79010, м. Львів, вул. Личаківська,81
"18" лютого 2026 р. Справа №914/2587/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Зварич О.В., Ржепецький В.О., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» від 07 жовтня 2024 року
про прийняття додаткової постанови у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
про стягнення 899 284 368,23 грн
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів
до відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
про зобов'язання до вчинення дій,
за участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), заявника: О. Даниляк,
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Р. Гарбузюк,
третьої особи: не з'явився
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 у справі №914/2587/21 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України привести свої дії у відповідність до пунктів 9.1., 9.2., 9.3. Договору транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 та положень розділу ХІІІ Кодексу газотранспортної системи, розділу XIV Кодексу газотранспортної системи шляхом здійснення розрахунку маржинальної ціни, що покладена в основу визначення розміру добового негативного небалансу за лютий-березень 2021, у відповідний спосіб, передбачений пунктом 7, пунктами 8-11 глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз 2 270,00 грн судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Оператор ГТС України» подано апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.09.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2024 у справі № 914/2587/21 скасував та прийняв нове рішення, яким: 1) первісний позов задовольнив частково та стягнув на користь ТОВ «Оператор ГТС України»: основний борг - 640 448 273,45 грн, акцесорні вимоги в загальному розмірі: 63 513 512,93 грн, з яких пеня - 40 692 451,67 грн, 3 % річних - 7 789 171,87 грн , інфляційні втрати 15 031 889,39 грн; 2) закрив провадження у справі в частині первісних позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 195 322 581,85 грн; 3) в задоволенні зустрічного позову відмовив.
Західним апеляційним господарським судом не здійснено розподілу судових витрат.
07.10.2024 позивачем подано заяву про прийняття додаткової постанови (т. 10 а.с. 128-132), в якій наведено вимоги: a) стягнути з Відповідача сплачений Позивачем судовий збір 914/2587/21 за подання позовної заяви та апеляційної скарги; b) повернути Позивачу судовий збір у зв'язку із закриттям провадження у частині позовних вимог; c) відшкодувати понесені у справі № 914/2587/21 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції в сумі 38 136,00 Євро.
Верховний Суд постановою від 11.12.2024 касаційну скаргу АТ ОГС «Львівгаз» задовольнив, Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 в частині стягнення акцесорних вимог на загальну суму справі № 914/2587/21 скасував 41 753 629,60 грн , а саме в частині стягнення: пені - 23 193 925, 09 грн; 3 % річних - 4 638 785,02 грн; інфляційних втрат 13 920 919,49 грн; справу №914/2587/21 у скасованій частині передав на новий розгляд у до Західного апеляційного господарського суду.
Західним апеляційним господарським судом ухвалено Постанову від 28.05.2025, якою, серед іншого, було здійснено розподіл судових витрат: a) стягнуто з АТ ОГС «Львівгаз» на користь Оператора ГТС: 13 623, 54 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 20 435, 31 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. b) стягнуто з Оператора ГТС на користь Львівгазу 370 087, 51 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.
Верховний Суд постановою від 09.12.2025 (у частині, яка переглядається на новому розгляді): касаційні скарги ТОВ «Оператор ГТС України» та АТ ОГС «Львівгаз» задовольнив частково, Постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 914/2587/21 скасував; справу №914/2587/21 направив на новий розгляд господарського суду.
Ухвалою колегії суддів Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у складі головуючого судді Якімець Г.Г., суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б. спільну заяву про самовідвід у справі №914/2587/21 з розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 07 жовтня 2024 про прийняття додаткової постанови - задоволено; справу (клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 07 жовтня 2024 року про прийняття додаткової постанови) передано для здійснення автоматизованого розподілу в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 сформовано колегію суддів у складі: Міліціанова Р.В. (суддя-доповідач), суддів Зварич О.В., Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 05.02.2026 розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» від 07 жовтня 2024 року про прийняття додаткової постанови призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2026.
