Справа № 932/784/26
Провадження № 1-кс/932/1036/26
20 лютого 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпро клопотання старшого слідчого СВ ВП№4 ДРУП№1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12026042150000127 від 26.01.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, який працює охоронцем ТОВ «ДАН-ГРУП», не одруженого, малолітніх, неповнолітніх дітей на утриманні не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,-
До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП№4 ДРУП№1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12026042150000127 від 26.01.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 , 25 січня 2026 року, близько 18 годин 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Volkswagen» модель «Passat», коричневого червоного, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , заїздив до подвір'я буд. 61 по пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпро, яке є громадським місцем, при цьому на пішохідній зоні не пропустив потерпілого ОСОБА_7 , тобто створив аварійну ситуацію. Після того, як ОСОБА_6 припаркував свій автомобіль біля буд. 61 по пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпро, до нього підійшов потерпілий ОСОБА_7 та зробив зауваження, щодо недопустимості створення аварійної ситуації. Далі, ОСОБА_6 вступив з потерпілим ОСОБА_8 в розмову, яка швидко переросла в словесний конфлікт.
В ході конфлікту у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, та прагнувши показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, використовуючи нікчемний привід, реалізуючи свій злочинний намір, того ж дня близько 18 год. 40 хв., грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, поєднаного із завданням потерпілій особі, а саме ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень, із застосуванням вогнепальної зброї, а саме пістолета марки «Форт-12Р 9 mm P.A., номер НОМЕР_2 » усвідомлюючи, що внаслідок його дій можуть настати суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, дістав зі своєї сумки, яку він мав при собі, вогнепальну зброю та дослав патрон до патронника.
Далі, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, взяв до правої руки пістолет марки «Форт-12Р 9 mm P.A., номер НОМЕР_2 » та направивши його у напрямку потерпілого ОСОБА_7 , виявляючи особливу зухвалість, проявляючи явну неповагу до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, здійснив близько 5 пострілів в сторону потерпілого ОСОБА_7 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: вогнепальних поранень м'яких тканин правої сідниці та правого стегна, тим самим створив реальну загрозу життю та здоров'ю громадян, після чого утримуючи при собі вогнепальну зброю з місця злочину зник.
Тим самим, ОСОБА_6 грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї.
Умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у хуліганстві, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
18.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у проваджені матеріалами, а саме: - протоколами оглядів; - протоколом допиту потерпілого; - протоколами допитів свідків; - протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; - зібраними матеріалами провадження в цілому.
Слідча просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, беручи до уваги існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, отримані підозрюваним ОСОБА_6 та захисником ОСОБА_5 18 лютого 2026 року, що підтверджується розписками останніх.
Слідча в судовому засіданні підтримала клопотання та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, зазначених у клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання та просила застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації останнього, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить належну поведінку підозрюваного.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання слідчого. Позицію виклав у письмових запереченнях, згідно яких захисник вважає підозру, повідомлену ОСОБА_6 за ч.4 ст.296 КК України, не обґрунтованою, не відповідною показам, допитаних свідків. ОСОБА_6 лише захищався від дій ОСОБА_9 , захищав себе, свою дівчину та своє майно. Зі сторони правоохоронних органів вбачається однобокість та викривлення фактів. Орган досудового розслідування скрив факт перебування ОСОБА_9 в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, вважає ризики, на які посилається орган досудового розслідування, не доведеними. Оскільки ОСОБА_6 жодного разу не ухилявся від органу досудового розслідування, а посилання прокурора на факту виїзду ОСОБА_6 за межі України, навпаки підтверджує те, що останній, маючи можливість виїхати за межі України, навпаки повернувся назад. Крім того, не доведено ризику впливу на свідків, оскільки покази свідків навпаки спростовують обставини, викладені у повідомленні про підозру. З огляду на вищенаведене, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, заначив, що лише захищався від ОСОБА_9 , тому після попередження вимушений був здійснити постріли, оскільки останній не реагував на його попередження. Він проживає разом зі своєю дівчиною по АДРЕСА_2 .
