Провадження № 11-сс/821/66/26 Справа № 712/796/26 Категорія: ст.171 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
26 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря учасники справи: прокурор ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту,
Прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням,поданим в рамках кримінального провадження №12022255330000891 від 12.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна.
Просила накласти арешт із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо розпорядження та відчуження майна, а також із забороною користування на земельні ділянки з кадастровими номерами, які перелічені в клопотанні про арешт майна.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2026 року у задоволенні клопотання прокурора - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд мав би прийти до переконання, що такий ступінь втручання держави у права та свободи власника майна відповідає потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах не порушує справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор Черкаської окружної прокуратури подала апеляційну скаргу, в якій просить:
поновити пропущений із поважних причин строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.01.2026 року;
скасувати ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.01.2026 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.
Вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що земельні ділянки обґрунтовано визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки саме вони є предметом та результатом кримінально протиправних дій та містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Що стосується поновлення строків на апеляційне оскарження.
Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо, зокрема, ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений прокурором з поважних причин, а тому його слід поновити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, зокрема арешт майна.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12022255330000891 від 12.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356, ч. 4 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи протягом травня-листопада 2021 року, шляхом обману, використовуючи підставних осіб, на яких здійснено оформлення права власності на земельні ділянки, заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 7124987500:02:002:0023 площею 1,6164 га, що знаходиться у с. Хрещатик Черкаського району Черкаської області, чим спричинила Мошнівській територіальній громаді шкоду у великих розмірах.
ОСОБА_7 , який був допитаний в якості свідка, повідомив, що в 2007 році на підставі поданої заяви до Тубільцівської сільської ради про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7124987500:02:002:0023 отримав її строком на 49 років, про що винесено рішення N?15-4. В подальшому, між потерпілим та Тубільцівською сільською радою укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Черкаському районному відділі філії ДІ «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за N?040779600183 від 05.06.2007.
Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_8 , який являється головою Мошнівської сільської ради, повідомив, що дійсно земельна ділянка з кадастровим номером 7124987500:02:002:0023 була розформована та передана у власність громадянам на підставі поданих ними заяв.
Встановлено, що у травні 2021 року до Мошнівської сільської ради звернулися із заявами про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва у власність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 ..
У подальшому, за рішеннями Мошнівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою, ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 1,6164 га громадянам у власність для індивідуального садівництва за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7124987500:02:002:0023 на території Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, шляхом її поділу на 26 земельних ділянок.
На підставі вказаного проекту землеустрою, Мошнівською сільською радою 03.08.2021 року прийняті рішення про передачу вказаних земельних ділянок у власність особам, які зверталися із відповідними заявами.
На підставі вказаних рішень у протягом вересня 2021 державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради ОСОБА_33 здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7124987500:02:002:0023; 7124987500:02:002:0685; 7124987500:02:002:0688; 7124987500:02:002:0691; 7124987500:02:002:0694; 7124987500:02:002:0697; 7124987500:02:002:0700; 7124987500:02:002:0703; 7124987500:02:002:0706; 7124987500:02:002:0683; 7124987500:02:002:0686; 7124987500:02:002:0689; 7124987500:02:002:0692; 7124987500:02:002:0695; 7124987500:02:002:0698; 7124987500:02:002:0701; 7124987500:02:002:0704; 7124987500:02:002:0707; 7124987500:02:002:0684; 7124987500:02:002:0687; 7124987500:02:002:0690; 7124987500:02:002:0693; 7124987500:02:002:0696; 7124987500:02:002:0699; 7124987500:02:002:0702; 7124987500:02:002:0705; 7124987500:02:002:0708 за вищевказаними особами.
Протягом листопада-грудня 2021 року частина вказаних земельних ділянок, була передана у власність третіх осіб, шляхом оформлення відповідних договорів купівлі продажу, а саме:
-земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_12 25.11.2021 року продана ОСОБА_34 ;
-земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_31 05.11.2021 року продана ОСОБА_35 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_28 03.12.2021 року продана ОСОБА_34 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_16 03.12.2021 року продана ОСОБА_14 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_21 03.12.2021 року продана ОСОБА_14 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_22 08.11.2021 року продана ОСОБА_36 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_37 08.11.2021 року продана ОСОБА_38 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_10 25.11.2021 року продана ОСОБА_26 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_13 25.11.2021 року продана ОСОБА_26 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_24 03.12.2021 року продана ОСОБА_14 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_25 07.12.2021 року продана ОСОБА_14 ;
- земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_19 07.12.2021 року продана ОСОБА_14 .
