОСОБА_1. для виконання засобами поштового зв'язку, про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт та рекомендоване поштове відправлення.

У п. 4.7.5 Правил № 369 встановлено, що за необхідності, згідно з розділом 8 Правил, розповсюджувачу зовнішньої реклами Робочим органом надсилається лист із вимогою щодо самостійного її демонтажу.

Як встановлено судом, Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулося до ОСОБА_1. із приписом (вимогою) щодо самостійного демонтажу рекламного засобу за вих. № 03-15-55/25 від 28.04.2025 р., в якому управління зазначило щодо припинення договорів від 20.12.2021 № 03-21/11/21 та № 03-21-12/21, від 11.01.2022 № 03-20-06/22, пріоритетів від 20.12.2021 № 03-21-11/21 вих. та № 03-21-12/21 вих, від 11.01.2022 № 03-23-08/22 з 01.05.2025 р. При цьому позивач у вказаному приписі із посиланнями на Правила розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затверджені рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.10.2015 № 369, зазначив відповідачу про необхідність до 07.05.2025 самостійно провести демонтаж рекламних засобів, які розташовуються за вищевказаними адресами, про що повідомити письмово управління, додавши фотофіксацію. У вказаному приписі (вимозі) також містилося попередження про те, що, у разі невиконання вимоги у добровільному порядку рекламні засоби будуть демонтовані примусово. Вказаний припис було направлено Управлінням на електронну адресу ФОП ОСОБА_1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також засобами поштового зв'язку, про що свідчить наявні в матеріалах справи фіскальний чек № 7302000057764 від 29.04.2025 р. та конверт.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Водночас, як вказує позивач, відповідачем в добровільному порядку не виконано ані рішення Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради № 03-23-07/25 від 28.04.2025 р., ані припис (вимогу) щодо самостійного демонтажу рекламного засобу від 28.04.2025 року за вих. № 03-15-55/25.

Пунктом 3.1.17 Правил № 369 передбачено, що робочий орган організовує, провадить власними силами та/або на замовлення з відповідною організацією демонтаж самовільно розміщених РЗ, із подальшим стягненням затрачених коштів за виконані роботи.

Згідно з п. 2.1 Правил № 369 самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого в установленому порядку Дозволу або не демонтований власником після прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про відмову в продовженні Дозволу або його анулювання. Також рекламні засоби, розміщені в період отримання рішення про встановлення пріоритету на розміщення зовнішньої реклами та отримання Дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Положеннями п. 8.2 розділу 8 Правил № 369 передбачається процедура демонтажу самовільно (без наявності дозволу) встановлених (розташованих) рекламних об'єктів. Зокрема, п. 8.2.4 унормовано, що демонтаж РЗ повинен бути проведений власниками (законними користувачами) РЗ самостійно за власний рахунок. У разі невиконання самостійного демонтажу, робочий орган, за наявності рішення виконкому, має право провести демонтаж та/або відповідна організація на замовлення робочого органу за договором, із подальшим стягненням затрачених коштів за виконані роботи з власника РЗ.

Так, із матеріалів справи вбачається, що Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради видано наказ № 01-09-24/25 від 08.05.2025 "Про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів", додатком до якого є Перелік самовільно встановлених рекламних засобів, що підлягають демонтажу, зокрема:

- Рекламний засіб типу стела одностороння, розміром 1x2 м, який розташовується на розі вулиць Іллюші Кулика та Степана, власник - ФОП ОСОБА_1;

- Рекламний засіб типу інформаційний борд, розміром 2x3 м, який розташовується по вулиці Філатова у районі буд. № 44, перед залізничним переїздом, власник - ФОП ОСОБА_1;

- Рекламний засіб типу інформаційний об'єкт двосторонній, розміром 3x1,35м, який розташовується по вулиці Залізничній у районі будинку №15, власник - ФОП ОСОБА_1.

Також листами за вих. № 03-15-57/25 від 08.05.2025 р., за вих. № 01-32-219/25 від 13.05.2025 р., за вих. № 01-32-223/25 від 19.05.2025 р. та за вих. № 01-32-346/25 від 25.07.2025 р. Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради повідомило ФОП ОСОБА_1. про примусовий демонтаж рекламних засобів, власником яких він являється. Такі листи були надіслані на електронну пошту відповідача. Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк рекламні засоби не демонтував, суд зазначає, що відповідач не виконав свій обов'язок з самостійного (добровільного) демонтажу рекламних засобів, у зв'язку з чим позивач мусив самостійно здійснити відповідний демонтаж задля відновлення свого порушеного становища.