У судове засідання 18.02.2026 прибув представник заявника, підтримав заяву про стягнення судових витрат, понесених заявником у цій справі, від 08.10.2024 (а.с.128-132, т.10), а саме:
1- відшкодувати понесені ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у справі № 914/2587/21 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 у справі № 914/2587/21;
2- відшкодувати сплачений ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» судовий збір у справі № 914/2587/21 за подання позовної заяви до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2022;
3- повернути ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» судовий збір за подання позовної заяви до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 у справі № 914/2587/21 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із закриттям провадження у частині позовних вимог.
Клопотання обґрунтовано тим, що оскільки Суд задовольнив позовні вимоги Оператора ГТС частково та відмовив у задоволенні зустрічного позову АТ ОГС "Львівгаз", понесені Позивачем витрати покладаються на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Ці витрати складаються із: (1) витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції; (2) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції. Судовий збір в частині закриття провадження підлягає поверненню із державного бюджету на користь Оператора ГТС відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Документально підтвердженими є витрати Оператора ГТС на професійну правничу допомогу у розмірі 38 136,00 Євро.
Витрати у зв'язку зі сплатою судового збору, а саме: за подання позовної заяви - 794 500,00 грн; за подання апеляційної скарги - 1 191 750,00 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2026 проти задоволення заяви заперечував, виклавши свої пояснення у заяві від 23.10.2024 (а.с. 194-201, т. 10) та від 15.02.2026 з таких підстав:
- позивач з першою заявою по суті справи не подавав судам попереднього розрахунку судових витрат;
- у матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем послуг правничої допомоги;
- процесуальні дії в ході розгляду справи були вчинені представниками позивача ще до часу видачі ордерів на надання послуг і не можуть свідчити про виконання цих робіт на умовах договору;
- подання позивачем чисельних пояснень і додаткових пояснень не передбачено нормами ГПК України, суд не надавав дозволу на їх подання; залучення іноземної особи для надання правничих послуг не було необхідним для надання правничої допомоги у цій справі, враховуючи що спір виник між двома резидентами України і вирішувався із застосуванням законодавства України;
- ціна одиниці послуг і їх загальна вартість є надмірною;
- Оператор ГТС разом з позовом не подав розрахунок судових витрат. Вимагаючи стягнення 38 136 євро за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції, Оператор ГТС не заявив про надання йому послуг і не долучив до апеляційної скарги попереднього розрахунку судових витрат,
- отримання заявником правової допомоги у справі №914/2587/21 від іноземної особи з вартістю послуг в розмірі 140 євро за 1 годину (в розрахунку на місяць 1 245 468 грн.) не було неминучим. При цьому, послуги надавалися не безпосередньо іноземною особою, а адвокатами АО «Юридична фірма «ЕКВО».
- протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції в період від подання апеляційної скарги з 16.09.2022 і до 22.02.2024 ордери, видані АО «Юридична фірма «ЕКВО» на підставі договору № 1103215-101 від 28.09.2023, не були підставою представництва Оператора ГТС адвокатами в суді. Окремі процесуальні дії взагалі вчинялися працівниками Оператора ГТС, зокрема провідним юрисконсультом Колток О.М. (що підтверджується довідкою від 27.05.2024 № 703/д, яка була долучена до поданого клопотання з вхідним номером канцелярії суду 01-04/3684/24 від 30.05.2024). Заява щодо понесення витрат на правничу допомогу без посилання на відповідний договір, була подана лише 10.06.2024, і після подання цієї заяви Оператор ГТС по суті справи подав суду лише заперечення щодо призначення експертизи.
- наданий суду детальний опис робіт від 04.10.2024 складений і підписаний лише виконавцями послуг. Доказів прийняття послуг правової допомоги позивачем суду не надано в той час, як відповідно до п.3.3. Договору приймання послуг Замовником оформляється звітом Виконавця з складенням сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг.
У відповідності до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому судом вирішено розглянути заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу за наявними у справі доказами.
Тому, судом апеляційної інстанції розглянуто матеріали справи за відсутності належним чином повідомленої третьої особи.
1. При винесенні додаткової постанови суд виходить з таких мотивів.
Постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №921/2587/21 набрала законної сили в частині вимог про:
1) стягнення з АТ ОГС «Львівгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України»: основного боргу у розмірі 640 448 273,45 грн, акцесорних вимог в загальному розмірі 21 759 883,33 грн, а саме: пені - 17 498 526,58 грн, 3 % річних - 3 150 386,85 грн, інфляційних втрат 1 110 969,90 грн.
