ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" лютого 2026 р. Справа № 906/70/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Маціщук А.В.
судді Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Кужель Є. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги особи, яка не брала участь у справі, Фізичної особи-підприємця Дяченко Ольги Іванівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 березня 2025 року по справі №906/70/25 (суддя Нестерчук С. С.)
час та місце постановлення рішення: 18 березня 2025 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст виготовлено 18 березня 2025 року
за позовом Фізичної особи - підприємця Мельника Андрія Павловича
до Виробничого кооперативу “Вернісаж»
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від Скаржника - Могильницька І.М.;
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - Опанасюк С.П..
Фізична особа - підприємець Мельник Андрій Павлович (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою до Виробничого кооперативу «Вернісаж» (надалі - Відповідач) про зобов'язання Відповідача передати Позивачу прес гідравлічний AMADA Arcade 210 штамповочний, координатно пробивний з ЧПК №210/436, 1999 року випуску, за місцем його знаходження: 10009, м. Житомир, вул. Селецька, 35.
Позовна заява обґрунтована тим, що Відповідач після закінчення строку оренди не виконав свого зобов'язання відповідно до Договору оренди обладнання № 1 від 3 квітня 2024 року щодо повернення обладнання (а.с. 5-6).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18 березня 2025 року з підстав, зазначених у цьому судовому рішенні, позов задоволено. Зобов'язано Відповідача повернути Позивачу прес гідравлічний AMADA Arcade 210 штамповочний, координатно пробивний з ЧПК № 210/436, 1999 року випуску.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Фізична особа-підприємець Дяченко Ольга Іванівна (надалі - Скаржник) як особа, що не брала участі в справі, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить поновити пропущенний строк, скасувати рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (а.с. 41-43).
В обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження Скаржник зазначає, що відповідно до видаткової накладної, складеної ФОП Поліщук Ю. Л. та Скаржником, останній набув у власність 10 березня 2017 року прес гідравлічний AMADA Arcade 210.
Скаржник вказує, що зазначене обладнання розміщувалось у приміщенні за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, 35, яке знаходиться у спільній частковій власності Скаржника та Позивача. Констатує, що відповідно до умов договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом столярного цеху та складу ГСМ від 15 листопада 2002 року, Скаржник та Позивач купили в рівних долях наступне майно: незакінчений будівництвом столярний цех літ. «К» площею 584,6 кв. м, склад ГСМ літ. «М» площею 6,5 кв. м з відсотком готовності 90%.
Зазначає, що предметом спору, що розглядався було повернення Позивачу орендованого майна від Відповідача. При цьому, як вказує Скаржник, Позивач не є власником такого майна та не надав суду доказів права власності на прес гідравлічний AMADA Arcade 210 штамповочний, координатно пробивний з ЧПК №210/436 1999 року випуску та за допомогою судового наказу Господарського суду Житомирської області 8 грудня 2025 року протиправно заволодів майном Скаржника.
Скаржник зазначає, що зміст договору поставки суперечить Цивільному кодексу України, адже Відповідач та Позивач були обізнані щодо відсутності у сторін права власності/користування на спірне майно, яке є предметом договору оренди, а сам правочин з його позиції є фіктивним, оскільки укладався не з метою передачі в оренду майна, а з метою витребування, придбаного Скаржником майна, у добросовісного власника в ході примусового виконання рішення суду. Доказом чого, як вказує Скаржник, є вилучення ВДВС Корольовського району у Скаржника 8 грудня 2025 року преса гідравлічного AMADA Arcade 210 (штамповочний, координатно пробивний з ЧПК №210/436 1999 року випуску).
Ухвалою апеляційного господарського суду від 2 січня 2026 року поновлено особі, яка не брала участь у справі процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 18 березня 2025 року по справі №906/70/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі на рішення місцевого господарського суду від 18 березня 2025 року по справі №906/70/25, а також зупинено дію рішення суду першої інстанції від 18 березня 2025 року по даній справі. Запропоновано сторонам по справі №906/70/25 в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 ГПК України.
12 січня 2026 року на адресу апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Скаржника в якому Відповідач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач вказав, що заперечення апелянтом права власності Позивача на спірне обладнання і доводи про фіктивність договору оренди обладнання №1 від 3 квітня 2024 року не свідчать про порушення оскаржуваним рішенням прав Скаржника. Наголосив, що апелянт не є стороною договору оренди обладнання №1 від 3 квітня 2024 року, а сам договір не визнаний судом недійсним чи неукладеним.
Відповідач також вказує, що якщо Скаржник вважає себе законним власником спірної речі, то він може довести це у змагальному процесі за власним позовом про визнання права власності/витребування майна з чужого незаконного володіння/усунення перешкод у користуванні, що буде ефективним способом захисту його прав.