Із наявного в матеріалах справи Акту проведення демонтажу рекламного засобу від 08.05.2025 р. № 03-14-38/25 вбачається, що комісією за участі: начальника Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради Литвиненко Н. та начальника відділу маркетингу, промоції міста та зовнішньої реклами Валуєвич Н. відповідно до Тимчасового порядку демонтажу, транспортування та зберігання рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади у новій редакції, затвердженого розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 13.09.2024 № 832р, на виконання наказу начальника управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради від 08.05.2025 № 01-09-24/25 "Про демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів", МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" 08.05.2025 демонтовано рекламний засіб типу інформаційний об'єкт, розміром 3x1,35 м, який розташовувався по вул. Залізничній у районі буд. № 15, без дозволу.

Також відповідно до Акту проведення демонтажу рекламного засобу від 15.05.2025 № 03-14-41/25 вбачається, що 15.05.2025 було демонтовано рекламний засіб типу інформаційний об'єкт, розміром 2x3 м, що розташовувався по вул. Філатова у районі буд. № 44, без дозволу.

Водночас згідно з Актом проведення демонтажу рекламного засобу від 18.07.2025 р. № 03-14-59/25 18.07.2025 р. демонтовано рекламний засіб типу стенд односторонній, розміром 2x1 м, який розташовувався на розі вулиць І. Кулика та Івана Мазепи (Степана Разіна), без дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2025 року між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (замовник) та Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг № 14, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого виконавець за завданням замовника та в присутності представника останнього зобов'язується надати послуги з демонтажу та транспортування рекламних засобів за замовленням, які розташовані на території Херсонської міської територіальної громади з дотриманням вимог чинного законодавства України за кодом ДК 021:2015 98390000-3 Інші послуги (98391000-0 послуги виведення з експлуатації) (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором та заявками замовника. Найменування, кількість та ціна послуг, що надаються згідно з цим договором, визначені у таблиці цін демонтажу та транспортування рекламних засобів за замовленням (додаток 2 до цього договору).

Згідно з п. 2.5 договору від 09.04.2025 р. виконавець гарантує замовнику надання послуг у відповідності до технічного завдання (додаток 1 до договору).

Положеннями п. 4.2 договору від 09.04.2025 р. визначено, що розрахунок за фактично надані послуги здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня підписання сторонами акту(-ів) наданих послуг.

Строк виконання робіт: з дати укладання договору по 22.12.2025 року. Місце виконання робіт: на території населених пунктів Херсонської міської територіальної громади. (п.п. 4.1, 4.2 договору від 09.04.2025 р.).

За умовами п. 5.6 договору від 09.04.2025 р. передача виконавцем та прийняття замовником результатів наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг.

Пунктом 10.1 договору від 09.04.2025 р. передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, і діє до 31.12.2025 р., але в будь- якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відтак, для проведення примусового демонтажу рекламних засобів, належних відповідачу, Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради на підставі вказаного договору на проведення демонтажних робіт № 14 від 09.04.2025 р. було залучено Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона".

Також сторонами до договору про закупівлю послуг № 14 від 09.04.2025 р. підписано додаток № 1, яким визначено технічне завдання, та додаток № 2 - таблицю цін демонтажу, транспортування рекламних засобів.

Із матеріалів даної господарської справи вбачається, що між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (замовник) та Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (виконавець) було підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг:

- акт надання послуг № 13 від 08.05.2025 р. на суму 1527,78 грн., у т.ч. ПДВ 254,63 грн., відповідно до якого виконавець надав за оплату, а замовник прийняв наступні послуги: послуги з демонтажу транспортування рекламних засобів - стаціонарні, велико габаритні (площею до 8 м2), наземні спеціальні конструкції, нестандартні конструкції, розміром 3х1,35 м, типу інформаційний об'єкт, двосторонній, який розташовується на вул. Залізнична у районі буд. № 15, власник - ФОП ОСОБА_1, без дозволу;

- акт надання послуг № 15 від 15.05.2025 р. на суму 1527,78 грн., у т.ч. ПДВ 254,63 грн., відповідно до якого виконавець надав за оплату, а замовник прийняв наступні послуги: послуги з демонтажу транспортування рекламних засобів - стаціонарні, велико габаритні (площею до 8 м2), наземні спеціальні конструкції, нестандартні конструкції, розміром 2х3 м, типу інформаційний об'єкт, двосторонній, який розташовується по вул. Філатова у районі буд. № 15, перед залізничним переїздом, власник - ФОП ОСОБА_1, без дозволу;

- акт надання послуг № 33 від 18.07.2025 р. на суму 1527,78 грн., у т.ч. ПДВ 254,63 грн., відповідно до якого виконавець надав за оплату, а замовник прийняв наступні послуги: послуги з демонтажу транспортування рекламних засобів - стаціонарні, велико габаритні (площею до 8 м2), наземні спеціальні конструкції, нестандартні конструкції, рекламний засіб типу стела одностороння, розміром 1х12 м, який розташовується на розі вулиць І. Кулика та Івана Мазепи (Степана Разіна), власник - ФОП ОСОБА_1, без дозволу.

