Справа № 203/1402/26
Провадження № 1-кс/0203/1409/2026
26.02.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Дніпро скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 від 03.02.2026 р. про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024042050000015, відомості про яке внесено до ЄРДР 15.03.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, -
встановив:
17 лютого 2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернувся адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , зі скаргою на постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024042050000015, відомості про яке внесено до ЄРДР 15.03.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
В обґрунтування скарги зазначено, що 15 березня 2024 року уповноваженою особою третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, на підставі заяви ОСОБА_4 були внесені відомості до ЄРДР за № 42024042050000015 за можливим фактом внесення неправдивих відомостей у процесуальні документи шляхом підроблення підпису понятої ОСОБА_6 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018040160000153 за ч.2 ст.121 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження адвокатом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , було подано слідчому клопотання про визнання ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні та проведення слідчих дій. Постановою слідчого від 03 лютого 2026 року було відмовлено в залученні останнього в якості потерпілого у кримінальному провадженні та у проведенні слідчих дій. Посилаючись на те, що вказана постанова є безпідставною та необґрунтованою, представник скаржника просив скасувати останню та зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання про визнання ОСОБА_4 потерпілим.
Скаржник в судове засідання не з'явився, від представника скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Слідчий в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Дослідивши доводи скарги та додані до неї документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст.303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, п.5 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Під час розгляду скарги встановлено, що третім слідчим відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024042050000015, відомості за яким внесено до ЄРДР 15.03.2024 р. з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України за заявою ОСОБА_4 щодо внесення неправдивих відомостей у процесуальні документи шляхом підроблення підпису понятої ОСОБА_6 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018040160000153 за ч.2 ст.121 КК України.
В рамках кримінального провадження № 42024042050000015 адвокатом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , до слідчого було подано заяву-клопотання від 03 вересня 2025 року, в якому було поставлено питання про залучення ОСОБА_4 в якості потерпілого у кримінальному провадженні, вручення йому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки, забезпечити повне та неупереджене розслідування і невікладно провести допит ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ; звернутись до суду з тимчасовим доступом до оригіналів протоколів від 22.01.2018 р., 27.01.2018 р. та бирки вилученого тубусу; призначити почеркознавчу експертизу.
Постановою слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 09 вересня 2025 року, в задоволенні клопотання від 03 вересня 2025 року було відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 листопада 2025 року постанову слідчого від 09 вересня 2025 року було скасовано та зобов'язано повторно розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 від 03 вересня 2025 року.
За наслідками повторного розгляду клопотання постановою слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 20 листопада 2025 року, в задоволенні клопотання від 03 вересня 2025 року було відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 січня 2026 року постанову слідчого від 20 листопада 2025 року було скасовано та зобов'язано повторно розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 від 03 вересня 2025 року.
За наслідками повторного розгляду клопотання слідчим 03 лютого 2026 року винесено постанову, якою відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 42024042050000015.
Вказана постанова мотивована тим, що на теперішній час у кримінальному провадженні не встановлено даних, які б свідчили про завдання ОСОБА_4 моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч.5 ст.55 ЦПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Так, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Поняття «потерпілий», яке використано у ст.46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.
Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК України.
Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у свій постанові від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17, (провадження № 13-66кс18), що є обов'язковими для застосування в силу ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тобто для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, висновки про що викладені у постанові Верховного Суду у справі № 539/3185/17.
Так, в заяві про залучення в якості потерпілого представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 від 03 вересня 2025 року вказує на завдання ОСОБА_4 моральної та матеріальної шкоди, зокрема, суттєвим обмеженням прав на свободу, оскільки на підставі покладених в основу клопотання слідчого підроблених протоколів огляду йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; він зазнав витрат майнового характеру на правову допомогу, поштові/транспортні витрати, підготовку процесуальних документів, зазнав моральної шкоди, що полягає у репутаційних втратах, психоемоціних стражданнях та правовій невизначеності через використання в іншому кримінальному провадженні документів з ознаками підроблення.
Водночас, слідчий суддя відзначає, що розмір такої шкоди або обставини її відсутності має встановлюватися під час досудового розслідування, проте слідчим не проведено жодної слідчої дії, спрямованої на встановлення цих обставин щодо заподіяної шкоди, обов'язковість доказування яких визначена п.3 ч.1 ст.91 КПК України, в тому числі і наведених у заяві від 03 вересня 2025 року, а тому висновки слідчого в оскаржуваній постанові про те, що під час досудового розслідування не отримано даних про спричинення ОСОБА_4 , як заявнику будь-якої шкоди є помилковими.
Таким чином викладені обставини свідчать про недодержання слідчим вимог ст.55 КПК України щодо підстав відмови, а так само вимог КПК щодо вмотивованості і обґрунтованості постанови, а тому така постанова підлягає скасуванню із зобов'язанням слідчого у відповідності до п.3 ч.2 ст.307 КПК України повторно розглянути подану заяву про залучення потерпілого у кримінальному провадженні від 03 вересня 2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 26, 55, 303-307 КПК України, слідчий суддя -
ухвалив:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 від 03.02.2026 р. про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024042050000015, відомості про яке внесено до ЄРДР 15.03.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 від 03.02.2026 р. про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024042050000015, відомості про яке внесено до ЄРДР 15.03.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та зобов'язати слідчого повторно розглянути заяву-клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , від 03 вересня 2025 року.
Ухвала набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.532 КПК України.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1