Саме лише посилання апелянта на те, що унаслідок витребування від Відповідача спірного обладнання на користь Позивача порушене право власності Скаржника без його підтвердження належними доказами на переконання Відповідача, не свідчить про те, що при ухваленні оспорюваного судового рішення від 18 березня 2025 року в справі №906/70/25 судом було вирішено питання про права та обов'язки Скаржника.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 січня 2026 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено на 4 лютого 2026 року об 14:40 год.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В. з 2 лютого по 6 лютого 2026 року включно, судове засідання у справі №906/70/25 - 4 лютого 2026 року о 14:40 год. не відбулось, інформація про що розміщенна на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" та складено Довідку про неможливість проведення судового засідання від 2 лютого 2026 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10 лютого 2026 року розгляд апеляційної скарги Скаржника призначено на 25 лютого 2026 року об 14:40 год.. Заяви представника Скаржника та представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/70/25 - задоволено.
В судове засідання від 25 лютого 2026 року представник Позивача не з'явився.
Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.
Зі змісту ухвали від 10 лютого 2026 року вбачається, що суд в пункті 3 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Окрім того, колегія суду констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Позивача за наявними в матеріалах справи доказами.
В судовому засіданні від 25 лютого 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Скаржника просив скасувати оспорюване рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник Скаржника зазначає, що відповідно до видаткової накладної, складеної ФОП Поліщук Ю. Л. та Скаржником, Скаржник набув у власність 10 березня 2017 року прес гідравлічний AMADA Arcade 210. Констатував, що зазначене обладнання розміщувалось у приміщенні за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, 35, яке знаходиться у спільній частковій власності Скаржника та Позивача. Представник зауважив, що відповідно до умов договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом столярного цеху та складу ГСМ від 15 листопада 2002 року, Скаржник та Позивач купили в рівних долях наступне майно: незакінчений будівництвом столярний цех літ. «К» площею 584,6 кв. м, склад ГСМ літ. «М» площею 6,5 кв. м з відсотком готовності 90%. Предметом спору, що розглядався було повернення Позивачу орендованого майна від Відповідача. При цьому, представник Скаржника стверджує, що Позивач не є власником такого майна та не надав суду доказів права власності на прес гідравлічний AMADA Arcade 210 штамповочний, координатно пробивний з ЧПК №210/436 1999 року випуску та за допомогою судового наказу Господарського суду Житомирської області 8 грудня 2025 року протиправно заволодів майном Скаржника.
В судовому засіданні від 25 лютого 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач вказав, що заперечення апелянтом права власності Позивача на спірне обладнання і доводи про фіктивність договору оренди обладнання №1 від 3 квітня 2024 року не свідчать про порушення оскаржуваним рішенням прав Скаржника. З позиції Апелянт не є стороною договору оренди обладнання №1 від 3 квітня 2024 року, а сам договір не визнаний судом недійсним чи неукладеним. Представник вказує, що якщо Скаржник вважає себе законним власником спірної речі, то він може довести це у змагальному процесі за власним позовом про визнання права власності чи витребування майна з чужого незаконного володіння, що буде ефективним способом захисту його прав.
Заслухавши пояснення представників Скаржника, Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, Північно - західного апеляційний господарський суд доходить висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Зі змісту позовної заяви та доказів долучених в підтвердження позовних вимог вбачається, що спір по справі виник з огляду на те, що після закінчення строку оренди Відповідач не виконав свого зобов'язання відповідно до Договору щодо повернення обладнання.
Суд першої інстанції в рішенні установив наявність договірних правовідносин між сторонами щодо оренди преса гідравлічного AMADA Arcade 210, штамповочний координатно пробивний з ЧПК № 210/436, 1999 року випуску (об'єкт оренди), при цьому факт передачі об'єкта оренди Відповідачу встановлено за актом приймання-передавання. Як встановлено місцевим господарським судом, строк оренди закінчився 31 грудня 2024 року, а Відповідач після закінчення цього строку протягом 10 днів не повернув орендоване майно.
Відповідач у письмовій заяві поданій до суду визнав позов у повному обсязі та зазначив, що не виконав свої зобов'язання з повернення обладнання у зв'язку з відсутністю коштів на демонтаж та працівників, які можуть його здійснити.
Під час розгляду даної спави в суді першої інстанції про зобов'язання вчитнити дії Скаржник не подавав будь-якого клопотання про залучення його у справі в якості третьої особи.
Крім цього, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції у оспорюваному судовому рішенні у справі №906/70/25 не робив саме висновків про права, інтереси або обов'язки Скаржника, та не зобов'язував саме Скаржника вчиняти певні дії.
