ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2026Справа № 910/11135/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс»
до Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна академія наук України
про стягнення 650831,29 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Самойленко М.С.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Овчинников Д.В.
04.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК сервіс», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс», з вимогами до Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України про стягнення 650831,29 грн, з яких 515969,87 грн основного боргу, 33969,19 грн 3% річних та 100892,23 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором №14550-ДС від 17.01.2025, та не здійснює оплати постачальникам послуг відповідного розміру витрат на теплозабезпечення та гарячого водопостачання будівлі адресою: вул. Гната Хоткевича, 20А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК сервіс» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 09.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 відкрито провадження у справі №910/11135/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національну академію наук України, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
16.10.2025 через відділ діловодства суду, представником позивача, було відповідь на відзив та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2025.
04.11.2025 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
12.11.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що
12.11.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 12.11.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.11.2025.
У підготовчому засіданні 26.11.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.12.2025.
У підготовчому засіданні 10.12.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.01.2026.
У судовому засіданні 16.01.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 11.02.2026.
11.02.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.02.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 25.02.2026.
У судове засідання 25.02.2026 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник третьої особи у судовому засіданні 25.02.2026 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача у судове засідання 25.02.2026 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом отримання ухвали суду в своєму електронному кабінеті.
У судовому засіданні 25.02.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» є власником приміщень площею 3991,00 кв.м. (50,3 % від загальної площі будівлі), що розташовані в 9-ти поверховій будівлі за адресою: вул. Гната Хоткевича, 20-А, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Інша частина приміщень в будівлі, площею 3942,6 кв. м. (49,7% від загальної площі будівлі) закріплена на праві оперативного управління за Інститутом відновлювальної енергетики Національної академії наук України.
Власником приміщень, закріплених на праві оперативного управління за відповідачем, є Держава України в особі Національної академії наук України, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК сервіс», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс», (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація) укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність позивачу (адміністративна будівля по вулиці Хоткевича Гната, 20-А), теплову енергію у вигляді гарячої води.
Відповідно до умови вищевказаного договору постачання теплової енергії здійснюється для будівлі в цілому, а не лише для 50,3 % від загальної площі будівлі, що знаходиться у власності позивача.
Між позивачем та відповідачем укладено ряд договорів, якими врегульовано порядок спільного утримання будівлі та порядок відшкодування сторонами одна одній витрат на постачання комунальних послуг у будівлю.
Так, 01.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна, згідно з п. 1.4 якого позивач та відповідач спільно експлуатують системи електрозабезпечення, тепло- та водопостачання, каналізації, ліфти, спільно утримують будівлю та прилеглу територію у стані, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам.
Крім того, 17.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено Договір №14550- ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг, відповідно до підпункту 2.2.2 п. 2.2 якого відповідач зобов'язався не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним отримувати рахунки та в повному обсязі вносити плату на рахунок позивача на відшкодування витрат, що передбачені п. 1.2 вищевказаного договору, серед яких витрати по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню будівлі відповідно до площі приміщень, що вказані в п. 1.2 Договору про утримання будівлі, згідно з показниками облікових приладів (лічильників) на підставі актів наданих послуг та копії акту приймання-передавання товарної продукції від теплогенеруючої компанії та довідку про показники лічильників по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню.
Згідно з розрахунком позивача з енергопостачальною організацією та розрахунком заборгованості відповідача за теплопостачання енергії в будівлю, у 2022 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» поставлено послуг з теплопостачання в будівлю на суму 1060233,62 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» та позивачем.
Позивач належним чином та в повному обсязі оплачував послуги з теплопостачання будівлі енергопостачальній компанії за 2022 рік, що підтверджується платіжними інструкціями та актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція».
Частка відповідача зі сплати теплопостачання в будівлю за 2022 рік, що є пропорційною частці у праві власності приміщень будівлі, та становить 515969,87 грн з ПДВ.
Однак, як вказує позивач, відповідач не здійснює ні свої договірні зобов'язання перед позивачем, ні самостійної оплати постачальникам послуг відповідного розміру витрат на теплозабезпечення та гарячого водопостачання будівлі ні у 2022, ні у наступних роках.
Листом від 13.06.2023 №07/6-111/2023, який отриманий відповідачем 14.06.2023 вх. №188, позивач надав відповідачу зокрема акти, рахунки на відшкодування витрат на теплопостачання та гаряче водовідведення будівлі за період січень 2022 року - травень 2023 року та розрахунок суми відшкодування комунальних послуг за 2022 рік.
