Справа № 758/15259/25
Провадження № 2-о/202/109/2026
про передачу справи за підсудністю
27 лютого 2026 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпра Недобитюк Н.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Донецький національний медичний університет, Міністерство освіти і науки України, Державне підприємство «Інфоресурс», -
До Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, яка була передана за підсудністю з Подільського районного суду м. Києва на підставі ухвали від 16 жовтня 2025 року.
Обґрунтовуючи направлення справи за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпра, Подільський районний суд м. Києва в ухвалі від 16 жовтня 2025 року послався на те, що останнім відомим місцем проживання (перебування) заявника на території України нібито є адреса: АДРЕСА_1 .
Також в ухвалі вказано, що відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 територіальну підсудність судових справ Лиманського міського суду Донецької області змінено на Індустріальний районний суд міста Дніпра.
Разом з тим, всебічно дослідивши матеріали справи, суддя встановив, що будь-яких доказів чи документальних підтверджень того, що останнє місце проживання (перебування) заявника на території України було за адресою: АДРЕСА_1 , в матеріалах справи немає.
Висновок щодо належності заявника до юрисдикції Лиманського міського суду є помилковим та таким, що не ґрунтується на наявних доказах.
Натомість, у матеріалах справи наявні належні докази, які підтверджують, що останнім відомим місцем проживання (перебування) заявника ОСОБА_1 , який є громадянином Королівства ОСОБА_2 , в Україні є адреса: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи питання про підсудність даної справи належному суду, суд виходить з наступного.
Компетенція судів України щодо розгляду даної заяви загалом обґрунтовується положеннями пункта 12 частини 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Проте визначення конкретного компетентного суду ускладнюється недосконалістю національного процесуального законодавства.
Так, частиною 1 статті 316 ЦПК України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Чинний процесуальний закон містить правову прогалину та не визначає спеціальних правил територіальної підсудності для справ окремого провадження за заявами іноземних громадян, які на момент звернення до суду не мають зареєстрованого місця проживання на території України, але потребують встановлення факту, що має юридичне значення, саме в українській юрисдикції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним. Відмова особі у доступі до правосуддя з підстав неповноти, неясності або суперечливості національного законодавства є неприпустимою та становить порушення статті 6 Конвенції. Суд не може залишити особу без судового захисту та відмовити у визначенні підсудності лише через те, що законодавець прямо не передбачив механізму для її конкретної ситуації.
З метою подолання цієї правової прогалини та недопущення порушення права заявника на доступ до правосуддя, суд застосовує положення частини 9 статті 10 ЦПК України (аналогія закону).
Застосовуючи аналогію закону, суд приходить до висновку, що у випадку відсутності у заявника-іноземця поточного місця проживання в Україні, правило частини 1 статті 316 ЦПК України має застосовуватися з урахуванням останнього відомого зареєстрованого місця проживання (перебування) такої особи на території України.
Оскільки встановлене доказами останнє відоме місце перебування заявника ( АДРЕСА_2 ) територіально відноситься до юрисдикції Калінінського районного суду міста Донецька, дана справа не підсудна Індустріальному районному суду м. Дніпра.
Відповідно до Розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 «Про визначення територіальної підсудності справ», розгляд справ, підсудних Калінінському районному суду міста Донецька, здійснюється Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Водночас суд зазначає, що в даному випадку направлення справи до належного суду не є спором про підсудність у розумінні ст. 32 ЦПК України, а є наслідком встановлення фактичної помилки попереднього суду щодо визначення адреси заявника, та здійснюється з метою виконання імперативних вимог процесуального закону щодо забезпечення права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
За вимогами частини 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Керуючись ст.ст. 10, 31, 32, 258, 260, 316, 353 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Донецький національний медичний університет, Міністерство освіти і науки України, Державне підприємство «Інфоресурс» - передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135).
Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н. В. Недобитюк