Cправа №991/961/26
Провадження №11-сс/991/158/26
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
23 лютого 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
особи, яка подала скаргу - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 , поданої в порядку ст. 303 КПК України.
ОСОБА_5 на вищезазначене рішення подано апеляційну скаргу, в якій стверджує, що така постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону та конституційних гарантій, оскільки: побудована на викривленому розумінні предмета скарги, не враховує додані матеріали, не містить аналізу фактичних даних, ґрунтується на абстрактній відповіді прокурора, є результатом безпідставного і неправомірного застосування норм КПК України, використання неправдивої, вибіркової та викривленої інформації, порушує принцип верховенства права і конституційні гарантії, суперечить принципу повного та об'єктивного судового контролю, обмежує право на судовий контроль та є ухиленням від судового контролю.
Просить ухвалу слідчого судді від 05.02.2026 року скасувати та постановити нову, якою призначити новий розгляд скарги.
Прокурор САП ОСОБА_6 надіслав клопотання, в якому просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, та проводити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги слід проводити за відсутності прокурора.
У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_5 , перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
04.02.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_5 , подана в порядку ст. 303 КПК України, в якій він просить:
- визнати бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), уповноваженого на розгляд заяви Вх. № 1782-26 від 23.01.2026, незаконною;
- зобов'язати прокурора САП внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою Вх. № 1782-26 від 23.01.2026 (далі - Скарга).
З заяви від 23.01.2026 Вх. № 1782-26 до керівника САП вбачається, що ОСОБА_5 просив провести перевірку дотримання прокурорами САП вимог ст. 214 КПК України за викладеними обставинами, надати належну оцінку фактам триваючого невнесення відомостей до ЄРДР, вжити заходів реагування в межах повноважень керівника органу прокуратури з метою усунення виявлених порушень, надати мотивовану відповідь. (а.с.8)
Вказану Заяву розглянуто та листом начальника управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді ОСОБА_7 від 23.01.2026 № 07/3-455ВИХ-26 надано відповідь.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов висновку, що згідно доводів скарги, її суть полягає у незгоді ОСОБА_5 з висновками прокурора, викладеними у листі від 23.01.2026 № 07/3-455ВИХ-26, щодо відсутності підстав вважати дії прокурорів САП такими, що свідчать про невиконання вимог ст. 214 КПК України, тобто скарга спрямована не на оскарження бездіяльності прокурора у порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а фактично зводиться до оскарження рішення прокурора про відсутність бездіяльності з боку прокурорів САП при розгляді заяв ОСОБА_5 . А тому, оскільки скарга подана на рішення прокурора, яке не підлягає оскарженню під час досудового розслідування, у відкритті провадження за скаргою слід відмовити.
Цей висновок відповідає положенням закону та встановленим обставинам.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
За змістом наведеної норми на досудовому провадженні підлягає оскарженню бездіяльність прокурора, яка відповідає таким трьом обов'язковим ознакам: (1) прокурор наділений обов'язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований КПК, і які не виконані.
Враховуючи зміст прохальної частини заяви ОСОБА_5 від 23.01.2026 Вх.
№ 1782-26, нема підстав вважати, що така є заявою про кримінальне правопорушення.
Також, дані листа начальника управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді ОСОБА_7 від 23.01.2026
№ 07/3-455ВИХ-26 не свідчать про те, що цим листом заява ОСОБА_5 від 23.01.2026 Вх. №1782-26 визнається заявою про кримінальне правопорушення.
А тому, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що скарга стосується не оскарження бездіяльності прокурора у порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а фактично зводиться до оскарження рішення прокурора про відсутність бездіяльності з боку прокурорів САП при розгляді заяв ОСОБА_5 .
Відтак, скарга подана на бездіяльність прокурора, яка не підлягає оскарженню під час досудового розслідування, що правильно встановлено слідчим суддею.
Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню (ч. 4 ст. 304 КПК України).
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що слідчий суддя постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження, що відповідає вимогам КПК України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (частина 5 статті 9 КПК). Так, в ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі Скорик проти України зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Безумовно, право доступу до судів не є абсолютним, але може бути обмежене; це дозволено в тому розумінні, що право доступу «за своєю суттю вимагає регулювання державою, регулювання якої може змінюватися за часом та місцем відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих людей». Тим не менш, застосовані обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати доступ до особи таким чином або настільки, що порушується сама суть права (рішення у справі Ashingdane v. the United Kingdom від 28.05.1985, заява № 8225/78, § 57).
З огляду на зазначене, встановлення законодавцем такого обмеження права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора на досудовому провадженні (шляхом встановлення їх вичерпного переліку) має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через збалансоване регулювання кількості справ, що надходять до слідчих суддів та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_5 та безпідставність доводів апеляційної скарги.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 331, 216, 307, 395, 405, 407, 418, 422, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2026 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3