При цьому, колегія суду констатує, що доводи Скаржника щодо спірного рухового майна зводяться до того, що саме скаржник є власником преса гідравлічного AMADA Arcade 210 б/в, додаючи як доказ в підтвердження свого права на таке майно копію накладної № 10/3 від 10 березня 2014 року (а.с. 48).
В той же час колегія суду дослідивши дану накладну в розрізі ідентифікуючих ознак майна переданого по Договору, зауважує, що з накладної слідує, що Скаржник одержав від постачальника ФОП Поліщук Ю.Л. прес гідравлічний AMADA Arcade 210 б/в вартістю 350000 грн.
Між тим, з підпункту 1.1.1 Договору слідує найменування обладнання: прес гідравлічний AMADA Arcade 210 штамповочний, координатно пробивний з ЧПК №210/436 1999 року випуску.
Відтак із досліджених характеристик майна вбачається деяка відмінність його ідентифікуючих ознак, що не дає можливості переконливо стверджувати про те, що обладнання зазначене у вищеописаних доказах є одне й теж майно, що було предметом Договору та зазначено в накладній №10/3 від 10 березня 2017 року, долученої Скаржником в підтвердження його речовго права на майно (адже з доказу поданого Скаржником не вбачається, що прийнятий ним прес гідравлічний має той самий номер №210/436 та що він випущенний в 1999 році, як гідравлічний прес, щодо котрого винесено оспорюване судове рішення).
Між тим, Скаржником не долучено технічного паспорта майна, який є технічною документацією, містить серійний номер, що ідентифікує обладнання і передається з документами про власність, з якого можна було б більш детально визначити характеристики спірного майна та котрий в силу статті 269 ГПК України він мав би подати разом з апеляційною скаргою.
Окрім того, що ж стосується, зустрічної позовної заяви долученої Скаржником до апеляційної скарги як доказ в підтвердження права власності на таке майно, то колегія суду дослідивши її зміст зауважує про відсутність будь-якої згадки чи покликання в ній саме на прес гідравлічний AMADA Arcade 210 штамповочний, координатно пробивний з ЧПК №210/436 1999 року випуску, який був предметом Договору чи зазначення про преса гідравлічного AMADA Arcade 210 б/в, чи накладної №10/3 від 10 березня 2017 року в підтвердження обставин придбання такого майна.
Інші ж докази, долучені Скаржником до апеляційної скарги (технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими будівлями, витяг з Державного реєстру прав, накладна ; 5 від 17 лютого 2016 року, видаткова накладна №2764 від 15 грудня 2016 року, відомість про вартість основних засобів, будівель та приміщень) не містять в своєму переліку такого виду майна як прес гідравлічний AMADA Arcade 210 штамповочний, координатно пробивний з ЧПК №210/436 1999 року (який міститься в підпукті 1.1.1 Договру) чи реса гідравлічного AMADA Arcade 210 б/в (про який зазначено в накладній №10/3 від 10 березня 2017 року).
З огляду на вищеописане суд апеляційної скарги встановивши вищеописану недоведеність обставин на котрі апелянт покликається вказуючи на порушення цим судовим рішенням його прав, констатує, що якщо Скаржник вважає себе власником спірного майна і в нього є такі відповідні докази (котрих він не подавав апеляційному господарському суду разом з апеляційно. скаргою), то він не позбавлений права доводи своє речове право на таке майно з поданням відповідного позову в окремому судовому провадженні, а не в межах даних правовідносин по справі 3906/70/25.
В той же час, суд апеляційної інстанції з огляду на доводи скаржника про те, що в нього відбирає виконавець майно, що належить саме Скаржнику, наголошує, що дане рішення не містить жодного зобов'язання саме щодо Скаржника стосовно майна, що вказано у резолютивній частині рішення, а відтак Скаржник не є особою, яка має передати таке майно Позивачу за судовим рішенням в цій справі.
Між тим, колегією суддів також враховується, що зі Статуту Відповідача слідує, що Скаржник є одним із засновників Відповідача, який орендував у Позивача майно.
Окрім того, покликання Скаржника в апеляційній скарзі на вилучення рухомого майна саме в Скаржника, доказом чого є виконвче провадження ВДВС Корольовського району від 8 грудня 2025 року, не знайшли свого підтвердження належними доказами, оскільки в матеріалх справи відсутні докази, котрі б дали можливістиь суду апеляційної інстанції виснувати про вилучення ВДВС Корольовського району рухомого майна саме в Скаржника.
Водночас апеляційний господарський суд констатує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
За правилами статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто, частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є заявник скарги, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо заявник скарги зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник скарги в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Будь-який інший правовий зв'язок між заявником скарги і сторонами спору не може братися до уваги.