Окрім цього, 15.06.2023 позивачем надсилалися відповідачу засобами електронного поштового зв'язку (контактна адреса відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1) акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень-грудень 2022 та січень-травень 2023 та рахунки фактури з проханням підписати акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та направити позивачу підписані акти.
Також, засобами електронного поштового зв'язку (контактна адреса відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1) листом від 15.06.2023 позивач направив відповідачу акти приймання-передавання товарної продукції, що підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» та позивачем.
Також, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість з відшкодування витрат за теплопостачання в будівлю.
Зокрема, позивач направив відповідачу та Національній академії наук України вимогу щодо погашення заборгованості з витрат на утримання власного майна від 17.09.2024 №7/6-201/2024, але відповідач жодним чином на вимогу не відреагував.
Окрім цього, відповідачу та Національній академії наук України позивачем було направлено претензію щодо погашення заборгованості з витрат на утримання власного майна від 19.03.2025 №07/6-53/2025.
Позивач зазначає, що у відповідача залишилася непогашена заборгованість з відшкодування витрат на надання комунальних послуг з теплопостачання в будівлю, зокрема за 2022 рік в розмірі 515969,87 грн.
Як вказує позивач, раніше відповідачем визнавався обов'язок зі сплати боргу за Договором про відшкодування витрат на надання комунальних послуг, зокрема шляхом надання позивачу гарантійного листа від 25.03.2022 №260/65 та листом від 27.09.2022 №260/215.
Так, листом від 25.03.2022 №260/65 відповідач підтвердив, що «між сторонами укладено Договір від 17.01.2022 №14550-ДС на відшкодування витрат по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню будівлі, а також на вивіз твердих побутових відходів пропорційно площі, що займає ІВЕ НАНУ за адресою вул. Г. Хоткевича, 20А.
У вказаному листі відповідач просив позивача надалі надавати вказані послуги у відповідності до вище згаданого договору та гарантував оплату рахунків за Договорами після припинення дії військового стану.
Також, відповідно до листа від 27.09.2022 №260/215 відповідач повідомив, що не має можливості відшкодувати витрати на теплопостачання та вказав, що: «Інститут відновлювальної енергетики Національної академії наук України 25 березня 2022 року надав позивачу гарантійний лист щодо відшкодування витрат за теплопостачання, в якому зазначено, що всі розрахунки за Договором № 14550-ДС від 17 січня 2022 р. будуть здійснені після закінчення дії військового стану.
Таким чином, як вказує позивач, відповідач визнав свій обов'язок зі сплати боргу за Договором про відшкодування витрат на надання комунальних послуг та гарантував здійснення оплати після закінчення дії військового стану. Відповідач неналежно виконував умови Договору про взаємну експлуатацію будівлі та майна та Договору про відшкодування витрат на надання комунальних послуг. Позивач же, в свою чергу, належним чином та в повному обсязі оплачував послуги з теплопостачання енергопостачальній компанії за 2022 рік, але відповідач не відшкодував позивачу витрати на надання комунальних послуг.
Зважаючи на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг для потреб опалення у сумі 515969,87 грн, а також нараховані 33969,19 грн 3% річних та 100892,23 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на припинення дії Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020, а також заявив про застосування строків позовної давності.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановив суд, Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» є власником приміщень площею 3991,00 кв.м. (50,3 % від загальної площі будівлі), що розташовані в 9-ти поверховій будівлі за адресою: вул. Гната Хоткевича, 20-А, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Інша частина приміщень в будівлі, площею 3942,6 кв. м. (49,7% від загальної площі будівлі) закріплена на праві оперативного управління за Інститутом відновлювальної енергетики Національної академії наук України.
01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК сервіс», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс», (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація) укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність позивачу (адміністративна будівля по вулиці Хоткевича Гната, 20-А), теплову енергію у вигляді гарячої води.
Відповідно до п. 1.2 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.
Облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та КП «Київтеплоенерго», у відповідності до чинного законодавства, у т.ч. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж. Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку (п. 5.1 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018).
Відповідно до п. 5.2 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.
Згідно з п. 5.3 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 в разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується енергопостачальною організацією по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені даним договором, по кожному параметру теплоносія з дати, зафіксованої в наряді встановленої форми, при первинній подачі теплової енергії та з початку розрахункового періоду при подальшому споживанні. При цьому покупець зобов'язаний в погоджені з енергопостачальною організацією строки встановити прилади обліку
Згідно з п. 6.1 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./l Гкал). Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках, передбачених діючими законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного Договору. Діючі на час укладення договору тарифи (без урахування ПДВ) на теплову енергію обумовлені Додатком № 4 до Договору.