Постановою старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 19.01.2026 року визнано та приєднано у якості речових доказів до кримінального провадження № 12022255330000891 від 12.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356, ч. 4 ст. 190 КК України наступне:
- 7124987500:02:002:0696 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450880871249) яка належить ОСОБА_26 ;
- 7124987500:02:002:0697 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454561171080) яка належить ОСОБА_11 ;
- 7124987500:02:002:0698 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454465771080) яка належить ОСОБА_26 ;
- 7124987500:02:002:0692 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454543771080) яка належить ОСОБА_14 ;
- 7124987500:02:002:0693 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454598871080) яка належить ОСОБА_15 ;
- 7124987500:02:002:0694 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2451266671249) яка належить ОСОБА_26 ;
- 7124987500:02:002:0695 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 245452077108) належить ОСОБА_39 ;
- 7124987500:02:002:0683 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450862271249) яка належить ОСОБА_34 ;
- 7124987500:02:002:0684 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450955271249) яка належить ОСОБА_40 ;
- 7124987500:02:002:0685 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450840271249) яка належить ОСОБА_41 ;
- 7124987500:02:002:0686 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450941871249) яка належить ОСОБА_36 ;
- 7124987500:02:002:0687 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450926871249) яка належить ОСОБА_23 ;
- 7124987500:02:002:0688 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450914271249) яка належить ОСОБА_20 ;
- 7124987500:02:002:0689 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454398471080) яка належить ОСОБА_14 ;
- 7124987500:02:002:0690 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454297071080) яка належить ОСОБА_14 ;
- 7124987500:02:002:0691 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450831671249) яка належить ОСОБА_34 ;
- 7124987500:02:002:0701 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454283871080) яка належить ОСОБА_14 ;
- 7124987500:02:002:0702 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2451075671249) яка належить ОСОБА_29 ;
- 7124987500:02:002:0703 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2451252571249) яка належить ОСОБА_14 ;
- 7124987500:02:002:0704 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2450852071249) яка належить ОСОБА_14 ;
- 7124987500:02:002:0705 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454311071080) яка належить ОСОБА_14 ;
- 7124987500:02:002:0706 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454270371080) яка належить ОСОБА_27 ;
- 7124987500:02:002:0707 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454323371080) яка належить ОСОБА_17 ;
- 7124987500:02:002:0708 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2454623771080) яка належить ОСОБА_9 .
Обґрунтовуючи необхідність такого втручання у права власників майна, прокурор мотивувала, зокрема, необхідністю збереження даного нерухомого майна як речового доказу та запобіганню можливості його псування, перетворення, відчуження, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як випливає із змісту ст. 172 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до матеріалів клопотання та долучених документів вбачається, що досудове розслідування проводиться щодо фактів можливого незаконного переоформлення земельних ділянок, що мали місце у 2021 році.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що прокурором не надано відомостей та доказів можливих незаконних дій щодо земельних ділянок з 2022 року по 2026 рік. Також, не зазначено про обставини, які є підставою вважати можливе псування, перетворення земельних ділянок у випадку не накладення на них арешту. Реєстраційні дії щодо земельних ділянок, по яких проводиться досудове розслідування, описані у клопотанні, тобто зафіксовані, необхідність накладення арешту на земельні ділянки саме з метою збереження речових доказів прокурором не обґрунтована.
Згідно з ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Стороною обвинувачення не доведено необхідність накладення арешту на вказані земельні ділянки, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв законне та обґрунтоване рішення, відмовивши у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке перелічене в клопотанні, за відсутності правових передумов для цього.
Доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі є фактично аналогічними доводам клопотання про накладення арешту на майно та не спростовують правильності висновків слідчого судді.
Твердження апелянта про допущені слідчим суддею порушення вимог КПК України є безпідставними та нічим не обґрунтованими, оскільки не зазначено, в чому саме полягає порушення вказаних норм, натомість, апеляційним переглядом не встановлено порушень кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що стандарт доказування при розгляді клопотання про арешт майна передбачає, крім доведення передбачених КПК України підстав для такого арешту, також доведення слідчим та прокурором існування фактів чи інформації, які б переконали стороннього об'єктивного спостерігача, що могло бути вчинено конкретний злочин.
Прокурором не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд мав би прийти до переконання, що такий ступінь втручання держави у права та свободи власника майна відповідає потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах не порушує справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, належно обґрунтувавши власні висновки щодо прийнятого рішення про відмову в задоволенні клопотання.
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що майно відповідає критеріям речових доказів, визначених у ст.98 КПК України, як не доведено і правових підстав для накладення арешту, а таке обмеження прав власників як накладення арешту на вказане у клопотанні майно на даний час є невиправданим втручанням у права власників майна.
Керуючись ст.ст. 171, 392, 404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити прокурору Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4