Справа № 643/940/26 Слідчий суддя - ОСОБА_1
1-кс/643/812 Доповідач - ОСОБА_2
Апеляційне провадження № 11-сс/818/220/26
Категорія: у порядку КПК України
16 лютого 2026 року Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника
майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016220470004824 від 16 червня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України,
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 23.01.2026 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене 21.01.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:
1. Мобільний телефон ТМ Apple iPhone, чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою в середині мобільного телефону з номером НОМЕР_3 ; сім карту білого кольору з написом НОМЕР_4 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Визначено порядок зберігання вилученого майна відповідно до положень статті 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постанови нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала слідчого судді прийнята з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора про арешт майна, в порушення вимог частини 1 статті 172 КПК України без належного повідомлення власника майна, направивши судовий виклик на номер мобільного телефону, який був вилучений у ОСОБА_8 .
Посилається на відсутність доказів причетності ОСОБА_8 до розслідуваного кримінального провадження, останньому повідомлення про підозру не оголошувалося, у якості свідка не допитано.
Події щодо яких здійснюється досудове розслідування відбулися 16.06.2016, в той час, як ОСОБА_8 , який є громадянином Республіки Азербайджан вперше прибув до України у 2018 році.
Повідомлені належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, власник майна ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції не прибув, про причини неприбуття не повідомив.
За таких обставин, в силу вимог частини 4 статті 405 КПК України дані обставини не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власників майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснив, що у органа досудового розслідування наявні відомості про причетність ОСОБА_8 до кримінального провадження, які потребують перевірки під час досудового розслідування, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить наступного висновку.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З матеріалів справи вбачається, що СВ ХРУП № 2 ГУНП в Харківські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016220470004824 від 16.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за наступними обставинами: 16.06.2016, близько 15:15 біля під'їзду буд. 155/93 по Салтівському шосе в м. Харкові, двоє невідомих осіб, під загрозою застосування предмету, що за зовнішніми ознаками нагадує пістолет, із застосуванням насилля, відкрито заволоділи сумкою ОСОБА_9 , в якій знаходилися грошові кошти в розмірі 400 000 грн, близько 8 000 доларів США, близько 250 000 рублів РФ, після чого покинули місце скоєння злочину.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі, котра розташована за адресою: АДРЕСА_1 , котра належить на праві власності ОСОБА_10 , в котрій проживає ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення і вилучення, мобільних телефонів, комп'ютерної техніки та інших носіїв інформації в яких може міститься інформація, щодо даного злочину, боєприпасів, вибухівки чи зброї, грошових коштів та чорнових записів, та інші предмети, які як самостійно, так і в сукупності з іншими доказами у вказаному кримінальному провадженні, мають суттєве значення для з'ясування обставин злочину, а також розгляду справи по суті.
Згідно протоколу обшуку від 21.01.2026, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 20.01.2026 у період часу з 06:15 по 07:04 за адресою: АДРЕСА_1 слідчим було проведено обшук.
В ході проведеного обшуку було виявлено та вилучено у ОСОБА_12 мобільний телефон ТМ Apple iPhone, чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою в середині мобільного телефону з номером НОМЕР_3 ; сім карту білого кольору з написом НОМЕР_4 , який останній видав добровільно.
Постановою слідчого СВ ХРУП № 2 ГУНП в Харківські області від 21.01.2026 мобільний телефон ТМ Apple iPhone, чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою в середині мобільного телефону з номером НОМЕР_3 ; сім карту білого кольору з написом НОМЕР_4 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016220470004824 від 16.06.2016.
Звертаючись з клопотанням про арешт майна прокурор зазначав, що вилучені речі мають істотне значення для кримінального провадження для встановлення істини та необхідності проведення судових експертиз, інших процесуальних дій.
Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя вважав, що стороною обвинувачення доведено, що виявлені та вилучені під час проведення обшуку речі можуть бути доказами факту та обставин, що встановлюються, зокрема містити інформацію щодо кримінального правопорушення. Мобільний телефон ТМ Apple iPhone може містити відомості про способи здійснення протиправної діяльності, а також інформацію про інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень, відповідає критеріям визначених статтею 98 КПК України та постановою слідчого визнаний речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Для встановлення цього факту необхідно проведення комплексу слідчих та процесуальних дій, що потребує певного часу.
При цьому, слідчий суддя врахував, що обраний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою, в тому числі, огляду мобільного телефону спеціалістами, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами статті 219 КПК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді в частині підстав для накладення арешту на майно, однак вважає за необхідне визначити строк, у два місяця, для зняття інформації з зазначеного телефону, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Кримінальним процесуальним законом не визначається конкретного строку дії ухвали про накладення арешту на майно, однак арешт майна має тимчасовий характер та враховуючи строки досудового розслідування, суд апеляційної інстанції вважає, що органу досудового розслідування буде достатньо два місяця часу з дня винесення ухвали про арешт майна для зняття інформації з телефону, у обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження, виготовлення копій даних, які містяться на вказаному носії та можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні, у тому числі проведенні відповідних експертиз.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги представника власника майна про те, що слідчий суддя не з'ясував обставин причетності ОСОБА_8 до розслідуваного кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Апеляційним розглядом встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною 4 статті 187 КК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що слідчий суддя на даній стадії кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Не можуть бути підставами для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна і доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_12 про те, що останній є громадянином Республіки Азербайджан і вперше прибув до України у 2018 році, оскільки згідно копії закордонного паспорта № С01875144, ОСОБА_12 отримав його 02.06.2018 та його місце перебування на час події кримінального правопорушення, підлягає з'ясуванню під час подальшого досудового розслідування.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Відповідно до частини 3 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, крім інших, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції приходить висновку про скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене у ОСОБА_12 майно та визначає спосіб його арешту.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами статті 219 КПК України, суд апеляційної інстанції роз'яснює, якщо в подальшому відпаде потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, власник майна або його представник може звернутись до слідчого судді, в порядку статті 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року - скасувати і постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора про накладення арешту - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 21.01.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон ТМ Apple iPhone, чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою в середині мобільного телефону з номером НОМЕР_3 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Визначити строк, у два місяця, для зняття інформації з зазначеного телефону, після чого, повернути телефон його власнику - ОСОБА_8 , попередивши його про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у кримінальному проваджені.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий -
Судді: