Справа № 204/11903/25
Провадження № 2/204/1036/26
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
16 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 02.09.2024-100000205 від 02.09.2024 року в розмірі 16 000 грн. та судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 02.09.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.09.2024-100000205. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн., строком на 124 дні, дата повернення кредиту 03.01.2025 року, проценти за користування кредитом становлять 1 % за один день (фіксована незмінювана процентна ставка) «Стандарт». ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 16 000 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн., заборгованості за процентами у розмірі 3 100 грн., додаткової комісії у розмірі 900 грн. та неустойки у розмірі 2 000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Тому, позивач вимушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 14 листопада 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що 02.09.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено Електронний кредитний договір № 02.09.2024-100000205, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (оферта), заявкою ОСОБА_1 від 02.09.2024 року та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 02.09.2024-100000205 (кредитної лінії).
Згідно умов укладеного кредитного договору, відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 10 000 грн. строком на 124 дні, до 03.01.2025 року, зі сплатою відсотків за фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених в графіку платежів, зі сплатою відсотків за фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» - 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступними за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», зі сплатою комісії, пов'язаної з наданням кредиту - 9% від суми кредиту у розмірі 900 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості 900 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, а також зі сплатою неустойки у розмірі 100 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Видача ТОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту в розмірі 10 000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платежі рішення» від 31.10.2025 року вих. № 166-3110, номер транзакції у системі i.Pay.ua 497478126 у якому викладено відомості про зарахування даної суми на реквізити платіжної карти споживача № НОМЕР_1 , видача за договором кредиту № 02.09.2024-100000205.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.09.2024-100000205 від 02.09.2024 року, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка становить 16 000 грн. та складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10 000 грн., заборгованості по процентам - 3 100 грн., 900 грн. комісія за обслуговування, 2 000 грн. неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 02.09.2024 по 03.01.2025 року.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, оскільки не погасив заборгованість за кредитом у порядку, визначеному кредитним договором, що є порушенням законних прав ТОВ «Споживчий центр».
Вирішуючи дані позовні вимоги суд виходить з наступного.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 5 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Як зазначено у ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З досліджених доказів судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02.09.2024-100000205 від 02.09.2024 року, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. на умовах, зазначених в договорі. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання виконало в повному обсязі. В позовній заяві позивачем заначено відомості, що відповідач ОСОБА_1 здійснював часткову сплату кредитного боргу, а саме: 4 000 грн. - 02.10.224 року; 7 000 грн. - 02.12.2024 року.
Згідно довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.09.2024-100000205 від 02.09.2024 року, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка становить 16 000 грн. та складається з: заборгованості по тілу кредиту - 10 000 грн., заборгованості по процентам -3 100 грн., комісія за обслуговування - 900 грн., 2 000 грн. неустойки.
Як вбачається з паспорту споживчого кредиту, у якому сторонами договору погоджено графік платежів, повернення кредитних коштів були розподілені на чотири платежі, а саме: дата чергового платежу 02.10.2024 року - загальний розмір 4 000 грн., який складається з 3 100 - відсотки, 900 грн. - комісія; 02.11.2024 року - загальний розмір 4 000 грн., який складається з 3 100 - відсотки, 900 грн. - комісія; 03.12.2024 року - загальний розмір 2 450 грн., який складається з 1 550 - відсотки, 900 грн. - комісія; 03.01.2025 року - загальний розмір платежу складав суму 11 550 грн., який складається з 1 550 - відсотки, 10 000 грн. - тіло кредиту.
Загальні витрати за кредитом становлять суму у розмірі 12 000 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 22 000 грн.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідача, суд виходив з наступного.
Позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів розрахунку заборгованості (виписка про рух коштів тощо), а тому розрахунок проводився відповідно до погодженого сторонами графіку платежів та зазначених у позові відомостей про часткове внесення відповідачем грошових коштів.
Тому, виходячи з дослідженого паспорту споживчого кредиту, у якому сторонами договору погоджено графік платежів та відомостей щодо часткового погашення кредиту відповідачем у загальному розмірі 11 000 грн., про які зазначено позивачем у позовній заяві, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 02.09.2024-100000205 від 02.09.2024 року у загальному розмірі 11 000 грн., з яких тіло кредиту 10 000 грн., відсотки за користування кредитом 1000 грн., Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту, визначеної кредитним договором, то суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п. 8 заявки кредитного договору зазначено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі- «Комісія», економічна сутність - плата за надання Кредиту) дорівнює 900 грн.
Пунктом 9 заявки кредитного договору визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 900 грн. нараховується у кожному з 2 чергових періодів, наступним за першим черговим періодом.
Як вбачається з графіку платежів, який узгоджений у паспорті споживчого кредиту, платіж комісії повинен здійснюватися у першому, другому та третьому платежі у розмірі по 900 грн.
Оскільки кредитні кошти за даним кредитним договором видавалися на споживчі цілі, то на нього розповсюджуються дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору було закладено умови з виплати кредитодавцю позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Споживчий центр», які є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією та додатковою комісією.
Тому, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за надання споживчого кредиту не підлягають задоволенню, оскільки стягнення комісії, пов'язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки, то суд вважає що в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
У позовній заяві позивач просить стягнути 2 000 грн. неустойки за кредитним договором.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи зазначені положення закону, стягнення неустойки у розмірі 2 000 грн. за кредитним договором № 02.09.2024-100000205 від 02.09.2024 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 526, 610, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а, код ЄДРПОУ: 37356833) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість кредитним договором № 02.09.2024-100000205 від 02.09.2024 року за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн., за відсотками у розмірі 1000 грн., судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього суму у розмірі 13 422 грн. 40 коп.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська