Провадження № 11-кп/821/328/26 Справа № 705/6648/25 Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
24 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2025 року, яким
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самійлівка, Верхньорогачицького району, Херсонської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні має неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання, з урахуванням ч.3 ст.68 КК України, у виді семи років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишений раніше обраний - тримання під вартою.
Початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_8 відраховується з дня його фактичного затримання, тобто з 10 вересня 2025 року.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 10.09.2025, близько 00 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у житловій кімнаті будівлі, що розташована на території ФОП « ОСОБА_14 » за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин зі своїм знайомим ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з метою позбавлення життя останнього, діючи умисно і цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання його смерті, наніс ОСОБА_15 один удар ножом в ділянку шиї, в результаті чого спричинив, відповідно до висновку експерта №05-7-01/589 від 28.10.2025, тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення правої половини шиї з ушкодженням щитовидної артерії, верхньої стравохідної вени, з масивною кровотечею; ушкодження правої бокової стінки глотки, гематоми заглоткового простору, лівої половини шиї, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Однак ОСОБА_8 свій злочинний умисел спрямований на вбивство ОСОБА_15 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому вчасно була надана медична допомога.
В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Під час ухвалення вироку, суд не дотримався положень ч.5 та ч.7 ст.72 КК України та не зарахував у строк покарання термін попереднього ув'язнення.
Так, 10.09.2025 ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.09.2025 обрано запобіжний захід тримання під вартою без визначення застави, строком до 08.11.2025.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.11.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 продовжено, строком до 04.01.2026.
Відтак, оскільки обвинуваченому у даному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та він перебував в установі попереднього ув'язнення до дня ухвалення вироку, суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, мав би зазначити про зарахування у строк покарання термін попереднього ув'язнення з 10.09.2025.
Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає про зайве посилання суду в резолютивній частині вироку на ч.3 ст.68 КК України, положення якої обмежують максимальний розмір покарання, який може бути призначений за незакінчений злочин.
Санкцією ч.1 ст.115 КК України визначено максимальний розмір покарання - 15 років позбавлення волі, тобто максимальний термін покарання, який може бути призначено за вчинення замаху на умисне вбивство (тобто дві тритини від максимального строку за санкцією статті) становить 10 років.
Вироком суду ОСОБА_8 засуджено до 7 років позбавлення волі, тобто до мінімального покарання у межах санкції ч.1 ст.115 КК України. У мотивувальній частині вироку не наведено жодних мотивів призначення покарання з урахуванням ч.3 ст.68 КК України, оскільки у даному випадку судом ці норми фактично не застосовувались, а тому посилання на положення цієї статті є помилковим.
Заслухавши доповідь головуючого - судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог закону місцевим судом дотримано не в повному обсязі.
Висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам провадження і ґрунтується на підставі об'єктивних доказів, які досліджені в порядку ч.3 ст.349 КПК України, що не оспорюються в апеляційній скарзі прокурора.
Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, яка є вірною також не оспорюється в апеляційній скарзі, тому колегія суддів не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Доводи апеляційної скарги прокурора в частині зайвого призначення покарання ОСОБА_8 з урахуванням ч.3 ст.68 КК України є слушними.
Відповідно до ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення покарання за правилами ч.3 ст.68 КК України має бути вмотивоване у вироку з обов'язковим посиланням на цю норму.
Санкцією ч.1 ст.115 КК України визначено покарання від 7 до 15 років, тобто максимальний розмір покарання становить - 15 років позбавлення волі, тому максимальний термін покарання, який може бути призначено за вчинення замаху на умисне вбивство (тобто дві третини від максимального строку за санкцією статті) становить 10 років.
Як убачається із оскаржуваного вирку, ОСОБА_8 засуджений до 7 років позбавлення волі, тобто до мінімального покарання у межах санкції ч.1 ст.115 КК України. При цьому у мотивувальній частині не наведено жодних мотивів призначення ОСОБА_16 покарання з урахуванням ч.3 ст.68 КК України, тому посилання на положення цієї статті є помилковим, яке слід виключити з резолютивної частини вироку.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора з приводу недотримання судом першої інстанції положень ч.5 ст.72 КК України під час ухвалення вироку.
Місцевий суд помилково визначив початок строку відбування покарання з дати фактичного затримання, не застосував положення ч.5 ст.72 КК України, не зазначивши в резолютивній частині вироку про зарахування у строк покарання терміну попереднього ув'язнення.
Згідно вимог ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Матеріалами кримінального провадження було встановлено, що 10.09.2025 ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України та ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.09.2025 обрано запобіжний захід тримання під вартою без визначення застави, строком до 08.11.2025.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.11.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 продовжено, строком до 04.01.2026.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України застосовується до підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Враховуючи ту обставину, що обвинуваченому ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та він перебував в установі попереднього ув'язнення з 10.09.2025, який необхідно було зарахувати у строк відбуття покарання.
Таким чином, на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_8 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 10.09.2025 по 24.02.2026 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Статтею 413 КПК України регламентовано, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є у тому числі незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 413 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора- задовольнити.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2025 щодо ОСОБА_8 - змінити.
Виключити із резолютивної частини вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2025 посилання на урахування ч.3 ст.68 КК України при призначенні покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття покарання період його попереднього ув'язнення з 10.09.2025 по 24.02.2026 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Виключити з резолютивної частини вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2025 щодо ОСОБА_8 посилання суду на те, що строк відбування призначеного покарання відраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 з 10.09.2025.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
В решті вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2025 щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий - суддя -
Судді -