2) закриття провадження у справі в частині первісних позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 195 322 581,85 грн;
3) відмови у задоволенні зустрічного позову.
Отже, залишилось невирішеним питання стосовно розподілу судового збору за подання: позивачем позовної заяви - у розмірі 794 500,00 грн та апеляційної скарги - у розмірі 1 191 750,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом: апеляційної скарги у розмірі 38 136,00 Євро; судових витрат, понесених відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України).
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
2. Щодо розподілу судових витрат зі сплаченого судового збору.
2.1. При зверненні з первісним позовом до суду з ціною позову 899 284 368,23 грн ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» сплачено максимальний розмір судового збору в сумі 794 500,00 грн (а.с. 17, т.1).
При зверненні із зустрічним позовом відповідачем сплачено 2 270,00 грн судового збору (а.с.11, т.2), при цьому судом першої інстанції стягнуто на користь відповідача 2270,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.
При зверненні з апеляційною скаргою на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 у справі №914/2587/21 позивачем сплачено 2 270,00 судового збору (а.с.105, т.3).
При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» сплачено 1 191 750,00 грн судового збору (а.с.186, т.6).
Західний апеляційний господарський суд Постановою від 30.09.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2024 у справі №914/2587/21 скасував. Прийняв нове рішення, яким первісний позов задовольнив частково; стягнув з АТ ОГС «Львівгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 640 448 273,45 грн основного боргу, 40 692 451,67 пені, 7 789 171,87 грн 3% річних та 15 031 889,39 грн інфляційних втрат, закрив провадження у справі в частині первісних позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 195 322 581,85 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовив.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» задоволив. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 в частині стягнення акцесорних вимог на загальну суму 41 753 629,60 грн, а саме в частині стягнення 23 193 925, 09 грн пені, 4 638 785, 02 грн 3% річних та 13 920 919,49 грн інфляційних втрат, у справі №914/2587/21 скасовано. Справу №914/2587/21 у скасованій частині передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду
Таким чином, під час розподілу судових витрат враховується сума вимог первісного позову в розмірі 857 530 738,63 грн (899 284 368,23 - 41 753 629,60), у не скасованій частині Постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, що становить 95,36% ціни первісних позовних вимог.
Тому, предметом розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подачу первісного позову є сума, що складає 95,36% від сплаченого судового збору при зверненні до суду з первісним позовом (794 500,00 грн), тобто 757 635,20 грн, а також за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 1 136 452,80 грн (1 191 750,00 х 95,36%).
Крім того, предметом розподілу є суми сплаченого судового збору щодо остаточно вирішених процесуальних питань: про відмову у задоволенні зустрічного позову та розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 22.11.2021 року (оскільки постанова апеляційного суду від 30.09.2024 року не містять положень про розподіл таких судових витрат, зокрема зі сплати судового збору за розгляд однієї немайнової вимоги зустрічного позову, у задоволенні якої судом апеляційної інстанції відмовлено, скасовуючи рішення суду першої інстанції).
2.2. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону).
У Постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19 викладено правову позицію: "лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог.
Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа".
Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".
Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладений також у Постанові Верховного Суду від 10.07.2025 у справі №902/821/24.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 закрито провадження у справі в частині первісних позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 195 322 581,85 грн, що складає 21,72% ціни первісного позову (195 322 581,85 х 100 / 899 284 368,23).
