Справа № 203/1867/26
Провадження № 1-кп/0203/1621/2026
27.02.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030005435 від 15.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
встановив:
У підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання останньому міри запобіжного заходу, а саме: передбачаючи тяжкість майбутнього покарання за вчинене ним кримінального правопорушення, адже останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкцією за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання; крім того існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. Прокурор вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого ОСОБА_5 , а й характеру та тяжкості злочину, який йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, є співмірним з існуючими ризиками, у зв'язку з чим є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник ОСОБА_4 , посилавшись на практику Європейського суду з прав людини, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід підзахисному ОСОБА_5 на такий,
що не пов'язаний із триманням під вартою - домашній арешт або особисте зобов'язання, посилаючись на те, що останній має стійкі соціальні зв'язки, раніше не судимий, має постійне місце проживання, а інші ризики, зазначені у клопотанні прокурором втратили свою актуальність через завершення досудового слідства та направлення обвинувального акту до суду. Окрім того, захисником було зазначено про наявність у ОСОБА_5 проблем зі здоров'ям, а саме відповідно до довідки ВЛК від 08.01.2025 року у нього діагностовано міопатичний астигматизм, через що він потребує спеціалізованого медичного нагляду.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримавши думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити обрану міру запобіжного заходу з наступних підстав.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 лютого 2026 року без можливості внесення застави, яка була скасована ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.01.2026 року та постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено, продовжено ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 лютого 2026 року. Визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі, судове дослідження доказів по справі не проведене, а отже перебуваючи на волі та передбачаючи можливе покарання, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду із метою уникнення відповідальності та продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Суд також приймає до уваги, що відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Отже на теперішній час не зникли ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому ОСОБА_5 міри запобіжного заходу.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
При цьому, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Отже, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого та його особистості, а також встановлених ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що застава в 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити в повному обсязі.
Продовжити ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 26 квітня 2026 року з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками, у разі невиконання яких судом буде вирішено питання про звернення застави у дохід держави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1