Провадження № 11-сс/821/62/26 Справа № 705/7001/25 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
24 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
представника володільця
майна адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.02.2026 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025250320001558 від 14.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Уманського РУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон Xiaomi білого кольору в чохлі чорного кольору, які поміщені до сейфпакету НПУ ICR0189948, мобільний телефон Xiaomi синього кольору в чохлі синього кольору, які поміщені до сейфпакету НПУ CRI1254959, записник сірого кольору, який поміщено до сейф пакету НПУ ICR0189949, документи ОСББ «Фенікс» які поміщено до сейф пакету НПУ СУ PSP3104849, записник білого кольору який поміщено до сейф-пакету ICR0189912, квитанції, які поміщено до сейф пакету НПУ СУ PSP31048520, які вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 , з метою збереження речових доказів.
Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя зазначив про наявність правової підстави для арешту майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України з метою його збереження та попередження приховування, знищення, відчуження, співрозмірність зазначеного заходу забезпечення завданням кримінального провадження, якими є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_6 , вважаючи прийняте рішення незаконним, постановленим при неповному зясуванні усіх обставин справи з порушенням вимог процесуального права, через систему «Електронний суд» 05.02.2026 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат вказує на те, що слідчий судді не дослідив матеріалів клопотання та не звернув уваги на те, що ні у протоколі обшуку ні у від 27.01.2026, ні у протоколі огляду предметів від 27.01.2026, ні в постанові від 27.01.2026 про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, не зазначено чим саме відповідають вилучені предмети критеріям, зазначеним суддею в ухвалі від 22.01.2026, що вказує на поверхневий розгляд клопотання слідчого про арешт майна, без належного дослідження усіх обставин.
Крім того, при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею в ухвалі зазначено, що адвокатом подано клопотання про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, однак жодного обґрунтування відхилення доводів адвоката не надано.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12025250320001558 від 14.11.2025, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло звернення від ОСОБА_9 , про те, що невстановлена особа у невстановлений слідством час зловживаючи довірою, заволоділа грошовими коштами ОСББ "Фенікс", що по вул. Європейській, 68, м. Умань, Черкаської області, внаслідок чого ОСББ "Фенікс" було завдано матеріального збитку сума якого встановлюється.
Згідно звернення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 встановлено, що 12 березня 2009 року згідно рішення загальних зборів №1 співвласниками 5-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку, який нараховує 119 квартир та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було створено юридичну особу - Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС», затверджено Статут, обрано правління та ревізійну комісію.
Проведена державна реєстрація ОСББ «ФЕНІКС», номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №102512000000012, присвоєно код ЄДРПОУ 36375343.
Для здійснення розрахункових та фінансових операцій об?єднанням у «Приватбанку» відкрито рахунок UA663052990000026001041600342, який використовується для оплати внесків за обслуговування житлового будинку та прибудинкової території, платежів співвласників будинку для розрахунків з постачальниками послуг, нарахування заробітної плати.
З листопада 2018 року головою ОСББ «ФЕНІКС» був ОСОБА_12 , який звільнився за власним бажанням у 2020 році. Того ж року головою ОСББ «ФЕНІКС» була обрана ОСОБА_13 , яка самоусунулася від виконання обов?язків на підставі виданого нею наказу про звільнення з 31.05.2023 року, але не зареєструвала цей наказ та не довела до відома співвласників ОСББ «ФЕНІКС». ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після самоусунення ОСОБА_13 одноосібно виконувала обов?язки голови правління та головного бухгалтера ОСББ «ФЕНІКС» ,приймала рішення про витрачання коштів з рахунку ОСББ «ФЕНІКС» не узгоджуючи з правлінням що є грубе порушення статуту.
3 травня 2023 року співмешканці ОСББ «ФЕНІКС» почали вимагати від ОСОБА_8 фінансового звіту за пророблену роботу за попередній період. На що головний бухгалтер ОСББ не реагувала.
Тому правлінням було прийнято рішення провести відповідну перевірку та запропоновано головному бухгалтеру ОСББ «ФЕНІКС» ОСОБА_8 , надати фінансові документи ревізійній комісії для проведення перевірки фінансової діяльності ОСББ «ФЕНІКС», однак вона категорично відмовила надати будь-які документи та вчинила у дворі будинку сварку, висловлювала погрози на адресу деяких членів правління та ревізійної комісії, через що довелось викликати поліцію.
07.08.2025 головою правління ОСББ «ФЕНІКС» була обрана ОСОБА_9 , у статутні та реєстраційні документи внесено відповідні зміни.
Під час прийому-передачі справ ОСББ «ФЕНІКС» від голови правління ОСОБА_13 комісією будо виявлено цілий ряд фінансових порушень, допущених головним бухгалтером ОСОБА_8 , починаючи з 01.01.2022 року по 06.07.2025 року, тобто за період роботи в ОСББ «ФЕНІКС» на посаді головного бухгалтера та одноосібно виконуючи обов?язки голови правління, що підтверджується Актами перевірок за 2022, 2023,2024 та 2025 роки, складеними комісією ОСББ «ФЕНІКС» у складі члена ревізійної комісії ОСОБА_10 та члена правління ОСОБА_11 .
Згідно актів ревізії фінансові порушення виражаються в тому, що головний бухгалтер ОСОБА_8 з метою приховування витрачених грошових коштів з рахунку об?єднання на власні потреби, не вела належний бухгалтерський облік надходжень та використання коштів об?єднання.
Голова ОСББ «ФЕНІКС» ОСОБА_9 неодноразово надавала наказ головному бухгалтеру ОСОБА_8 надати підтверджуючі документи про надходження та витрати коштів об?єднання. На що головний бухгалтер ОСОБА_8 відмовлялася виконувати свої обов?язки.
Тричі складалися Акти про відмову надання підтверджуючих документів про надходження та витрати коштів об?єднання.
Також було виявлено заборгованість співвласників по оплаті внесків за обслуговування житлового будинку та прибудинкової території, а також платежів співвласників для розрахунків з постачальниками послуг. Як пояснили співвласники, головний бухгалтер ОСОБА_8 приймала від них платежі готівкою, квитанції не видавала та кошти на рахунок об?єднання не зарахувала через що у них утворилися борги.
Станом на 23.07.2025 заборгованість співвласників згідно банківських проплат складає 251 877,80 грн., тому мається розбіжність по банку в сумі 126 057,80 грн.
Згідно Акту ревізії за період з 01.01.2022 по 01.12.2022, залишок коштів на рахунку об?єднання складав 67 520,24 грн. За цей період на рахунок поступили надходження в сумі 353 960,93 грн. в т.ч. оплата від співвласників квартир внесків та платежів 350 399, 93 грн. та оплата за сервіс ТІМ 3012,00 грн., зарахування пільг 549,00 грн. Витрати, які не підтверджені документально складають 216 616,93 грн.
Згідно Акту ревізії за період з 01.01.2023 по 01.12.2023, залишок коштів на рахунку об?єднання складав 204 867,09 грн. За цей період на рахунок поступили надходження в сумі 287 820,20 грн. в т.ч. оплата від співвласників квартир внесків та платежів 287 067, 20 грн. та оплата за сервітут 753,00 грн., зарахування пільг 549,00 грн. Витрати, які не підтверджені документально складають 378 001,94 грн.
Згідно Акту ревізії за період з 01.01.2024 по 01.12.2024, залишок коштів на рахунку об?єднання складав 114 685,35 грн. За цей період на рахунок поступили надходження в сумі 359 488,49 грн. в т.ч. оплата від співвласників квартир внесків та платежів 330 353, 49 грн. та оплата за сервітут 8 955,00 грн., зарахування пільг 549,00 грн. Витрати, які не підтверджені документально складають 440 021,10 грн.
Згідно Акту ревізії за період з 01.01.2025 по 01.07.2025, залишок коштів на рахунку об?єднання складав 14 152,70 грн. За цей період на рахунок поступили надходження в сумі 171 197,06 грн. в т.ч. оплата від співвласників квартир внесків та платежів 167 458, 56 грн. та оплата за сервіс ТІМ - 3 450 грн., повернення товару 288,60 грн. Витрати, які не підтверджені документально складають 115 959,51 грн.
Під час проведення ревізії було встановлено неналежне ведення бухгалтерського обліку, надання неправдивої інформації співвласникам будинку та контролюючим органам про отримані з різних джерел доходи та дійсні витрати протягом звітного періоду, а також про стан активів капіталу та зобов?язань. Жодного підтверджуючого документу про використання коштів ОСОБА_8 не надано.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була прийнята на посаду бухгалтера ОСББ «ФЕНІКС», згідно наказу №4 від 26.11.2018 року, виданого головою правління ОСОБА_12 , переведена на посаду головного бухгалтера згідно наказу №5 від 01.12.2018 року, а після виявлених порушень подала заяву на звільнення з посади головного бухгалтера. Користуючись довірою співвласників будинку, правління ОСББ, зловживаючи своїм службовим становищем ОСОБА_8 витрачала кошти ОСББ «ФЕНІКС» на свої власні потреби та спричинила ОСББ «ФЕНІКС» матеріальні збитки на загальну суму 1 150 599.48 грн.
Після виявлених порушень керівництвом ОСББ «ФЕНІКС» неодноразово пропонувалось ОСОБА_14 добровільно повернути грошові кошти на рахунок ОСББ або надати документальне підтвердження витрат, однак вона грошові кошти не повернула, документи не надала, на зауваження не реагує.
ОСОБА_8 займаючи посаду головного бухгалтера та одночасно виконуючи обов?язки голови ОСББ «ФЕНІКС», скориставшись службовим становищем та зловживаючи довірою співвласників квартир, шляхом обману за період з 01 січня 2022 року по липень 2025 року заволоділа грошовими коштами ОСББ «ФЕНІКС» в сумі 1 150 599.48 грн. (один мільйон сто п?ятдесят тисяч п?ятсот дев?яносто дев?ять гривень 48 копійок). За період з 01.01.2022 року до 01.07.2025 року загальна сума витрат коштів ОСББ «ФЕНІКС» які допустила головний бухгалтер ОСОБА_8 та які не підтверджені документально складає - 1 150 599.48 грн.
27.01.2026 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді №705/7001/25 1-кс/705/130/26, за адресою: АДРЕСА_1 вилучено: мобільний телефон Xiaomi білого кольору в чохлі чорного кольору, які поміщені до сейфпакету НПУ ICR0189948, мобільний телефон Xiaomi синього кольору в чохлі синього кольору, які поміщені до сейфпакету НПУ CRI1254959, записник сірого кольору, який поміщено до сейф пакету НПУ ICR0189949, документи ОСББ «Фенікс», які поміщено до сейф пакету НПУ СУ PSP3104849, записник білого кольору, який поміщено до сейф-пакету ICR0189912, квитанції, які поміщено до сейф пакету НПУ СУ PSP31048520.
27.01.2026 вказані предмети оглянуто слідчим в приміщенні службового кабінету № 14 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області та постановою слідчого від 27.01.2026 вказані предмети визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно із ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, постановою слідчого від 27.01.2026 : мобільний телефон Xiaomi синього кольору в чохлі синього кольору, поміщений до сейфпакету НПУ CRI1254959, записник сірого кольору, поміщений до сейф пакету НПУ ICR0189949, документи ОСББ «Фенікс», поміщений до сейф пакету НПУ СУ PSP3104849, записник білого кольору, поміщений до сейф-пакету ICR0189912, квитанції, поміщені до сейф пакету НПУ СУ PSP31048520, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.02.2026 визнано речовими доказами.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене у ході проведення обшуку, яке стосується обставин розслідування даного кримінального провадження та має значення для встановлення істини у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції перевірено майно, на яке слідчий за погодженням з прокурором просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування даного виду забезпечення у цьому провадженні може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення.
При цьому не застосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи скаржника про те, що у клопотанні прокурора та оскаржуваній ухвалі не зазначено, якими ознаками речового доказу володіють вилучені предмети.
З цього приводу, апеляційний суд звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з конфіскацією майна і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При цьому колегія суддів вважає, що поза всяким розумним сумнівом неможливо вивчити увесь об'єм інформації, який міститься на обох вилучених мобільних телефонах, та встановити факт належності і допустимості виявлених доказів до предмету доказування у кримінальність справі, в якій наразі ведеться досудове слідство, без їх вилучення з володіння підозрюваної, та забезпечити незмінність і збереженість цих даних, які досить легко видалити чи спотворити, без накладення арешту на речові докази.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, а тому доводи адвоката ОСОБА_6 стосовно незаконності ухвали слідчого судді суд вважає непереконливими.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст. ст. 170-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та достатні мотиви прийнятого рішення.
Крім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і згідно з ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Доказів негативних наслідків від застосування саме такого заходу забезпечення скаржником не надано та апеляційним судом не встановлено.
Матеріали клопотання та справи містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування накладення арешту на вилучене під час санкціонованого обшуку майно має легітимну мету, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - збереження речових доказів, а отже він відповідає ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, що згідно частини третьої ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Доводи на які посилається адвокат не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки істотних порушень норм КПК України не встановлено.
Зважаючи на зазначене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.02.2026 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025250320001558 від 14.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач :
Судді :