Дослідивши оспорюване рішення суд апеляційної інстанції встановив, що даним судовим рішенням не порушено права та інтереси особи, що подала апеляційну скаргу (Скаржника), адже в його мотивувальній частині не міститься висновків про права та інтереси Скаржника, а у його резолютивній частині суд першої інстанції не вказував про права, інтереси або обов'язки Скаржника.
В той же час, судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник скарги, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, чого судом апеляційної інстанції не встановлено.
Водночас, колегія суду констатує, що якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між заявником скарги і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Доходячи відповідних висновків колегія суддів враховує також і правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах №5023/4734/12 від 11 липня 2018 року, №910/5459/15-г від 18 вересня 2018 року, №911/2635/17 від 11 липня 2018 року.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків Скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13.
При цьому колегія суду наголошує, що судове рішення у приватноправовому спорі діє inter partes (тобто з правовим ефектом тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає прав чи обов'язків інших осіб.
Аналогічна правова позиція наведена також і в ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2025 року в справі № 910/5079/23.
Отже, підсумовуючти описане вище, колегія суддів зазначає, що вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Що ж до залучення Скаржника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача до вирішення питання чи порушує спірне рішення його права, то колегія суду зауважує, що після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, лише після цього, суд має право вирішити питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. В той же час як вже вказано вище у цій ухвалі, таких обставин апеляційним господарським судом у даній справі стосовно Скаржника не встановлено.
Одночасно стаття 281 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок ухвалення судових рішень судом апеляційної інстанції, чітко розмежовує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд ухвалює постанову (частина 1), натомість процедурні питання (до яких належить і питання залучення учасників справи) вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Безумовним наслідком залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи, про права, обов'язки та (або) інтереси якої прийнято рішення у справі, є скасування оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення.
Відтак, перше ніж залучити Скаржника як третю особу, суд апеляційної інстанції насамперед має з'ясувати та встановити, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, обов'язки, інтереси саме Скаржника, і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення зазначеної особи як третьої особи шляхом винесення відповідної ухвали, а от питання про скасування судового рішення згідно з правилами статті 281 Господарського процесуального рішення України вирішується шляхом ухвалення окремого судового рішення у формі постанови в даному ж випадку колегією суду встановлено, що оспорюване судове рішення не приймалося, жодних рішень щодо прав та обов'язків Скаржника.
В силу дії частин 1, 2 статті 269, частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а спосіб досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. При цьому в разі допущення процесуальних порушень, перелічених у частині 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню, тому у цьому випадку суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов'язаний здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та положень частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Схожа правова позиція наведена в Постанові КГС ВС від 3 квітня 2019 року в справі № 909/68/18.
Підсумовуючи усе вищевказане апеляційний господарський суд робить висновок, що Скаржник не є учасником господарських правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем з приводу зобов'язання вчинити дії по Договору, а рішення не стосується його прав і обов'язків.
Відтак, судова колегія враховує, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом з тим, колегія суду вкотре наголошує, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Отже, перш ніж переглядати справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повинен встановити, чи вирішено місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки відповідної особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися (що зокрема вбачається і стосовно Скаржника в даній справі), то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, тож відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
При цьому, як вже вказувалося вище, встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.
Колегія суддів при цьому враховує правову позицію, викладену Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду в постанові від 14 серпня 2019 року в справі №62/112 та у постанові від 13 вересня 2019 року в справі №916/914/19.
Виходячи з наявних матеріалів справи, врахувавши доводи сторін, суд апеляційної інстанції наголошує, що оскаржуваним судовим рішенням у справі вирішувався спір в межах правовідносин, які виникли саме між Позивачем та Відповідачем та лише щодо правомірності повернення орендованого майна, натомість питання про права, інтереси та (або) обов'язки Скаржника не вирішувалося, а ні в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а ні в його резолютивній частині.
Зокрема (крім вищевстановленого) колегією суддів встановлено, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутні висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки Скаржника.
З огляду на усе встановлене в даній ухвалі, а також враховуючи, що будь-який інший правовий зв'язок між Скаржником і сторонами спору не може братися до уваги, рішення Господарського суду Житомирської області у справі не є таким судовим рішенням, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі - Скаржника.
Скаржником в апеляційній скарзі та доказами доданими до неї зворотнього суду апеляційної інстанції не доведено. Інші ж доводи апелянта спростовані вище у даній ухвалі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Враховуючи усе вищевстановлене, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, Скаржника на рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/70/25 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд скарги покладаються на Скаржника, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, Фізичної особи-підприємця Дяченко Ольги Іванівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 березня 2025 року по справі №906/70/25 - закрити.
2. Матеріали справи №906/70/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
3. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в силу пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.