Усі розрахунки по цьому «Договору» виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п. 6.4 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018).
Згідно з п. 6.5 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередні періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження, визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації. Розрахунковий період - період часу, за який визначається кількість спожитої теплової енергії та здійснюється розрахунок між покупцем та енергопостачальною організацією.
Згідно з п. 6.6 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.
У п. 10.1 Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 визначено, що він укладений на термін з 26.01.2018 по 26.01.2019 і вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія Договору триває до повного їх завершення.
Отже, з умов Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 слідує, що постачання теплової енергії здійснюється для будівлі в цілому, а не лише для 50,3 % від загальної площі будівлі, що знаходиться у власності позивача (вказані обставини не заперечуються сторонами).
Як вбачається з матеріалів справи, у 2022 році відповідно до умов Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 410014 від 01.02.2018 позивачем було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» товар (теплову енергію) на суму 1060233,62 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» та позивачем, які відповідно до умов вказаного договору є належними та допустимими доказами.
Судом встановлено, що позивач належним чином та в повному обсязі оплачував послуги з теплопостачання будівлі енергопостачальній компанії за 2022 рік, що підтверджується платіжними інструкціями та актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція».
В свою сергу, як встановив суд, 01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК сервіс», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс», та Інститутом відновлюваної енергетики Національної академії наук України укладено Договір №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна, який регулює відносини щодо спільного використання будівлі за адресою: вул. Гната Хоткевича, 20А.
У п. 1.2 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 загальна площа будівлі складає 7933,6 кв.м. на підставі паспортів БТІ, у тому числі: - власність «Інституту» (3-4 поверхи, частково 1-2 поверхи) - 3942,6 кв.м. (49,7%); - власність «ДТЕК Сервіс» (5-9 поверхи, надбудова, частково 1-2 поверхи) - 3991,0 кв.м. (50,3%), детально в Додатку №1 до Договору.
Відповідно до п. 1.3 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 площа території земельної ділянки, відведеного під будівлю, складає 7169,26 кв.м. Сплату земельного податку «ДТЕК Сервіс» та «Інститут» здійснюють самостійно, кожний за своїм розрахунком.
Згідно з п. 1.4 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 «ДТЕК Сервіс» і «Інститут» спільно експлуатують системи електрозабезпечення, тепло- та водопостачання, каналізації, ліфти, спільно утримують будівлю та прилеглу територію у стані, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам.
Згідно з п. 2.2 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 «ДТЕК Сервіс» сплачує за: - використану разом з «Інститутом» гарячу воду та централізоване опалення; - комплексну підготовку теплотехнічного обладнання до опалювального сезону під форму Є-8; - вивіз спільних з «Інститутом» твердих побутових відходів (далі - ТПВ).
Відповідно до п. 2.4 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 «Інститут» сплачує за: - ремонт та обслуговування ліфтів; - споживання холодної води та водовідведення.
У п. 3.1 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 сторони погодили, що щомісячно «ДТЕК Сервіс» надає «Інституту»: - копію акту приймання - передавання товарної продукції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» та довідку про показники лічильників по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню; - копію акту про сплату витрат по вивозу ТПВ; - копію акту про сплату витрат по комплексній підготовці теплотехнічного обладнання до опалювального сезону під форму Є-8 (один раз на рік згідно приписів ТОВ «Єврореконструкція»).
Згідно з п. 3.2 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 щомісячно «Інститут» зобов'язаний відшкодовувати «ДТЕК Сервіс»: - витрати по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню будівлі, відповідно до площ приміщень, що визначені в пункті 1.2. та Додатку №1 до даного Договору, згідно з показниками облікових приладів (лічильників) на підставі акту наданих послуг; - 49,7% від загального обсягу витрат по вивозу ТПВ; - 49,7% від загальної вартості робіт з комплексної підготовки теплотехнічного обладнання до опалювального сезону під форму Є-8 (один раз на рік, згідно приписів ТОВ «Єврореконструкція»).
Відповідно до п. 3.5 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 сторони щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, надають іншій стороні рахунок - фактуру та підписаний зі свого боку акт наданих послуг у 2 (двох) примірниках із зазначенням в ньому обсягу послуг за місяць.
Якщо сторона має зауваження до наданих послуг, вона протягом 3-х днів з дня отримання актів та розрахунку зобов'язана направити іншій стороні у письмовій формі свої зауваження для розгляду, та в разі необхідності оформлення нових актів, розрахунку та рахунків-фактур. У випадку, якщо сторона не згодна з зауваженнями іншої сторони, врегулювання розбіжності сторін виконуються шляхом переговорів(п. 3.6 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020).
У п. 3.8 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 визначено, що оплату сторони проводять шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки іншої сторони протягом 5-ти робочих днів від дати підписання актів наданих послуг, отримання розрахунків та рахунків-фактур.
Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 квітня 2020 року, а в частині розрахунків - до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020).
Згідно з п. 6.2 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про припинення дії даного Договору, Договір вважається пролонгований на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Отже, відповідно до умов вказаного Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 відповідач зобов'язаний щомісячно, а саме - протягом 5-ти робочих днів від дати підписання актів наданих послуг, отримання розрахунків та рахунків-фактур відшкодовувати позивачу витрати по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню будівлі, відповідно до площ приміщень, що визначені в пункті 1.2. та Додатку №1 до даного Договору, згідно з показниками облікових приладів (лічильників) на підставі акту наданих послуг.
17.01.2022 між сторонами укладено Договір №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг, відповідно до умов якого ДТЕК СЕРВІС зобов'язується забезпечити в будівлі, що знаходиться за адресою: 02094, Київ-94, вул. Гната Хоткевича, 20-А (надалі - Будівля): - теплопостачання та гаряче водозабезпечення будівлі; - вивіз твердих побутових відходів, надалі - ТПВ.
У п. 1.2 Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 погоджено, що Інститут, відповідно до Договору про утримання будівлі відшкодовує ДТЕК СЕРВІС витрати по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню будівлі відповідно до площі приміщень, що зазначені в п. 1.2 Договору про утримання будівлі, згідно з показниками облікових приладів (лічильників) на підставі актів наданих послуг та копії акту приймання-передавання товарної продукції від теплогенеруючої компанії та довідки про показники лічильників по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню.
У п. 2.2.2 Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 сторони погодили, що Інститут зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним отримувати рахунки та в повному обсязі вносити плату на рахунок ДТЕК СЕРВІС на відшкодування витрат, зазначених у п. 1.2 даного Договору.
Згідно з п. 4.1 Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 ДТЕК СЕРВІС щомісяця, до 15 числа місяця наступного за звітним надає іншій стороні підписаний зі свого боку акт наданих послуг у 2 (двох) примірниках із зазначенням в ньому обсягу та вартості послуг за звітний місяць.
Відповідно до п. 4.2 Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022, якщо Інститут має зауваження до наданих послуг, він протягом 3-х днів з дня отримання акту наданих послуг та розрахунку зобов'язаний направити іншій Стороні у письмовій формі свої зауваження для розгляду, та в разі необхідності оформлення нових актів, розрахунку та рахунків-фактур. У випадку, якщо ДТЕК СЕРВІС не згодний з зауваженнями іншої Сторони, врегулювання розбіжностей сторін виконуються шляхом переговорів.
Згідно з п. 4.3 Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 оплату Інститут проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДТЕК СЕРВІС протягом 5 робочих днів від дня підписання актів наданих послуг, отримання розрахунків та рахунків-фактур. Сторони домовились, що можливі інші способи виконання зобов'язань по сплаті.
У п. 6.1 Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022сторони погодили, що строк дії цього Договору не може бути більшим, ніж строк дії Договору про взаємну експлуатацію будівлі та майна №11948-ДС від « 01» січня 2020 р.
Згідно з п. 6.2 Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 сторони визначились і дійшли згоди, що цей договір набирає чинності з 01 січня 2022 року та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань - до повного їх виконання. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли до згоди, що дія цього Договору поширюється на відносини сторін, що виникли з 01.12.2021 року.
Отже, відповідно до умов вказаного Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 відповідач зобов'язаний щомісячно, а саме - протягом 5-ти робочих днів від дати підписання актів наданих послуг, отримання розрахунків та рахунків-фактур відшкодовувати позивачу витрати по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню будівлі, відповідно до площ приміщень, належних відповідачу.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (актами Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»), у січні 2022 року до спірної будівлі було поставлено теплову енергію на суму 317902,22 грн, у лютому 2022 року - 211969,70 грн, у березні 2022 року - 175960,73 грн, у листопаді 2022 року - 89875,21 грн, у грудні 2022 року - 287168,82 грн., що були оплачені позивачем у повному обсязі.