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання і долучені матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, згідно ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_6 необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та обґрунтованість підозри; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час судового розгляду встановлено, що слідчими СВ ВП№4 ДРУП№1 ГУНП в Дніпропетровській області за процесуальним керівництвом прокурорів Центральної окружної прокуратури міста Дніпра здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042150000127 від 26.01.2026 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
18.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України.
Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в наданих матеріалах, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра, повідомлена ОСОБА_6 на даній стадії досудового розслідування не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Наведені у повідомленні про підозру ОСОБА_6 обставини підлягають детальній перевірці в ході досудового розслідування у сукупності з іншими доказами. Однак на даний час наведених матеріалів достатньо для висновку обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Сторона обвинувачення у поданому клопотанні зазначила, що наявні ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні.
Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років. Отже, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого засудження підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.
Таким чином, слушними є доводи сторони обвинувачення про те, що у результаті обізнаності ОСОБА_6 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом погроз, підкупу, умовляння або іншим чином впливати на них, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які ще не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування. Отже такий ризик не є явно не обґрунтованим.
Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Поряд з оцінкою наявності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчим суддею береться до уваги особисті обставини підозрюваного ОСОБА_6 (має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем реєстрації та за місцем роботи, тощо), проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до маловірогідності чи до їх виключення.
За таких обставин зазначені в клопотанні ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає обґрунтованими та переконливими.
В той же час, слідчий суддя не вбачає заявленого стороною обвинувачення ризику можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень. Стороною обвинувачення не надано допустимих і належних доказів можливості вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень, а обґрунтування у клопотанні не конкретизовані, враховуючи, що підозрюваний раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувався, тобто не є особою, схильною до вчинення правопорушень.
На думу сторони обвинувачення, враховуючи суспільну небезпеку дій підозрюваного, вчинених в умовах воєнного стану, застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_6 таких як: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, не призведуть до забезпечення нормальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, а тому необхідним є застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Домашній арешт, є запобіжним заходом, що обмежує свободу пересування особи та вимагає ізоляції підозрюваного за рішенням суду.
В свою чергу пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проголошуючи право на свободу, передбачає саме фізичну свободу особи і вимагає того, щоб ніхто не був позбавлений такої свободи свавільно. Тому для цілей Конвенції запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту є рівнозначними заходами за ступенем обмеження особистої свободи.
Наприклад, відповідно до обставин справи «Корбан проти України» суди застосували цілодобовий домашній арешт як запобіжний захід. Однак це не відповідає позиції ЄСПЛ, адже особа в такій ситуації все ж позбавлена свободи незалежно від того, де саме перебуває. Тож вимоги до мотивування клопотань органу досудового розслідування про необхідність застосування до осіб цілодобового домашнього арешту мають бути ідентичними до підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У даному випадку клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 такого запобіжного заходу - як цілодобовий домашній арешт, не містить жодного обґрунтування доцільності застосування саме такого запобіжного заходу і не можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, що не відповідає ст.5 Конвенції. Про наявність таких підстав, ані прокурором, ані слідчим, не зазначено і під час розгляду клопотання слідчим суддею.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є: 1)особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження.
При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховуються всі обставини, визначені ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненому; вік та стан здоров'я підозрюваного, офіційну працевлаштованість останнього, позитивні характеристики як за місцем роботи так і за місцем реєстрації, відсутність фактів притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності.
На переконання слідчого судді цілодобовий домашній арешт для офіційно працевлаштованого підозрюваного ОСОБА_6 є недоцільним, оскільки створить перешкоду законній трудовій діяльності, що суперечить принципу співмірності запобіжного заходу і меті застосування запобіжного заходу.
Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що більш м'які запобіжні заходи, ніж домашній арешт, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
Відтак, у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід відмовити.
Сторона захисту просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
За частиною 1 статті 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у зобов'язанні обвинуваченого виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене, враховуючи тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 ; відомості щодо особи підозрюваного; наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України; слідчий суддя приходить до висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, що буде цілком достатнім для запобігання встановленим ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відповідає особі підозрюваного ОСОБА_6 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам досудового розслідування, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Приймаючи до уваги викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 179, 181, 193-196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП№4 ДРУП№1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, в межах строку досудового розслідування, строком до 18 квітня 2026 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити строк дії ухвали до 18 квітня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1