Із наявних у матеріалах справи доказів (а.с. 92-96) убачається, що замовником було сплачено на користь виконавця вартість виконаних робіт за актами надання послуг № 13 від 08.05.2025 р., № 15 від 15.05.2025 р., № 33 від 18.07.2025 р. на суму 4583,34 грн., що підтверджується копіями виписки по рахунку Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради та платіжних інструкцій № 82 від 15.05.2025, № 86 від 22.05.2025 та № 133 від 03.09.2025.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що демонтаж рекламних засобів проведено у відповідності до встановлених вимог, акти демонтажу складено належним чином та направлено на адресу відповідача.

При цьому Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради було виставлено ФОП ОСОБА_1. наступні рахунки на оплату відшкодування витрат проведених демонтажів рекламних засобів: № 8д від 13.05.2025 р. на суму 1527,78 грн.; № 11д від 19.05.2025 р. на суму 1527,78 грн.; № 20д від 25.07.2025 р. на суму 1527,78 грн.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією від 07.11.2025 р. за вих. № 04-20-65/25, в якій зазначив про необхідність сплати вартості витрат, пов'язаних із проведеним демонтажем 3-х рекламних засобів, у сумі 4583,34 грн. протягом 10 днів з моменту отримання претензії за реквізитами, зазначеними у рахунку, який додано до претензії.

Так, вказана претензія від 07.11.2025 р. за вих. № 04-20-65/25 разом з рахунком на оплату № 28д від 06.11.2025 р. були направлені Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2, а також засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням за відправлення № 730200001794.

Разом з тим, несплата відповідачем у добровільному порядку вартості понесених позивачем витрат, пов'язаних із проведеним демонтажем рекламного засобу у сумі 4583,34 грн., стали підставою для звернення Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради із даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Пунктом 8.2.13 Правил № 369 визначено, що відшкодування витрат робочому органу, який організував демонтаж або самостійно провадив демонтаж РЗ, покладається на власника (законного користувача) демонтованого РЗ на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт із демонтажу.

Окрім того, п.п. 4.2.13 п. 4.2 договорів № 03-20-12/21 від 06.07.2021 та № 03-20-06/22 від 11.01.2022 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу року передбачено обов'язок ФОП ОСОБА_1. відшкодовувати управлінню витрати із демонтажу демонтованого РЗ, а також сплачувати пеню за затримку платежів за тимчасове користування місцем у порядку та за умов, передбачених договором.

Також відповідно до п. 6.9 договорів № 03-20-12/21 від 06.07.2021 та № 03-20-06/22 від 11.01.2022 у разі примусового демонтажу РЗ у порядку, передбаченому договором, суб'єкт господарювання у повному обсязі відшкодовує робочому органу витрати, пов'язані з демонтажем та зберіганням РЗ.

Разом з тим, як встановлено судом, усупереч положенням рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 897 від 16.12.2021 року, договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-12/21 від 06.07.2021 та № 03-20-06/22 від 11.01.2022, а також короткотермінових договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-21-07/21 від 10.09.2021, № 03-21-11/21 від 20.10.2021 та № № 03-21-12/21 від 20.12.2021, Правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затверджених рішенням Виконавчого комітету міської ради від 20.10.2015 № 369, відповідач не здійснив демонтаж рекламних засобів, належних йому.

Водночас відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження власних доводів про відсутність його вини у невиконанні зобов'язання, при цьому саме через бездіяльність відповідача щодо добровільного демонтажу рекламних засобів позивач був змушений самостійно здійснити демонтаж, з огляду на що на підставі умов спірних договорів понесені позивачем збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача перед позивачем зобов'язань з відшкодування вартості витрат, пов'язаних із проведеним демонтажем рекламних засобів, у сумі 4583,34 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 505,35 грн. та штрафу у сумі 188,43 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині здійснення оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг з охорони) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог п. 6.3 договорів № 03-20-12/21 від 06.07.2021 та № 03-20-06/22 від 11.01.2022 за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем суб'єкт господарювання сплачує на користь управління пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

Пунктом 6.4 договорів № 03-20-12/21 від 06.07.2021 № 03-20-06/22 від 11.01.2022 сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів (у тому числі недоїмку) за користування місцем (-ями), що складає більше 3 місяців, суб'єкт господарювання додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.