Отже, на підставі заяви позивача, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підлягає поверненню з Державного бюджету України 172 565,40 грн судового збору, сплаченого за розгляд первісного позову та 258 848,10 грн - за розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
2.3. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення вимог первісного позову в іншій частині вимог (з розгляду яких не закрито провадження та не скасовувалась постанова апеляційного суду), судові витрати зі сплати судового за подачу первісного позову в сумі 585 069,80 грн (757 635,20 - 172 565,40) та за розгляд апеляційної скарги в сумі 877 604,70 грн (1 136 452,80 - 258 848,10), слід покласти на АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
На підставі вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи повне задоволення вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 у справі №914/2587/21 (Постанова Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 року), судові витрати ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» зі сплати судового збору за розгляд цієї апеляційної скарги в сумі 2 270,00 грн слід покласти на АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Також, з огляду на повну відмову у задоволенні зустрічного позову, частково задоволеного судом першої інстанції щодо однієї немайнової вимоги, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн слід залишити за АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
3. Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
3.1. За змістом ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи апеляційним судом заявник подав:
1) Договір про надання юридичних послуг між Оператором ГТС та Wikborg Rein Advokatfirma AS від 01.10.2021 року;
2) Витяг з договору про надання юридичних послуг між Оператором ГТС та Wikborg Rein Advokatfirma AS від 01.09.2023;
3) Витяг з Договору про надання юридичних послуг між Wikborg Rein Advokatfirma AS та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «ЕКВО» (далі - ЕКВО) від 04.11.2021;
4) Витяг з Договору про надання юридичних послуг між Wikborg Rein Advokatfirma AS та ЕКВО від 28.09.2023;
5) Заявка, що підтверджує дозвіл Оператора ГТС на залучення третіх осіб для виконання завдань з боку Wikborg Rein Advokatfirma AS;
6) Додаткова угода до Договору про надання адвокатських послуг між Оператором ГТС та Wikborg Rein Advokatfirma AS від 28.05.2024;
7) Детальний опис робіт, виконаних ЕКВО для Оператора ГТС у цій справі (т. 10 а.с. 133-157).
Досліджуючи обсяг наданої професійної правничої допомоги та обґрунтованість понесених витрат судом встановлено, що 01.10.2021 між Оператором ГТС та Wikborg Rein Advokatfirma AS було укладено Договір № 2110000001 про надання юридичних послуг (далі - Договір від 01.10.2021).
01.09.2023 між Оператором ГТС та Wikborg Rein Advokatfirma AS було укладено Договір № 4600008263 про надання адвокатських послуг (далі - Договір від 01.09.2023).
Зі змісту Договорів вбачається, що сторони домовилися про надання послуг за завданням Оператора ГТС, зокрема: a. представництво та захист інтересів Товариства в іноземних державних органах, судах та в міжнародних арбітражах, у тому числі вчинення всіх необхідних дій та підготовка документів, які передбачені застосовним законодавством та/або арбітражними регламентами, та представництво інтересів на усних слуханнях, у спорах Товариства із операторами суміжних газотранспортних систем або замовниками послуг Товариства та іншими особами (п. 1.2.5. Договору); b. надання інших адвокатських послуг, потреба в яких виникає в процесі здійснення економічної діяльності Товариства та в ході представництва та захисту інтересів Товариства у спорах із замовниками послуг Товариства, операторами суміжних газотранспортних систем та іншими особами в судових провадженнях та/ або в арбітражі (п. 1.2.6. Договору).
Крім того, Оператор ГТС надав Wikborg Rein Advokatfirma AS право залучати за письмовою згодою Оператора ГТС третіх осіб для виконання завдань Замовника, залишаючись у повній мірі відповідальним за належне виконання цього Договору (п. 2.4. Договору).
04.11.2021 між Wikborg Rein Advokatfirma AS та ЕКВО укладено Угоду про надання юридичних послуг № 11003215-101 (далі - Угода від 04.11.2021). 28.09.2023 між Вікборг Рейн та ЕКВО було укладено Угоду про надання юридичних послуг № 11003215-101 (далі - Угода від 28.09.2023).
Зі змісту Угод вбачається, що Wikborg Rein Advokatfirma AS наймає ЕКВО в якості юридичного радника в контексті надання послуг (Розділ 3 Угоди від 28.09.2023), зокрема: i. представництва та захисту інтересів Оператора ГТС в іноземних державних органах, судах та міжнародних арбітражах, включаючи здійснення всіх необхідних дій (подання позовної заяви, заяв, клопотань, відзивів та інших процесуальних документів) та підготовку документів, передбачених чинним законодавством та/або арбітражним регламентом, а також представництво інтересів на усних слуханнях; ii. надання інших юридичних послуг, необхідних у процесі господарської діяльності Оператора ГТС та під час представництва і захисту інтересів Оператора ГТС у спорах із споживачами послуг Оператора ГТС, суміжними операторами газотранспортної системи та іншими особами в українських судах та/або арбітражах.
Обсяг наданої професійної правничої допомоги Оператору ГТС з боку Відповідно до п. 3.10. Договору від 01.19.2023 (в редакції Додаткової угоди №1 від 28.05.2024) з метою реалізації права на відшкодування (розподіл) витрат на професійну правничу допомогу, яка надається Замовнику Виконавцем та/або третіми особами, залученими згідно пункту 2.4. Договору, складається Детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) (далі - Опис) для подання до суду після завершення розгляду справи у відповідній судовій інстанції.
Гонорар за роботу, виконану відповідно до цієї Угоди та обсягу інструкцій, викладених у Розділі 3, розраховується на основі середньої погодинної змішаної ставки, яка не повинна перевищувати 140 євро за годину надання послуг (Розділ 4 Угоди від 28.09.2023).
Отже, зі змісту укладених угод передбачено делегування позивачем права підписувати та узгоджувати Детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) на підставі Додаткової угоди №1 від 28.05.2024 (т. 10 а.с. 151).
Вартість професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції визначено позивачем в сумі 38 136,00 Євро.
3.2. Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача проти їх надмірного розміру, а також матеріали судової справи щодо фактичного обсягу наданої правничої допомоги, суд апеляційної інстанції керується наступним.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, ч. 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, Додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, Додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
3.3. З приводу доводів представника відповідача про залишення без розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу або повної відмови у її задоволенні, оскільки до позовної заяви та апеляційної скарги не долучено орієнтовного розміру судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем дотримано процесуальних строків при зверненні з клопотанням про прийняття додаткової постанови.
Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Таким чином, відмова у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності попереднього (орієнтовного) розрахунку є правом, а не обов'язком суду.
Суд відхиляє доводи представника відповідача з посиланням на п.п, 6.51, 6.52 Постанови ВП ВС від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, яка не містить правового висновку з питань застосування ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України.
Верховним Судом застосовано відповідні норми при вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, у межах визначеного права суду відмовити учаснику у відшкодуванні відповідних судових витрат.
На підставі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З огляду на тривалість судового провадження на стадії апеляційного розгляду, значний розмір майнових вимог, участь у справі кількох представників, суд враховує відсутність орієнтовного розрахунку судових витрат, як підставу для визначення обґрунтованого розміру професійної правничої допомоги.
При цьому, повна відмова у відшкодування таких витрат не відповідатиме принципам розумності та пропорційності.
Також, суд зауважує, що відсутність підписаних між позивачем та Wikborg Rein Advokatfirma AS Актів приймання-передачі наданих послуг не позбавляє суд можливості надати самостійну оцінку обсягу правничої допомоги на стадії апеляційного провадження, з урахуванням наявних у матеріалах справи відомостей про фактичну участь представників у судових засіданнях, змісту та обсягу долучених процесуальних документів, а також узгодження обсягу правничої допомоги шляхом підписання Детального опису робіт від імені Замовника уповноваженою особою на підставі Додаткової угоди №1 від 28.05.2024 року.
3.4. Аналізуючи детальний опис робіт (наданих послуг з правничої допомоги) (а.с. 135-137, т. 10), суд зауважує, що представництво інтересів позивача у судових засіданнях на стадії апеляційного провадження здійснювала значна кількість представників.
Однак, повноваження від імені АО «Юридична фірма «ЕКВО» підтверджено ордерами, виданими лише адвокатам Степаненко М.Ю. (т. 10 а.с. 134), Майструк В.І. (т. 10 а.с. 17), та Волковій Ю.В. (а.с.220, т.8).
Суд вважає доведеною та узгодженою з переліком процесуальних заяв, які подаються на стадії апеляційного провадження (ст. ст. 258, 263 ГПК України) подачу апеляційної скарги, яка виконана адвокатом Майструк В.І. (п. 4 Детального опису робіт (наданих послуг з правничої допомоги).
Крім того, суд вважає обумовленими процесуальними діями відповідача подачу уповноваженим представником позивача заперечень проти призначення судової експертизи на стадії апеляційного провадження (п. 49 Детального опису робіт (наданих послуг з правничої допомоги).
Водночас, неодноразове надання до суду апеляційної інстанції додаткових пояснень, хоча й узгоджується з положеннями ст. 42 ГПК України, однак є диспозитивним правом сторони на висловлення у письмовій формі процесуальної позиції.
Тобто, додаткові пояснення не є заявою по суті справи та не входить до процесуального обов'язку учасника провадження.
Також, зміст та обсяг професійної правничої допомоги, включеної до Детального опису робіт (наданих послуг з правничої допомоги), стосовно юридичного аналізу судового рішення, матеріалів справи, розробки процесуальних стратегії (п.п. 1-3 Детального опису) охоплюється наданням допомоги з написання апеляційної скарги.
Складання додаткових пояснень, юридичного аналізу матеріалів, підготовки до участі у судових засіданнях, пошуку релевантної судової практики, аналіз заяв інших учасників, повідомлень про участь окремого представника у засіданні, заяв про участь в режимі відеоконференції, додаткове ознайомлення з матеріалами справи (п.п. 5-9, 11-15, 17, 22, 23, 25-30, 32-36, 38-40, 42-45, 47-51, 55, 57 Детального опису) охоплюються змістом правничої допомоги, яка полягала в безпосередній участі представників у судових засіданнях.
Крім того, неодноразова подача клопотань про відкладення апеляційного розгляду (пп. 19-21 Детального опису), а також заяв у задоволенні яких було відмовлено (п. 53 Детального опису) не може бути підставою для відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Підсумовуючи, суд вважає надмірною, неспівмірної з фактичним обсягом наданої професійної правничої допомоги, вартість послуг з професійної правничої допомоги, що є достатньою підставою для зменшення таких витрат, з урахуванням поданого відповідачем заперечення (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Крім того, сторона справи вільна у виборі кількості представників, однак це не може створювати додаткових зобов'язань для іншої сторони.
Судом також оцінено зміст та обсяг апеляційної скарги, яка містить 21 аркуш, частково відтворює зміст позовної заяви, складалась спільно як адвокатом Майструк В.І., так і представниками ТОВ «Оператор ГТС України», які діяли у порядку самопредставництва, що підтверджено поясненнями представника позивача у судовому засіданні та обставинами підписання апеляційної скарги представником Хромовим О., стосовного якого відсутні повноваження діяти від імені АО «Юридична фірма «ЕКВО».
Також, обсяг заперечень проти призначення експертизи складає 8 аркушів, з урахуванням відомостей про учасників справи.
З урахуванням обсягу відповідних процесуальних документів, складності справи, а також поєднання спільної участі представників суд вважає завищеною тривалість послуг в обсязі 49,1 години зі складення апеляційної скарги та 7,8 на написання заперечень проти клопотання відповідача про призначення експертизи.
Суд вважає достатньою та розумною тривалість витраченого адвокатами часу, з огляду на їх достатній та високий рівень кваліфікації в обсязі 4 годин на складання апеляційної скарги та 1 години на написання заперечень проти клопотання відповідача про призначення експертизи, що сукупно становить: 5 год х 140 євро/год = 700 євро.
Крім того, визначена у Детальному описі робіт (наданих послуг з правничої допомоги) тривалість участі представників Степаненко М.Ю. та Волкової Ю.В. у судових засіданнях не відповідає відомостям протоколів судових засідань.
Проаналізувавши участь представників позивача, які є уповноваженими адвокатами АО «Юридична фірма «ЕКВО», у судових засіданнях на стадії апеляційного провадження, на основі протоколів судових засідань від 01.03.2023, 19.04.2023, 20.11.2023, 22.01.2024, 25.03.2024, 13.05.2024, 01.07.2024, 19.08.2024, 09.09.2024, 30.09.2024, судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна тривалість таких судових засідань становила 332 хвилини, тобто 5,53 год, що сукупно становить: 5,53 год*140 євро/год = 774,2 євро.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та обсягом фактично наданої професійної правничої допомоги витрати в сумі 1 474,67 євро (700 євро (за складення апеляційної скарги та заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження) + 774,67 євро (участь у судових засіданнях).
Тому, вартість судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 36 661,33 євро (38 136,00 - 1 474,67) становлять надмірний та необґрунтований розмір, відтак залишаються за позивачем.
Оскільки, за результатом нового розгляду на стадії апеляційного провадження Постановою від 18.02.2026 року відмовлено у задоволенні первісного позову в загальній сумі вимог на рівні 41 592 707,82, що становить 4,63% ціни первісного позову, то за позивачем слід додатково залишити 68,28 євро (1 474,67 х 4,63%) судових витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, до стягнення з відповідача слід присудити 1 406,39 євро судових витрат на професійну правничу допомогу, з одночасним залишенням за позивачем 36 729,61 євро, з урахуванням необґрунтованого розміру (36 661,33 євро).
3.5. Щодо валюти, в якій підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, то положення ГПК України щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу не регулюють питання щодо валюти (національна чи іноземна), в якій такі витрати підлягають стягненню.
Тому, для вирішення питання про те, у якій саме валюті можуть бути стягнуті витрати на правничу допомогу, слід звернутися до положень Цивільного кодексу України.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня (ч. 1 ст. 192 гл. 13 "Речі. Майно" ЦК України).
Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частини 1, 2 ст. 524 гл. 47 "Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні" ЦК).
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1-3 ст. 533 гл. 48 "Виконання зобов'язання" ЦК України).
ТОВ "Оператор ГТС" та юридична фірма Wikborg Rein Advokatfirma AS у п.2.4. Договору погодили, що адвокатські послуги в розумінні Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надаються виконавцем із залученням адвокатів, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання. У п.4.1. Договору сторони передбачили, що валютою Договору є євро.
Однак, юридична фірма Wikborg Rein Advokatfirma AS (зареєстрована за законодавством Королівства Норвегія) для представництва інтересів ТОВ "Оператор ГТС" у спорі з юридичною особою - резидентом України залучила АО "ЕКВО" (зареєстроване за законодавством України).
Враховуючи, що сторони спору є резидентами України, спір між ними у цій справі виник щодо стягнення коштів у національній валюті України, то компенсація витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, також має бути здійснена у національній валюті України - гривні.
За практикою Верховного Суду, суд може стягнути витрати на професійну правничу допомогу в іноземній валюті, якщо, зокрема, учасником спірних правовідносин є особа, не зареєстрована за законодавством України.
Так, Верховний Суд у постановах від 15.01.2020 у справі №910/3888/17, від 31.05.2022 у справі №916/2364/20, від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 02.07.2024 у справі №910/204/22 хоч і стягнув з однієї сторони на користь іншої витрати на професійну правничу допомогу в іноземній валюті, проте, у зазначених справах учасником спору була особа, яка не зареєстрована за законодавством України.
Подібні правові висновки наведені у Постанові КГС ВС від 31 липня 2024 року у справі №921/403/22.
Отже, судові витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на відповідача у перерахунку офіційного курсу Національного банку України до євро, встановленого станом на дату ухвалення судового рішення, у співвідношенні 51,1695 грн до 1 євро (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=18.02.2026&period=daily), в сумі 71964,27 грн.
Як наслідок, за позивачем суд залишає 1 879 435,78 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 232-236, 240, 242, 244, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд
1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, Проспект Любомира Гузара, 44; код - 42795490) з Державного бюджету України 172 565,40 грн судового збору, сплаченого за розгляд первісного позову згідно платіжного доручення №49671 від 12.08.2021 та 258 848,10 грн - за розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі №914/2587/21, сплаченого згідно платіжного доручення №65990 від 02.09.2022.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код - 0334903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, Проспект Любомира Гузара, 44; код - 42795490) 585 069,80 грн - судових витрат зі сплати судового за подачу первісного позову; 877 604,70 грн - за розгляд апеляційної скарги на рішення суду; 2 270,00 грн - за розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 22.11.2021 року та 71 964,27 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд зустрічного позову в сумі 2 270,00 грн - залишити за АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
4. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 879 435,78 грн - залишити за позивачем.
5. Видачу наказів на виконання постанови доручити Господарському суду Львівської області.
6. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв'язку.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 18.02.2026.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).
Повна додаткова постанова складена 27.02.2026.
Головуючий суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Ржепецький В.О.