27 лютого 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024262020003881 від 25.10.2024 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2026 року,-
Цією ухвалою клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене начальником Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_9 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. ч. 2, 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 366, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, в Державній установі «Чернівецькій слідчий ізолятор» на строк до 13 березня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Одночасно для забезпечення належного виконання обов'язків, передбачених КПК України, визначено ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок UA548201720355279001000008745, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, код 26311401, ТУ ДСА України в Чернівецькій області.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави визначено до 13 березня 2026 року.
ЄУНСС: 715/3286/25 Слідчий суддя: ОСОБА_10
Номер провадження: 11-сс/822/88/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що останній просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді. Постановити нову, якою відмовити у продовженні тримання під вартою. Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, цілодобовий або нічний домашній арешт, або визначити заставу у розмірі, співмірному його майновому стану.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наведені в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є лише припущенням сторони обвинувачення, які жодним чином не підтверджені.
Вважає, що зазначивши в клопотанні, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним відповідних процесуальних обов'язків, слідчий цей висновок ніяк не обґрунтував, а суд це питання взагалі залишив без уваги, що є суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Вказує, що застосовуючи до ОСОБА_6 найсуворіший запобіжний захід, суд не врахував, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на його утриманні перебувають чотири дитини та дружина, те, що підозрюваний не перебуває на обліку, як наркозалежна особа, не перебуває на облік у психіатра, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, а відтак на думку апелянта, до підозрюваного може бути застосовано більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням піл вартою.
Стверджує, що підозра, вручена ОСОБА_6 не відповідає фактичним обставинам справи та положенням кримінального закону, а також порушує конституційний принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності.
Зазначає, що ні клопотання, ані додані до нього матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів.
Також звертав увагу суду на те, що визначений слідчим суддею розмір застави є більшим за максимально можливий, передбачений за вчинення особливо тяжкого злочину, що на думку захисника, є неспівмірним та не пропорційним вчиненому та не відповідає основоположним принципам кримінального судочинства.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від підозрюваного ОСОБА_6 про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді апеляційної скарги його захисника.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , який був належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду не з'явився, при цьому, від останнього надійшла заява зі змісту якої вбачається, що захисник просив розгляд поданої ним апеляційної скарги провести за його відсутності, що у відповідності до ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора ОСОБА_5 , який просив ухвалу районного суду, як законну залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника, як необґрунтовану - без задоволення, дослідивши матеріали провадження, вивчивши клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , включаючи наявні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по вказаних матеріалах, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями ч. 3 ст. 197 КПК України встановлено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст. 199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, з визначенням розміру застави.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. ч. 2, 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 366, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, врахував, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, зокрема, що останній перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та санкцію інкримінованих статей і безальтернативний вид покарання. Окрім цього, підозрюваний має право перетину державного кордону України на період дії правового режиму воєнного стану, так як має на утриманні троє неповнолітніх дітей); незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (з метою зміни ними показань про обставини вчинення злочинів для покращення його кримінально-процесуального становища і уникнення кримінальної відповідальності, а також створення перешкоди досудовому розслідуванню у встановленні усіх обставин скоєних кримінальних правопорушень та дотримання вимог ст. 23 КПК України в судовому засіданні); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (оскільки підозрюваний знає місцезнаходження вказаних речей та документів); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (оскільки, матеріали щодо невстановлених співучасників злочинної діяльності виділено в окреме кримінальне провадження, звільнення підозрюваного з-під варти надасть йому можливість узгоджувати позицію захисту з цими особами, попереджати їх про хід розслідування та координувати спільну протидію встановленню об'єктивної істини).
Доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 - є декларативними та безпідставними, оскільки долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_6 можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Стороною захисту не наведено фактів та не долучено доказів, які очевидно та об'єктивно спростовували б версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених в повідомлені про підозру, а остаточна оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.
Також, слідчим суддею враховано, що прокурором доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя врахував суспільно-небезпечний характер кримінальних правопорушень у вказаному кримінальному провадженні, по якому продовжується проведення необхідних слідчих дій, особу підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків, обставини вчинення даних кримінальних правопорушень.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Наявність тих обставин, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, на думку колегії суддів, ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки останнього.
Вищевказані обставини на які вказує захисник, враховані апеляційним судом, проте такі не свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а відтак не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Переглядаючи рішення слідчого судді в частині визначеного розміру альтернативного запобіжного заходу, а саме застави, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір застави взяв до уваги положення ст. 177, 178 КПК України, та практику ЄСПЛ (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86), зокрема врахував обставини даного кримінального провадження, відомості, що характеризують особу підозрюваного, а також врахував той факт, що протиправні дії підозрюваного в яких підозрюється останній, завдали шкоди, розмір шкоди завданої потерпілим, майновий стан підозрюваного, враховуючи всі наведені ризики, та вважав за необхідне залишити раніше визначений розмір застави підозрюваному в розмірі 6 000 000 (шести мільйонів) гривень, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та не є завідомо непомірною.
На переконання колегії суддів апеляційного суду визначений розмір застави є достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановленні слідчим суддею, і з існуванням яких погоджується апеляційний суд.
Твердження сторони захисту про те, що підозрюваний не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, будь-яким чином впливати на свідків, бажає встановити істину в даному кримінальному правопорушенні, має постійне місце проживання, а відтак до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням піл вартою, з огляду на характер, обставини та велику суспільну небезпечність кримінального правопорушення, за яким підозрюється останній, не є визначальними аргументами, які б давали можливість зменшити розмір визначеної судом першої інстанції застави.
Відтак, беручи до уваги зазначене, виходячи з положень статтей 177-178 КПК України, статтей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість постановленого слідчим суддею судового рішення, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними і її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, без змін.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, судовою колегією не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2026 року, якою клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене начальником Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_9 , задоволено та продовжено відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 13 березня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, із визначенням застави, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя доповідач: Судді
____________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3