Отже, частка 49,7%, яку відповідач відповідно до умов Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 та Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 повинен відшкодувати відповідач позивачу, становить 515969,87 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 3.8 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 визначено, що оплату сторони проводять шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки іншої сторони протягом 5-ти робочих днів від дати підписання актів наданих послуг, отримання розрахунків та рахунків-фактур.
Згідно з п. 4.3 Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 оплату Інститут проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДТЕК СЕРВІС протягом 5 робочих днів від дня підписання актів наданих послуг, отримання розрахунків та рахунків-фактур. Сторони домовились, що можливі інші способи виконання зобов'язань по сплаті.
Листом від 13.06.2023 №07/6-111/2023, який отриманий відповідачем 14.06.2023 вх. №188, позивач надав відповідачу зокрема акти, рахунки на відшкодування витрат на теплопостачання та гаряче водовідведення будівлі за період січень 2022 року - травень 2023 року та розрахунок суми відшкодування комунальних послуг за 2022 рік.
Доказів сплати грошових коштів у сумі 515696,87 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
На переконання суду, саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладена у поставі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
Власного контррозрахунку позовних вимог відповідачем суду не надано.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що Договір №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 припинив свою дію.
З приводу цього суд зазначає, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 квітня 2020 року, а в частині розрахунків - до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020).
Згідно з п. 6.2 Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про припинення дії даного Договору, Договір вважається пролонгований на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 у 2022 році (спірний період).
У листах від 24.06.2020 №260/230,18.09.2020 №260/319, 18.08.2021 №260/404, про які відповідач згадував у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає про недостатність температури у приміщеннях будівлі відповідача, однак не вказує про розірвання Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 з 31.10.2022.
Водночас, після надання вищевказаних листів листом від 25.03.2022 №260/65 відповідач просив надалі надавати послуги відповідно до Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 та гарантував оплату рахунків за договорами після припинення дії військового стану.
Окрім цього, у відповідь на лист від 14.07.2022 №260/153, яким відповідач пропонував розглянути можливість відключення останнього від загальної системи теплозабезпечення, позивач надав відповідь від 19.08.2022 №07/6-200/2022, якою повідомив що для виконання даного заходу необхідно виконати ряд робіт та просив відповідача повідомити про можливість виконання всіх вищевказаних робіт власними ресурсами за рахунок відповідача або фінансування в повному обсязі.
Матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору №11948-ДС про взаємну експлуатацію будівлі та майна від 01.01.2020 чи Договору №14550-ДС про відшкодування витрат на надання комунальних послуг від 17.01.2022 у спірному періоді, а також доказів того, що сторонами було змінено (модифіковано) систему теплопостачання до спірної будівлі, що давало б змогу споживати відповідачем теплову енергію не залежно від позивача.
Так само, відповідачем не надано суду доказів укладення ним договору на споживання теплової енергії безпосередньо з її постачальником (ТОВ «Єврореконструкція») чи доказів оплати вартості спожитої теплової енергії безпосередньо на рахунок постачальника/виробника.
Крім того, відповідач заявив про застосування позовної давності.
З приводу цього суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» - Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Цю норму додано до Цивільного кодексу України згідно із Законом № 540-ІХ від 30.03.2020 (набрання чинності 02.04.2020). Відповідно, 02.04.2020 строки позовної давності було зупинено.
Карантин діяв до 30.06.2023 включно, його дію скасовано Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Також, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції станом на дату подання Позивачем позовної заяви до суду) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Перебіг строків позовної давності відновився 04.09.2025 з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-ХІ, а саме через три місяці з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовною заявою.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України з відшкодування вартості спожитої теплової енергії у 2022 році у сумі 515969,87 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» в частині стягнення з Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України суми основного боргу у розмірі 515969,87 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач також нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 33969,19 грн за період з 24.06.2023 по 02.09.2025 та інфляційні втрати у розмірі 100892,23 грн за період з липня 2023 року по липень 2025 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» в частині стягнення з Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України 3% річних у розмірі 33969,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 100892,23 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 17; ідентифікаційний код: 26476029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» (04119, м. Київ, вул. Гарета Джонса, буд. 8, літ. 20Д; ідентифікаційний код: 34456687) суму основного боргу у розмірі 515969 (п'ятсот п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 87 коп., 3% річних у розмірі 33969 (тридцять три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 100892 (сто тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 7809 (сім тисяч вісімсот дев'ять) грн 98 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27.02.2026.
Суддя О.М. Спичак