27 лютого 2026 року м. Чернівці Справа № 718/929/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Лисака І.Н., Кулянди М.І., Перепелюк І.Б., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області, про встановлення юридичного факту,
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період часу з серпня місяця 2010 року по 08.06.2023 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Міністерство оборони України (далі по тексту - МОУ) оскаржило його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заяву обґрунтовують тим, що МОУ не було залучено до участі у справі, а про існування оскаржуваного рішення суду дізналося після звернення заявниці до адміністративного суду зі скаргою на дії МОУ, а тому представник міністерства 07.02.2026 року звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області про доступ до матеріалів справи, який було отримано 13.02.2026 року, де представник мав змогу ознайомитися з повним обсягом матеріалів справи. Апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 24.02.2026 року.
Що стосується поновлення строку, суд апеляційної інстанції вказує наступне.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
У пункті 8 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Провадження №22-ц/822/592/26
При цьому, подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч.1 ст.352 ЦПК України).
Згідно зі ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
За приписами ч.3 ст.24 ЗУ «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини [рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України» (Zheltyakov v. Ukraine), заява № 4994/04].
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Як приклад порушення зазначеного принципу, є висновок ЄСПЛ у справі USTIMENKO v. UKRAINE (№ 32053/13, § 46 - 53, ЄСПЛ) від 29 жовтня 2015 року, де констатовано, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі №521/2816/15-ц зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Подібний висновок викладено й в постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі №727/740/22.
Як вбачається з доданих до апеляційної скарги письмових доказів та ЄДРСР 13 травня 2025 року Кіцманським районним судом Чернівецької області ухвалено оскаржуване рішення, а 15 травня 2025 року забезпечено надання загального доступу до такого.
Зі змісту копії витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 18 грудня 2025 року №115/в вбачається, що рішенням Кіцманського районного суду від 13 травня 2025 року у справі №718/929/25 встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вже не пізніше 18.12.2025 року МОУ було обізнане про існування оскаржуваного рішення суду.
До суду апеляційної інстанції МОУ звернулося 24.02.2026 року, тобто поза межами 30 денного строку, який для апелянта сплив 19 січня 2026 року.
В силу ч.1 ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч.1 ст.126 ЦПК України).
За правилами ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Водночас особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Для особи, яка не брала участь у справі, але скористалася за певних обставин правом на оскарження судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з часу обізнаності про існування судового рішення, яке впливає на права цієї особи, а не з часу отримання повного доступу до матеріалів справи, за якою таке було ухвалене.
Так, з обґрунтувань апеляційної скарги вбачається, що апелянт визнає обізнаність про рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року у цивільній справі №718/929/25 не пізніше 18 грудня 2025 року, а отже могло вжити відповідних заходів щодо отримання належної копії рішення у разі необхідності та у встановлений процесуальний строк подати апеляційну скаргу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що процесуальний строк на подання апеляційної скарги пропущений, а наведені в обґрунтування клопотання причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення у цій справі слід визнати неповажними та такими, що не доведені матеріалами справи.
Крім того, будь-яких переконливих пояснень та доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність істотних перешкод та труднощів, які унеможливлювали МОУ раніше довідатися про існування оскаржуваного судового рішення (починаючи з часу його ухвалення та/або надання загального доступу) та/або з часу обізнаності із судовим рішенням, вжити заходи задля своєчасного вчинення процесуальних дій із звернення із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції не надано.
Згідно з ч.3 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч.4 ст.357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За таких обставин, скарга підлягає залишенню без руху, про що слід повідомити апелянта та надати йому строк для усунення недоліків шляхом подання суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та із наданням доказів причин такого пропуску, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.126, 127, 136, 354, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року, зазначені Міністерством оборони України.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року залишити без руху.
Для усунення недоліків надати Міністерству оборони України строк десять днів з дня отримання копії ухвали для зазначення інших причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, про що повідомити апелянта.
Роз'яснити, що в разі невиконання зазначених вимог зазначених в ухвалі суду скаржнику буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.Н. Лисак
М.І. Кулянда
І.Б. Перепелюк