Із розрахунку штрафу вбачається, що позивачем розраховано штраф лише за договорами № 03-20-12/21 та № 03-20-06/22, пунктами 6.4 яких передбачено його застосування. Таким чином, твердження відповідача про застосування штрафу відносно договорів, умовами яких не передбачено відповідне застосування штрафу, не відповідає дійсним обставинам справи.

Між тим п. 5.1 договорів № 03-21-11/21, № 03-21-07/21 та № 03-21-12/21 закріплено, що за несвоєчасну сплату платежів за цим договором, суб'єкт господарювання сплачує робочому органу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.

Як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню та штраф. Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені та штрафу, судом встановлено, що вказані розрахунки були здійснені позивачем вірно, при цьому власних контррозрахунків відповідачем не наведено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 505,35 грн. та штраф у розмірі 188,43 грн.

При цьому господарський суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних належним чином та окремо за кожним договором.

Щодо нарахування 3% річних у розмірі 592,95 грн. та інфляційних втрат у сумі 2955,12 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене, та прострочення відповідачем термінів виконання грошового зобов'язання, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних у розмірі 592,95 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних здійснений позивачем арифметично правильно та є вірним, при цьому контррозрахунку відповідачем не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 592,95 грн.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у загальному розмірі 581,01 грн. та встановлено, що такий розрахунок здійснено позивачем правильно із застосуванням вірно обраного сукупного індексу інфляції у вказаному періоді прострочення, також контррозрахунку відповідачем не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 2955,12 грн.

Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності та застосування наслідків такого спливу господарський суд зазначає.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Так, предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення заборгованості у загальному розмірі 12928,99 грн., з яких: основний борг у розмірі 4103,80 грн., пеня у сумі 505,35 грн., штраф у розмірі 188,43 грн., 3% річних у сумі 592,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 2955,12 грн., витрати на демонтаж рекламних засобів у сумі 4583,34 грн. у зв'язку з неналежним виконанням спірних договорів.

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних мало би обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови КМУ від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Разом з тим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

До зазначеного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 вносилися зміни Указами Президента України, якими з урахуванням затвердженого Законом України від № 4757-IX від 14.01.2026 Указу Президента України від 12.11.2026 № 40/2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

При цьому господарський суд додає, що 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Вказаний Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Таким чином, перебіг строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відновлено.

Водночас господарський суд зауважує, що позивач звернувся до господарського суду із позовом по даній справі 24.12.2025 року, в той час Закон України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення", яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, набрав чинності 04 вересня 2025 року, а відтак з 05 вересня 2025 року перебіг позовної давності продовжився з урахуванням часу, що минув до його зупинення, тому на момент звернення позивачем до суду строк позовної давності не сплив.

Підсумовуючи наведені вище положення, господарський суд зазначає, що у разі, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану та лише з 04.09.2025 року відновлено.

Наразі господарський суд зауважує, що заборгованість за договором № 03-20-06/22 від 11.01.2022 нарахована за період з січня 2022 по лютий 2022; за договором № 03-21-11/21 від 20.12.2021 ? за період з грудня 2021 по лютий 2022; за договором № 03-21-07/21 від 10.09.2021 ? за період з вересня 2021 по грудень 2021; за договором № 03-20-12/21 від 06.07.2021 ? за період з липня 2021 по лютий 2022. Водночас суд зазначає, що 02.04.2020 року на всій території України введено карантин, який неодноразово продовжувався і відповідно строки позовної давності продовжено на час дії такого карантину, в подальшому законодавець передбачив, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, позовна давність щодо визнаних судом обґрунтованими позовних вимог про стягнення основного боргу, пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, витрат на демонтаж рекламних засобів не спливла.

Враховуючи викладене вище, господарським судом встановлено, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, з огляду на що відсутні підстави для застосування наслідків у зв'язку з його пропуском.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що військова агресія російської федерації, тимчасова окупація Херсонської області, відсутність мобільного та інтернет-зв'язку призвело до неможливості сплачувати щомісячні платежі за спірними договорами, внаслідок чого утворилася заборгованість, тобто внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Наразі господарський суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

На підтвердження обставини неможливості виконання зобов'язання відповідач послався на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р.

При цьому господарський суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.

Між тим судом враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Частиною першою статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, у разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що заборгованість за спірними договорами виникла до початку збройної агресії російської федерації проти України та окупації м. Херсона. Наразі господарський суд зауважує, що нарахування плати за користування місцями для розташування рекламних засобів за спірними договорами здійснено до 28.02.2022 року.

