вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2817/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Остапчук В.В.
розглянувши справу № 911/2817/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нексен Україна», м. Київ
до Приватного підприємства «Контраст», м. Бориспіль, Київська область
про стягнення 584 865,81 грн
представники учасників справи не з'явились
обставини справи:
03.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нексен Україна» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (вх. № 7126 від 03.09.2026) до Приватного підприємства «Контраст» (далі-відповідач) про стягнення 584 865,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів № 107-НУ від 02.05.2024 від 02.05.2024 щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 199 999,99 грн, з огляду на наявність якої позивачем нараховані 79 109,86 грн пені, 9 085,89 грн 3 % річних, 29 321,81 грн інфляційних нарахувань та 267 348,26 грн штрафу за несплату пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2025 відкрито провадження у справі № 911/2817/25, розгляд справи за привалами загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 15.10.2025.
Ухвалою суду від 15.10.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/2817/25 та призначено її до розгляду по суті на 12.11.2025.
Ухвалою суду від 12.11.2025 розгляд справи по суті був відкладений на 03.12.2025.
Представник позивача був присутній в судових засіданнях 15.10.2025 та 12.11.2025 та підтримував заявлені позовні вимоги. В судове засідання 03.12.2025 представник позивача не з'явився, однак 02.12.2025 через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх. № 16885/25), в якому підтримав позовні вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.
Представник відповідача в засідання суду жодного разу не з'явився про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (надалі - ЄСІКС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІКС унормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Ухвали суду від 08.09.2025, 15.10.2025, 12.11.2025 у справі № 911/2817/25 були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
02.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нексен Україна» (постачальник) та Приватним підприємством «Контраст» (покупець) укладений Договір поставки нафтопродуктів № 107-НУ, за умовами п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і оплачу їх. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у заявках, що складаються покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу постачальника на умовах даного договору.
Пунктами 5.3, 5.4 договору визначено, що за результатами поставки та приймання товару сторони підписують товарно-транспортні накладні. У термін не пізніше 3 робочих днів з моменту одержання покупцем товарно-транспортних накладних, покупець зобов'язаний підписати товарно-транспортні накладні і один оригінальний екземпляр направити постачальнику електронною поштою/факсом з одночасним відправленням оригіналу поштовим листом.
Ціна товару, що поставляється узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо (п. 6.1 договору).
Покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100 % попередньої оплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника. Рахунок може бути направлений на електронну адресу покупця (п. 6.3 договору).
Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.4 договору).
Пунктом 7.3 договору визначено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом 3 календарних днів та з урахуванням ч. 2 ст. 551 ЦК України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі несплати неустойки у вигляді пені, визначеної у п. 7.3 договору протягом 10 календарних днів, постачальник має право нарахувати штраф у розмірі 20 % повної оплати за відвантажений товар.
Умовами п. 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань. Якщо жодна із сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір вважається кожен раз пролонгованим на термін 1 рік з дати його закінчення або з дати його пролонгації на тих самих умовах.
Так, позивачем за допомогою електронного підпису було сформовано та направлено відповідачу рахунок на оплату № 329 від 14.06.2024 на суму 1 336 741,34 грн.
На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на суму 1 336 741,34 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 467 від 15.06.2024, підписана сторонами за допомогою електронного підпису.
В матеріалах справи також наявна товарно-транспортна накладна № 467 від 15.06.2024, за якою автопідприємством та замовником (позивач) було доставлено, а вантажоодержувачем (відповідач) отримано товар - паливо дизельне.
14.06.2024 відповідачем на адресу позивача скерований лист № 62, згідно якого відповідач гарантував оплату отриманого товару у строк до 19.06.2024.
Відповідачем згідно з наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями було проведено оплату товару на загальну суму 1 136 741,35 грн, зокрема: 14.06.2024 - 250 660,80 грн., 18.06.2024 - 40 000,00 грн., 19.06.2024 - 175 304,40 грн., 20.06.2024 - 110 000,00 грн., 26.06.2024 - 40 000,00 грн., 26.06.2024 - 10 000,00 грн., 17.07.2024 - 200 776,15 грн., 18.07.2024 - 50 000,00 грн., 02.08.2024 - 200 000,00 грн., 23.08.2024 - 60 000,00 грн.
Вартість товару в сумі 199 999,99 грн. залишена відповідачем не сплаченою.
Так, звертаючись із відповідним позовом, позивач стверджує, що станом на час звернення із відповідним позовом сума заборгованості лишається не сплаченою відповідачем.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України .
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі договору, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 199 999,99 грн грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті? 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, звертаючись із позовом позивач просить суд стягнути з відповідача 9 085,89 грн 3 % річних та 29 321,81 грн інфляційних нарахувань, розрахованих за сукупний період з 19.06.2024 по 03.09.2025, з урахуванням часткових оплат заборгованості.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підстав вказаних норм права враховуючи, що розрахунок 3 % річних проведений позивачем вірно, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог про стягнення 9 085,89 грн 3 % річних.
Натомість, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що такий здійснений позивачем не вірно, отже здійснивши власний розрахунок, суд задовольняє заявлені вимоги частково в сумі 21 703,03 грн.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 79 109,86 грн пені, розрахованих за сукупний період з 19.06.2024 по 03.09.2025, з урахуванням часткових оплат заборгованості та 267 348,26 грн штрафу за несплату пені.
Пунктом 7.3 договору визначено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом 3 календарних днів та з урахуванням ч. 2 ст. 551 ЦК України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі несплати неустойки у вигляді пені, визначеної у п. 7.3 договору протягом 10 календарних днів, постачальник має право нарахувати штраф у розмірі 20 % повної оплати за відвантажений товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він проведений арифметично вірно, а отже вимоги про стягнення пені в сумі 79 109,86 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 267 348,26 грн штрафу за несплату пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У своїх постановах, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Суд зауважує, що сплата пені не є зобов'язанням за договором поставки в розумінні ст. 509 ЦК України, а є забезпеченням виконання зобов'язання - оплатити товар, тому на неустойку (пеня) не може бути нарахована неустойка (штраф), а отже вимоги про стягнення з відповідача 267 348,26 грн штрафу за несплату пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Контраст» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 1, код ЄДРПОУ 13706055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нексен Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, код ЄДРПОУ 45021633) 199 999 (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп заборгованості, 9 085 (дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 89 коп 3 % річних, 21 703 (двадцять одну тисячу сімсот три) грн. 03 коп інфляційних нарахувань, 79 109 (сімдесят дев'ять тисяч сто дев'ять) грн. 86 коп пені та 4 648 (чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн. 48 коп судового збору.
Видати наказ
3. В іншій частині в позовних вимогах відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 27.02.2026
Cуддя О.О. Христенко