При цьому суд додає, що період окупації міста Херсона з 01.03.2022 по 11.11.2022 та складна безпекова ситуація в Херсонській міській територіальній громаді, яка триває й досі, були враховані виконавчими органами Херсонської міської ради як чинники, що зумовлюють необхідність зменшення фінансового навантаження на суб'єктів господарювання в умовах воєнного стану.

Так, у п. 9.3 договорів № 03-20-06/22 та № 03-20-12/21 сторони погодили, що сторона, що втратила можливість виконувати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов'язана негайно, протягом 5 робочих днів, телефаксом чи телеграмою повідомити іншу сторону про виникнення, вид і можливу тривалість подій, що перешкоджають належному виконанню зобов'язань за договором. А п. 9.6 договорів унормовано, що сторона, яка посилається на неможливість виконання зобов'язань внаслідок дії форс-мажорних обставин, підтверджує факт існування та наслідки дії таких обставин офіційним документом або довідкою компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому господарський суд зазначає, що відповідачем також не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про обставин непереборної сили, а саме про обставини, на які відповідач посилається як форс-мажорні, саме відразу після їх виникнення (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; тимчасова окупації російською федерацією території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області; можливі та активні бойові дії), внаслідок чого відповідач не виконав грошове зобов'язання.

Крім того, як встановлено судом, відповідач не звертався до позивача із заявою про припинення спірних договорів з підстав неможливості їх виконання, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.

Так, посилання відповідача на те, що задля збереження життя та здоров'я останній припинив будь-яку діяльність як ФОП та не мав фізичної змоги повідомити про це позивача, так як всі засоби комунікації були відключені, господарський суд вважає недоречними, оскільки відповідач не повідомив позивача про припинення ним будь-якої діяльності як ФОП та неможливість виконання умов договорів не тільки під час повномасштабного вторгнення рф на територію України та окупації міста Херсон, але й після деокупації вказаного міста. Так, позивач звернувся до суду із позовом по даній справі 24 грудня 2025 року, при цьому місто Херсон було деокуповано 11 листопада 2022 року, відтак протягом більше трьох років відповідач не знайшов жодної можливості повідомити позивача про вказані обставини.

Між тим господарський суд додає, що продовження строку дії договору № 03-20-06/22 та договору № 03-21-11/21 відбулося не з волі позивача, а в силу прямої норми закону на підставі положень постанови КМУ від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", з огляду на що у позивача були відсутні правові підстави для одностороннього припинення дії зазначених договорів. При цьому строк дії договору № 03-21-07/21 закінчився 10.12.2021, а договору № 03-20-12/21 - 05.01.2022, тобто у строки, прямо узгоджені сторонами відповідно до умов цих договорів, без будь-якого їх продовження.

Крім того, суд вказує, що як умовами спірних договорів, так і нормами чинного законодавства передбачено саме право позивача, а не його обов'язок припиняти дію договорів в односторонньому порядку у разі несплати відповідачем відповідної плати або припинення ним здійснення господарської діяльності. Відтак, саме по собі невикористання позивачем такого права не може розцінюватися як порушення чи як умисні дії, спрямовані на формування заборгованості.

Наразі господарський суд наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/528/19).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами об'єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за спірними договорами внаслідок існування обставин непереборної сили.

Відтак, судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов'язання за договорами та надано відповідачу місця для розміщення рекламних засобів, тоді як відповідач за місця для розміщення рекламних засобів не розрахувався. При цьому доказів повної оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів фізичною особою ОСОБА_1 матеріали справи не містять, сума заборгованості відповідачем не оспорена. Адже частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо наявності у відповідача невиконаного грошового зобов'язання перед позивачем.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12928,99 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44326699) заборгованість згідно з договорами про тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів у розмірі 4103/чотири тисячі сто три/грн. 80 коп., пеню у сумі 505/п'ятсот п'ять/грн. 35 коп., штраф у розмірі 188/сто вісімдесят вісім/грн. 43 коп., 3% річних у сумі 592/п'ятсот дев'яносто дві/грн. 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 2955/дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять/грн. 12 коп., витрати на демонтаж рекламних засобів у сумі 4583/чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три/грн. 34 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 26 лютого 2026 р.

Суддя В.С. Петров

Попередній документ

134423127

Наступний документ

134423129

Інформація про рішення:

№ рішення:	134423128
№ справи:	916/5168/25
Дата рішення:	26.02.2026
Дата публікації:	02.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (08.04.2026)
Дата надходження:	18.03.2026
Предмет позову:	про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12928,99 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

27.01.2026 12:30	Господарський суд Одеської області
26.02.2026 12:30	Господарський суд Одеської області

Запланованих засідань немає